У лісовій і деревообробній промисловості один із найнижчих відсотків використання відходів. Пов’язано це з розпорошеністю окремих підприємств. Наприклад, у лісопилянні корисний вихід складає 50-60 %, у фанерному виробництві - 40 -50%; у меблевому - 50%. Ці відходи можуть бути цілком використані в лісохімії, частково в будівництві, целюлозно-паперовій і меблевій промисловості. Основна частина відходів йде на випуск деревно-стружкових (30%) і деревно-волокнистих (60%) плит. Тріски використовуються для виробництва целюлози, застосовуються в гідролізному і шкіряно-взуттєвому виробництві, а також в якості палива.

З 1 м3 деревини або деревних відходів можна одержати 169 кг штучного шовку, 150 кг паперу, 20 кг сухих дріжджів, 170 кг штучної вовни, 90 л спирту, 180 пар галоні, 4000 пар шовкових панчох або 600 трикотажних костюмів.

Важливим моментом утилізації деревних відходів є заміна натуральних продуктів зробленими з відходів. Так 1 кг кормових дріжджів рівноцінний 3 кг вівса або 80 кг силосу. Кормові дріжджі виготовляють з опилок. При цьому оди її завод, що виробляє 100 тис. т кормових дріжджів у рік, забезпечує кормами 13 мли свійської птиці або 1,5 млн свиней протягом року.

Одержуваний із 1 м3 деревних відходів етиловий спирт заощаджує 250 кг зерна або 700 кг картоплі. З 1,2 м3 відходів виробляють 1 м3 деревно-стружкових плит, що замінюють 2-3 м3 пиломатеріалів або 4-5 м3 круглого лісу.

Останнім часом використовують пресовану деревину осики, берези, вільхи і тополі для виготовлення деталей машин, підшипників, прокладок, що раніше виготовлялися з металу. Деталі з пресованої деревини служать у декілька разів довше, а їхня вартість у 3-20 разів нижча.

Найбільше використовується макулатура. За джерелами утворення макулатура розділяється на 2 групи:*

обрізки паперу і картону, що накопичуються в процесі виробництва;*

відбраковані вироби; використані газети, книги, часописи, архівні матеріали, зошити, пакувальні матеріали і т.д.

За якістю макулатура поділяється на:*

паперову;*

картонну;*

змішану

Макулатура використовується в я кості волокнистої сировини для виробництва різноманітних видів картонпо-папсроної продукції. Рівень використання макулатури у виробництві паперу і картону у світі складає 30%, в Україні - 20%.

При виробництві туалетного паперу і покрівельного картону використовують 30-60% макулатури в додаванні до вихідної сировини. Крім макулатури до складу картону входить бавовняне і вовняне дрантя (30-40%), волокнисті відходи очищення бавовни або целюлози.

У деяких країнах макулатура є найважливішим джерелом волокнистої сировини в целюлозно-паперовій промисловості. Рівень використання її в Японії складає 50%, в Іспанії -54%, Нідерландах - 59%, Данії - 68%, Франції - 39%, США - 25%. При цьому одержуїоть газетний папір, книжково-журнальну продукцію, очищуючи целюлозу від типографської фарби методом флотації і промивання.

Макулатура, в сполученні з органічними і неорганічними складниками, використовується у виробництві різноманітних плит. Так, у ФРН налагоджений випуск гіпсоволокнистих плит із використанням макулатури. Широке застосування одержали композиції для виробництва теплоізоляційних панелей на основі перліта, до складу якого в якості армуючого компонента входить макулатура.

У США, Японії, ФРН і Швеції з низькосортної макулатури одержують гранульоване, брикетоване і порошкоподібне тверде паливо, а також рідке і газоподібне паливо. У ФРН на дослідній установці одержують паливний спирт - етанол із макулатури, відходів деревини і соломи.

Одним із напрямків використання макулатури є її переробка в добриво. Так американська фірма »Колспен Корпорейшн» одержує азотні добрива з макулатури. При цьому в добрива добавляють також калій і кальцій.

У текстильній промисловості

Шкіряні відходи виробництва утворюються в шкіряній, взуттєвій і шкіряно-галантерейній промисловості в процесі виробництва шкір і їхньої переробки у вироби.

Шкіряні відходи споживання утворюються на підприємствах і в населення у вигляді старого одягу, взуття, шкіргалантереї.

Вторинна шкіряна сировина є цінним матеріалом для багатьох галузей народного господарства. Вона використовується в сфері побутового обслуговування, у хімічній промисловості, парфумерній, щітково-щетииній, харчовій, у сільському господарстві. З вторинної шкіряної сировини одержують понад 40 різноманітних видів продукції.

З недублених шкіряних відходів виготовляють: желатин, білкову ковбасну оболонку, міздровий клей, кормову муку.

З дублених шкіряних відходів виробляють: білкові корми, піну для гасіння пожеж, лаки, замазки, наповнювачі для різноманітних виробів, добрива, штучні шкіри.

З обрізків шкіри можна одержати добрива. При їхньому застосуванні врожайність винограду, томатів, картоплі і моркви підвищується на 20-30%. Переробка відходів шкір на добрива сприяє створенню гумусу, поліпшенню структури грунту, підвищенню врожайності. У результаті ці рослини знижують сприйнятливість до захворювань і поразки шкідниками, вдвічі прискорюється вегетаційний ріст.

