Апатито-нефелінові руди Кольського півострова Росії тривалий час служили джерелом сировини для одержання фосфорних добрив, а нефеліни, після збагачення апатитів, надходили в »хвостосховища», забруднюючи грунт, повітря, озера. Впровадження маловідходної технології переробки нефелінової сировини дало можливість одержувати глинозем, соду і поташ. Ця технологія й устаткування закуплені Великою Британією, Італією, Мексикою, США, ФРН і іншими країнами.

Відходи підприємств, що випускають мінеральні добрива, можуть служити сировиною для будівельної індустрії. Фосфогіпс - відходи виробництва фосфорних добрив - міститься у відвалах і відрізняється значними витратами на збереження. В той же час, він може бути використаний для виробництва гіпсових в’язких речовин і виробів із них у цементній, целюлозно-паперовій, деревообробній і вугільній промисловості. У сільському господарстві фосфогіпс може служити добривом для солонців. Площа засолених земель в Україні складає біля 500 тис. га, із них солонців - 300 тис. га. А фосфогіпса варто вносити по 5-6 т на 1 га, тобто потреба в ньому складає 1,5 млн т на рік.

Найбільш поширеними відходами полімерної сировини є: поліетилен, полівінілхлорид, полістирол, поліамід.

Повторні полімерні відходи утворюються в багатьох галузях промисловості, в сільському господарстві, на транспорті, у будівництві, торгівлі і побуті.

За джерелами утворення вони поділяються на відходи виробництва й відходи споживання, що у свою чергу діляться на відходи виробничого і побутового споживання.

До полімерних відходів виробництва відносять:*

обрізки, стрічки та інші плівкові і неплівкові поліетилени низької і високої щільності;*

злитки, обрізки гіблістирола і його сополімерів,*

обрізки, шматки, відходи труб, листів жорсткого нолівіпілхлорида на тканинній основі;*

шматки, кінці проводів, кабелів;*

відходи лінолеуму, плиток для покриття підлог жорсткого полівінілхлориду без тканинної основи;*

крапки, зшивки, зріз і інші відходи теплозвукоізоля-ціиного лінолеуму;*

відходи волокна, ниток, путанки з витягнутих поліамідних волокон і ниток, сіток.

До полімерних відходів виробничого споживання відносять речі, які вийшли із вжитку:*

плівку і плівкові вироби, тару, труби, вироби санітарно-технічного призначення та інші вироби з поліетилену;*

облицювальні плити, деталі торгового і лабораторного обладнання, вироби технічного призначення з полістиролу і його сополімерів;*

лінолеуми, труби, деталі трубопроводів, лінолеумові плитки з полівінілхлориду на тканинній основі і без неї.

До полімерним відходів побутового споживання відносять:*

господарські пакети, скатертини, плівку, цебра, обручі, меблі та інші вироби з поліетилену;*

банки, решітки, вішалки, шкатулки, вази й інші вироби з полістиролу;*

плівки, накидки, плащі, торби, пояси, штори для ванних і інші вироби з полівінілхлориду;*

панчохи, шкарпетки, колготи, білизну й інші вироби з поліамідних волокон.

Повторній переробці можуть бути піддані тільки відходи з термопластичних матеріалів, тобто матеріалів, що під впливом температури набувають властивості пластичності і можуть формуватися в різноманітні вироби. Спроможність багатьох термопластичних матеріалів багаторазово перероблятися без значного погіршення їхніх основних властивостей є важливою перевагою цих матеріалів. В міру зростання вартості сировини, через виснаження природних ресурсів, проблема використання відходів пластмас набуває усе більшої актуальності. При цьому відходи повинні відповідати головному принципу - однотипності і чистоти. Однотипність означає, що в промислові відходи з поліетилентерфталату не можуть потрапити відходи з поліетилену або полівінілхлориду. Кожний тип полімерних відходів має визначену температуру розм’ягчення і плавлення, тобто кожний тип термопласту може перероблятися тільки при певних параметрах. Особливо небезпечно потрапляння у відходи металевих включень, тому перед дробарками встановлюються магнітні пастки, щоб видаляти металеві включення. При переробці відходів з пластмас вони піддаються впливу високих температур і окисних процесів.

У 1998 році Західна Європа генерувала 14,6 млн. т відходів пластіікових виробів. До 2000 р. їхній обсяг перевищив 23 млн. т, а кількість перероблених пластикових відходів як у 1998, так і в 2000 роках дорівнювала 2 млн. т. Впроваджується устаткування для сортування пластиків із використанням інфрачервоного випромінювання.

В Україні створене перше дослідне виробництво »Київ-вторполімер» потужністю 6 тисяч тонн переробки повторних полімерів на рік. Ця сировина служить для випуску нової поліетиленової плівки, безнапорпих труб, комплектів для краплинного зрошення, білого пластика для розмітки автомобільних доріг, будівельних матеріалів типу плитки полі-хлорвінілової, тари.

В Україні повторна поліетиленова сировина у вигляді зношеної плівки сільськогосподарського застосування і мішків з-під добрив переробляється в основному для одержання агломерату або грануляту.

Отриманий повторний поліетиленовий агломерат або граиулят використовується для виробництва дренажних труб, плівки для сільського господарства, тари.

