Французькими хіміками розроблений метод дезінфекції пляжного піску. У 1г морського піску міститься до 5000 бактерій, а в розпал пляжного сезону до 35000. Знешкоджена електролізом, морська вода активізується.

В ній виникають сполуки хлору, брому, йоду з киснем. Перед світанком цією водою поливають пісок на глибину до 20 см. Зі сходом Сонця ультрафіолетове випромінювання розкладає активні сполуки.

Розвиток атомної енергетики сприяє використанню іонізуючої радіації для очищення стічних вод. Розроблено метод радіаційно-полімерізованого очищення стічних вод, суть якого полягає в тому, що забруднення випадають в осад в результаті полімеризації.

Біохімічний метод очищення заснований на життєдіяльності мікроорганізмів, що сприяють окисленню або відновленню органічних речовин, які містяться у стічних водах.

Біологічне очищення застосовується для обробки побутових і виробничих стічних вод. У його основі лежить процес біологічного окислювання органічних сполук, що містяться в стічних водах. Біологічне окислювання здійснюється співтовариством мікроорганізмів, що включають безліч різноманітних бактерій, найпростіших і ряд більш високоорганізованих організмів - водоростей, грибів.

Існує декілька типів біологічних устроїв з очищення стічних вод:*

у біофільтрах стічні води пропускають через прошарок грубозернистого матеріалу, покритого тонкою бактеріальною плівкою. Завдяки цій плівці протікають процеси біохімічного очищення;*

у біологічних ставках в очищенні стічних вод беруть участь всі організми, що населяють водоймище;*

аеротенки - величезні резервуари з залізобетону. Очищення здійснюється за рахунок активного мулу, що складається з бактерій і мікроорганізмів. Ці організми розвиваються за рахунок органічних сполук, які надходять із стічними водами. При цьому бактерії виділяють ферменти, які мінералізують органічні відходи.

Температура є одним з основних чинників, що забезпечує ефективну продуктивність споруд біологічного очищення. Оптимальна температура для анаеробних процесів, що відбуваються в біологічних окислювачах - 20-30° С, при цьому біоценоз при інших сприятливих умовах представлений різноманітними і добре розвинутими мікроорганізмами.

Осад, що утворюється при очищенні стічних вод, піддається обробці для зменшення кількості сухої речовини і для поліпшення санітарних показників. Для зменшення вологості осаду стічних вод його збезводнюють на мулових площадках механічним шляхом і піддають термічній обробці (сушінню).

Для знищення бактеріальних забруднень стічні води перед спуском у водойму піддають дезінфекції (знезаражують) рідким хлором або хлорним вапном. Для дезінфекції також використовують ультразвук, електроліз, озонування.

Методи очищення газоподібних викидів.

Абсорбційний - заснований на властивостях розчинності газоподібної суміші в рідині - воді, аміачній воді, розчинах лугів. Речовина переходить із газу в рідину і при цьому вловлюється: оксиди вуглецю, азоту, диоксид сірки, сірководень, пари різноманітних кислот, фенол, формальдегіди.

Адсорбційний - заснований на витягу домішок твердими поглиначами - активованим вугіллям, синтетичними і природними цеолітами. З їхньою допомогою вловлюються розчинники, диоксид сірки. Правда, адсорбційний матеріал має межу насичення, після чого він самий стає джерелом забруднення і потребує регулярної заміни.

Цеоліти - мінерали, що зустрічаються в природі, кристалічні алюмосилікати. Структура їхньої кристалічної решітки має порожнини, у яких можуть застрягати молекули води і різноманітні іони. Завдяки цьому цеоліти застосовуються як кормові добавки, фільтри, каталізатори, в пральних порошках, їх можна одержувати з глини: спочатку з неї видаляють важкі метали і інші домішки, нагріваючи до температури 100-200°С, після остигання промивають водою, висушують і пропікають при температурі 500°С.

Каталітичний засіб очищення заснований на хімічній взаємодії домішок на твердих каталізаторах, що містять платину, паладій, родій, нікель, хром, мідь, цинк, ванадій або інші елементи.

Існує багато практичних засобів очищення газоподібних викидів. Один із них - апарат мокрого очищення, що працює за принципом осадження часток пилу на поверхню крапель рідини, або плівки рідини. Осадження часток пилу на рідину відбувається під дією сил інерції і броуновського руху.

Тумановловлювачі використовуються для очищення повітря від туманів кислот, лугів, масел і інших рідин. При цьому використовують волокнисті фільтри, принцип дії яких заснований на осадженні крапель на поверхню з подальшим стіканням рідини під дією сили ваги. Тумановловлювачі поділяють на инзькошвидкісні, у яких переважає механізм дифузійного осадження крапель, і високошвидкісиі, де осадження відбувається головним чином під впливом інерційних сил.

Література

1. Системи управління навколишнім середовищем. 14000-97. - Київ: Держстандарт, 1997. - 14 с.

2. Соколов В.И. Природопользование в США и Канаде: экономические аспекты / Отв. ред. Л.Н. Карпов. - М.: Наука, 1990.- 154 с.

3. СтадницкиііГ.В.,РодионовА.И. Экология.- М.: Высшая школа, 1988. - 272с.

4. Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат України .- К.: Техніка, 2000. - 578 с.

5. Стольберг Ф.В. Экология юрода: Учебник для студентов. - К.: Либра, 2000. - 464с.

6. Україна у цифрах у 2000 році: Корот. стат. довід. / Держкомстат України. - К.: Техніка, 2001. - 256 с.

7. Федосеев В.Н. Предупреждение чрезвычайных ситуаций и ликвидация их последствий (управленческий аспект) // Менеджмент в России и за рубежом. - 2001. - №6. С.72-80.

8. Царенко О.М., Нєсвєтов О.О., Кадацький М.О. Основи екології та економіка природокористування. Курс лекцій. Практикум: Навч. посібник. - Суми: видави. "Універсальна книга", 2001.- 326 с.

9. Черп О.М., Винниченко В.И., Хотулева М.В., Молчанова Я.П., Дайман СЮ. Экологическая оценка и экологическая экспертиза. 3-е издание, переработанное и дополненное. Интернет((пЦр:/Аууу.5 .))

10. ЧескинМ. Внимание: шум! - Лениздат, 1978. 191 с.

11. Фатхутдинов Р. Менеджмент как инстру,мент достижения конкурентноспособности. // Проблемы теории ii практики управлення. - 1997. - № 5. - С. 18-27.

12. ХепсЛ., Мельник Л.Г., БунЭ. и др. Экономика природопользования: Учебник. - Киев: Наукова думка, 1998. - 480 с.