проведення інвентаризації викидів, встановлення ГДВ або ТПВ;—

інвентаризація водокористування та водовідведення, а також визначення ГДС або ТПС;—

інвентаризація природокористування та визначення кількісних показників сировини, матеріалів, енергії за видами продукції та питомих показників на одиницю продукції, що випускається;—

інвентаризація відходів та визначення кількісних показників відходів за видами продукції і питомих показників на одиницю продукції, що випускається;—

інвентаризація використовуваних земельних ресурсів та обсягів рекультивації земель;—

заповнення форм екологічного паспорта. Екологічна паспортизація передбачає:—

складання карти-схеми підприємства з нанесенням на неї джерел забруднення атмосфери, поверхневих вод, місць складування відходів, водозабирачів, меж санітарно-захисної зони, транспортних магістралей, зон відпочинку, пам'ятників архітектури, постів спостереження за забрудненням атмосферного повітря та скидів стічних вод;—

отримання в органах охорони природи метеорологічних характеристик та коефіцієнтів розсіювання забруднюючих речовин в атмосфері міста (коефіцієнта стратифікації речовин в атмосфері, коефіцієнта рельєфу місцевості, температури зовнішнього повітря, рози вітрів, швидкості вітру);—

отримання в органах Держгідромету або в місцевих органах охорони природи характеристик стану навколишнього середовища за фоновими концентраціями забруднюючих речовин;—

отримання у Водоканалі або в місцевих органах охорони природи характеристик водокористування за якістю води та приймачів стічних вод;—

складання короткої характеристики виробництва з розробкою балансових схем матеріальних потоків з вказівкою на види вихідної сировини та проміжних продуктів (наводяться всі джерела виділення забруднень і точки їхнього контролю);—

визначення даних щодо використання земельних ресурсів за результатами інвентаризації або статистичної звітності. Характеристики використання землі визначають окремо (будівлі та споруди, допоміжні виробництва, адміністративно-побутові приміщення і майданчики, сховища, звалища, накопичувачі стічних вод, озеленення, санітарно-захисні зони та інші потреби);—

визначення загальної та питомої витрати сировини і допоміжних матеріальних ресурсів на кожний вид продукції на основі балансових схем матеріальних потоків та статистичних звітів;—

складання відомостей за загальною та питомою витратою енергоресурсів на кожний вид продукції за даними статистичних звітів або інвентаризації.

До екологічного паспорта додають розрахунок ГДВ або ТПВ, в котрому наводять характеристики, отримані за результатами інвентаризації та розрахунків викидів в атмосферу. Організованим джерелам забруднення атмосфери присвоюють номери від 0001 до 5999, а неорганізованим джерелам — від 6001 до 9999, забруднюючим речовинам присвоюють коди.

Характеристики водоспоживання, водовідведення та очищення стічних вод на підприємстві визначають за даними інвентаризації, розрахунків ГДС або ТПС, статистичних звітів. До таблиць додають балансові схеми водоспоживання та водовідведення з посиланням на витрату та втрати води на кожному виробництві протягом години. Поряд із загальними показниками водоспоживання розраховують питомі норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції. Вказують показники складу та властивості стічної води, температуру, біологічне та хімічне споживання кисню БПКповис, ХСК, водневий показник, завислі речовини, мінералізацію, токсичність. Наводять характеристики очисних споруд та водооборотних систем, а також характеристики відходів, що утворюються на підприємстві за даними інвентаризації, баданих про полігони та накопичувачі, призначені для захоронения (складування) відходів, вказують коди відходів.

Екологічний паспорт затверджується після погодження з органами охорони природи.

За результатами екологічної паспортизації підприємства видається наказ з додатком, в котрому міститься комплекс природоохоронних заходів на підприємстві.

Література

1. Булгакова Н.Г., Василевская Л.С., Градус Л.Я. и др. Контроль за выбросами в атмосферу и работой газоочистных установок на предприятиях машиностроения: Практ. руководство. — М.: Машиностроение, 1984. — 128 с: ил.

2. Демина Т.А. Экология, природопользование, охрана окружающей среды: Учеб. пособие. — М.: Аспект Пресс, 1997. — 143 с: ил.

3. Маслов H.H., Коробов Ю.И. Охрана окружающей сре ды на железнодорожном транспорте: Учеб. для вузов. — М.: Транспорт, 1996. — 238 с.

4. Статистичний бюлетень за січень —липень 1999 року. — К., 1999. — № 2.

5. Демографічні процеси в США / Соцдослідження. — 1999. — № 6.

6. Гайда Н.Г. Стан та перспективи розвитку перинатально! допомоги на етапі реформування охорони здоров'я в Україні / Пери патологія та педіатрія. — 1999 — № 1.

7. Україна на зламі тисячоліть. Історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. [Кол. моногр.] Щокін Г.В., Попович М.В., Кармазіна М.С. та інші. За заг. ред. Г.В. Що кіна, М.Ф. Головатого; Автор передм. Л.М. Кравчук. — К.: МАУП. — 2000. — 384 с

8. Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К., 1999.

9. Данилишин Б.М., Дорогунцов СЛ., Міщенко B.C. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. — К., 1999.

10. ТуницяЮ.Ю. Эколого-экономическая эффективность природопользования. — М., 1980.

11. Статистичний щорічник України за 1998 рік. — К., 1999.

12. Статистичний щорічник України за 2003 рік. — К., 2004.