Створено технологію, за якою до складу пластмас вводять гранули крохмаля або целюлози. Отримані вироби зберігають усі товарні властивості, а при попаданні на смітник, починають швидко руйнуватися бактеріями, що проникають в гранули крохмаля або целюлози і руйнують ланцюжок їхніх молекул. Пластик, який на 6% складається із крохмаля, розкладається за півтора року до дрібної пилюки.

Відходи гуми і гумовотехнінних виробів варто віднести до відходів виробництва. При зношенні гумових виробів утворюються мільйони тонн відходів. Так у Росії їх накопичується не менше 10 млн.т на рік. Переважну частину складають покришки і шини легкових, вантажних і пасажирських пересувних устроїв на колісному ходу. Сюди ж відносять транспортерні стрічки, гумові вироби побутового призначення, взуття.

Ресурси зношених покришок у промислово розвинених країнах складають: у Японії - 400-600 тис. т, у Франції і США -300-400тис. т, в Італії - 300 ті іс. т, в Україні - 6 тис. т. Рівень їхньої утилізації досяг у Японії - 47%, у ФРН - 16%, у США - 9%.

При переробці гуми утворюються такі види відходів:

а) гумові невулканізовані відходи, вони включають суміші, непридатні для використання за прямим призначенням. Найбільшу цінність в них представляє каучук, вміст якого може досягати 90%;

б) гумові вулканізовані відходи, вони включають до 50% каучуку, застосовуються для одержання товарної гумової крихти, використовуються як добавка до первинної сировини;

в) гумовотканні невулканізовані відходи - залишки прогумованих тканин - використовуються як добавки до первинної сировини або безпосередньо для виробництва гумових фартухів, рукавів, бірок тощо;

г) гумовотканні вулканізовані відходи, використовуються в якості добавок при виробництві шиферу, фартухів, надувних човнів.

Використані автомобільні шини розділяються на текстильні волокна (із яких виготовляється технічна вата або неткані матеріали), від них відокремлюється дріт. Далі їх розрізають, рублять, дроблять. Після цього гумову крихту відокремлюють від залишків волокна і частинок металу на вібраційних сівалках, за допомогою магнітних і повітряних сепараторів. Гумова крихта піддається де вулканізації, тобто процесу, при якому під дією термомеханічних навантажень і кисню розпадається тривимірна вулканізаційна сітка гуми (тобто розриваються поперечні зв’язки між макромолекулами).

Регенерований напівфабрикат гуми надалі застосовується у виробництві гумовотехнічнпх виробів загального призначення (автомобільних шин, гумового взуття, спортінвентарю). У залежності від якості одержуваного напівфабрикату регенерат може добавлятися в первинну сировину в різноманітних кількостях. Із 1 тони зношених шин можна зробити 700-750 кг нової гуми.

Непридатні для утилізації гумовотехнічні вироби можуть бути використані в якості палива.

Автомобільні покришки, які використали вже свій ресурс можуть відновлюватися за допомогою вулканізації декілька разів. За даними французьких вчених до 90% шин можна відновлювати, і це обходиться на 20% дешевше, ніж виробництво нових шин.

У Великій Британії фірма »Colway Tyres» оновлює щорічно 1 мли. шин із 4 млн. що збираються.

Гумова крихта з автомобільних покришок знаходить застосування у виробництві покрівельних матеріалів, що випускаються у вигляді мастик, рулонів і плит. Також вона може застосовуватися при випуску біостійкого теплоізоляційного матеріалу для ізоляції підлог, салонів автомобілів, тракторів.

Гумова крихта цінна сировина для виготовлення різноманітних будівельних матеріалів і широко використовується для приготування резино-асфальтових сумішей у будівництві доріг. Застосування гумової крихти в дорожньому будівництві підвищує довговічність доріг, знижує рівень шуму, підвищує їхню еластичність, стійкість до коливань температури, збільшує силу зчеплення автомобіля з поверхнею дороги, знижує можливість зледеніння поверхні, чутливість до розтріскування і механічної руйнації. Добавка 15% крихти до складу асфальту збільшує довговічність дорожніх покритії в на 15-20 років. У дорожньому будівництві гумова крихта застосовується у верхньому асфальтовому прошарку, а також у нижньому прошарку в якості пружної основи під асфальтовим покриттям, для устрою основ доріг при високому рівні ґрунтових вод.

За рубежем гумова крихта використовується у виробництві кольорових покриттів для відкритих і закритих спортивних і ігрових площадок, покриттів підлог сільськогосподарських будівель. Промислове виробництво покриттів для спортивних площадок із застосуванням гумової крихти здійснюється в США, Японії, Великій Британії, Нідерландах, ФРН. Покриття для підлог сільськогосподарських будівель випускають в Італії і Нідерландах.

Останнім часом зношені покришки усе більше стали використовуватися як джерело одержання нафтової сировини і палива. У результаті термічної переробки зношених покришок одержують паливні олії, гази і вуглецевий залишок. Цей метод утилізації шин економічний, потребує порівняно невеликих капіталовкладень. Зношені покришки мають високу теплотворну спроможність і їхнє згоряння в цементних печах замість частини палива є одним із найкращих напрямків утилізації. При цьому заощаджується високоякісне природне паливо за рахунок високого енергетичного потенціалу гуми. Теплотворна спроможність покришок близька до теплотворної спроможності природного газу.

Таблиця 17.4.2. Теплотворна спроможність деяких видів палива

Паливо | Теплотворна

спроможність,

кдж/кг

Мазут | 40612

Кам’яне