За рубежем перспективним напрямком використання вторинної шкіряної сировини є заміна нею торфу в деяких процесах водоочищення, виробництво косметичних товарів, олійних фарб, додавання його до асфальту при нанесенні дорожніх покриттів. Крім того, відходи дублених шкір можуть використовуватися для одержання активованого вугілля в медичних цілях (очищення, знебарвлення розчинів). У Франції відходи шкіряного виробництва використовуються для виготовлення деяких фармацевтичних препаратів.

Вторинна текстильна сировина - це відходи, що утворюються в процесі обробки і переробки сировини в текстильні і і промисловості при розкрої і виготовленні швейних і трикотажних виробів, а також відходи споживання у вигляді зношених виробів, негідних для застосування за прямим призначенням, але придатних після відповідного опрацювання до використання як сировини для виготовлення промислової продукції (пряжі, вати, повстей, нетканих матеріалів, обтиральних кінців).

До текстильних відходів виробництва відносять:*

обрізки тканини під час розкрою швейних, трикотажних істеганих виробів; нитки, вату, пряжу; вовняні, бавовняні, лляні обрізки;*

текстильні відходи, утворені в процесі опрацювання і переробки текстильної сировини: вовни, бавовни, льону і хімічних волокон;*

шубнину;*

мішковину;*

кручені вироби.

З повторної текстильної сировини роблять неткані полотнини, тепло- і звукоізоляційні матеріали; технічну, швейну і меблеву вату; клоччя, обтиральні матеріали. у виробництві технічних тканин, таких як фільтрувальні, в основному застосовують відходи синтетичних волокон.

За кордоном роблять пряжу з низькосортних відходів бавовни (очеси, пух). У загальному балансі сировини вовняної промисловості відновлена вовна складає: у Нідерландах - 28%, в Італії - 18%, у Японії 7%, у СШЛ -5%, у Франції - 3%.

У Польщі відходи льоноволокна використовуються для виробництва плит і облицювального матеріалу для підлог. Угорщина робить ізоляційні панелі з застосуванням відходів льоновиробництва. У ФРН і Бельгії випускають будівельні плити з відходів переробки льону і коноплі. Коротковолокнисті відходи синтетичних волокон використовують як сполучник при виробництві покрівельних покриттів. У ФРН розроблена технологія переробки відходів килимарства в плити методом пресування. До складу сировини входить 70- 85% відходів і 15-30% пінополіуритана.

У сільському господарстві на корм худобі застосовується хвойно-вітамінне борошно, збагачене каротином, протеїном і пішими вітамінами. 15 1 кг борошна міститься 60-90 міліграмів каротину, хлорофіл, целюлоза, ефірні олії. Тонна муки з листя і хвої може збалансувати 33-36 т комбікормів.

За обсягом відходів АПК знаходиться в числі лідерів. У виноградних кісточках міститься до 45% виноградної олії, яка широко застосовується у фармацевтичній, парфумерній і хімічній промисловості.

Солома може використовуватися в якості сировини для виробництва паперу, целюлози і харчової клітковини. На свинарських комплексах, де утримується по 100 тис. голі» худоби і виробляється до 15 тис. т м’яса на рік, утворюється 1 млн. м’ гнойових стоків.

Вони вкрай реактивні через високий вміст в них мочовини, потребують спорудження дорогих станцій мікробіологічного очищення. При цьому майже 80% азоту і фосфору, що містяться у відходах, бактерії перетворюють на біомасу. 11 Ілрічно на одному такому комплексі виробляється до 9 тис т біомаси. У кожній її тонні міститься 90 кг азоту, 40 кг фосфору, 20 кг калію. Як добрива така біомаса в 20 разів краща за коров’ячий гній, вона підвищує врожайність сільськогосподарських культур на 50 - 60%.

Література

1. Системи управління навколишнім середовищем. 14000-97. - Київ: Держстандарт, 1997. - 14 с.

2. Соколов В.И. Природопользование в США и Канаде: экономические аспекты / Отв. ред. Л.Н. Карпов. - М.: Наука, 1990.- 154 с.

3. СтадницкиііГ.В.,РодионовА.И. Экология.- М.: Высшая школа, 1988. - 272с.

4. Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат України .- К.: Техніка, 2000. - 578 с.

5. Стольберг Ф.В. Экология юрода: Учебник для студентов. - К.: Либра, 2000. - 464с.

6. Україна у цифрах у 2000 році: Корот. стат. довід. / Держкомстат України. - К.: Техніка, 2001. - 256 с.

7. Федосеев В.Н. Предупреждение чрезвычайных ситуаций и ликвидация их последствий (управленческий аспект) // Менеджмент в России и за рубежом. - 2001. - №6. С.72-80.

8. Царенко О.М., Нєсвєтов О.О., Кадацький М.О. Основи екології та економіка природокористування. Курс лекцій. Практикум: Навч. посібник. - Суми: видави. "Універсальна книга", 2001.- 326 с.

9. Черп О.М., Винниченко В.И., Хотулева М.В., Молчанова Я.П., Дайман СЮ. Экологическая оценка и экологическая