УДК: 617.547-7

ТРУНОВ О.М., БЄЛІКОВ О.Є., ПРИСТАВКО Л.О., САЧЕНКО П.П.

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв, Україна

Трунов Олександр Миколайович, перший проректор, завідувач кафедри медичних приладів та систем, к.т.н., доцент

Бєліков Олександр Євгенович, завідувач лабораторією мікроконтро- лерних та мікропроцесорних засобів медичних приладів та систем

Приставко Леонід Олексійович, завідувач лабораторією обробки металів та приладобудування

Саченко Павло Петрович, старший викладач кафедри медичних приладів та систем

АПАРАТНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ УШКОДЖЕНЬ ХРЕБТА: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

У даній статті розглянуто основні напрями розвитку фракційної терапії ушкоджень хребта. Виявлено недоліки деяких методик лікування та представлена розробка направлена на пришвидшення одужання хворих й на зменшення ризику спричинення рецидиву.

The main spheres of development for fractional therapy of spine's injury are considered. The disadvantages of different treatment methodologies are defined. The contemporary technology of medical equipment and systems department of Mykolayiv State Petro Mohyla University is presented. The purpose presented methodology is the speeding-up of patient's rehabilitation. Moreover, it is devoted to decrease the relapse risk.

Відомо, що у загальній структурі захворюваності хвороби хребта є найпоширенішими. Попри розмаїття фармакологічних препаратів і впровадження нових методів лікування, кількість хворих на остеохондроз і сколіоз щороку зростає. Від тих чи інших проявів остеохондрозу страждає понад три чверті населення України, а за кількістю днів непрацездатності, фіксованих у лікарняних листках, остеохондроз поступається тільки грипу та гострим вірусним інфекціям. У світовому масштабі, за даними англійських учених, від хвороб, пов'язаних з хребтом, страждає понад дві третини населення, а на відшкодування лікування цих хвороб витрачають понад 70 мільярдів доларів на рік [1].

Якщо раніше випадки порушення постави у дітей були поодинокими, то нині уже в дошкільному віці слабкі м'язи спини, сутулість, крилоподібні лопатки, кіфоз і сколіоз набувають масового характеру. Дев'ять із десяти українських школярів мають порушення постави, з них у 20 відсотків діагностує власне сколіоз.

Значно помолодшав і остеохондроз, серед людей працездатного віку його прояви відчув на собі ледь не кожен.

Тому однією з найактуальніших проблем медицини сьогодення є пошук ефективних і придатних для масового застосування методик для відновлення здоров'я хребта чи запобігання його захворюванням.

В основі більшості захворювань хребта лежить руйнування міжхребцевого диска. У будь-якої людини як у істоти прямоходячої протягом життя навантаження на хребет (тобто стискання) переважає над розвантаженням (розтягуванням). Диск з часом втрачає вологу, всихає, його тканини перероджуються і зрештою руйнуються. Розтягнені й ослаблені зв'язки призводять до рухливості хребців відносно одне одного, виникають випинання дисків - протрузії. У тріщини та розриви витікає пульпозне ядро, утворюючи грижу диска. Звужуються канали для виходу нервових корінців. Під час руху, поворотів, нахилів виникає біль, який у певних випадках може спричинити спазм м'язів, що призводить до м'язової блокади певних ділянок хребта. Ця блокада, своєю чергою, порушує іннервацію і кровопостачання, біль різко зростає, призводить до обмеження рухів [1, 3].

Згадаймо, почалося все з патології самого міжхребцевого диска. І у переважній більшості випадків ця патологія пов'язана з порушенням механізму його живлення.

Відомо, що міжхребцеві диски належать до тканин, що не мають кровопостачання і живляться дифузно, за законами осмосу. Ядро має властивість всмоктувати і віддавати рідину. Коли сили стискання переважають над силами всмоктування, підвищується внутрішньодисковий тиск і сам диск втрачає певну кількість рідини. Тільки-но сили стискання зменшуються, внутрішньодисковий тиск знижується, процеси всмоктування починають переважати і рідина знову дифундує всередину диска. Кількість поживних речовин, що надходять у диск, прямо залежить від ступеня рухливості двох суміжних хребців. Таким чином, кількість, якість та різноманітність фізичних вправ впливає на активність обмінних процесів у міжхребцевих дисках.

Малорухливий спосіб життя сучасного суспільства створює необхідність застосування методик лікування хвороб хребта, спрямованих на розвантаження, розтягнення хребта, його стабілізацію і розвиток м'язового корсета.

Лікування захворювань хребта сьогодні є проблемою для лікарів, бо дуже часто найменший за силою провокаційний чинник здатний спричинити рецидив хвороби. Це відбувається передусім тому, що "традиційне" лікування різних синдромів остеохондрозу не є патогенетичним, а спрямоване або на зменшення больових відчуттів (медикаментозна терапія, блокади), або на відновлення позиції зміщених хребців (мануальна терапія). При цьому не береться до уваги, що больовий синдром є не самостійною патологією, а лише сигналом про негаразди, а до зміщення хребців у більшості випадків призводить хвороба самого міжхребцевого диска.

Пропонована кафедрою медичних приладів та систем методика є поєднанням фракційної терапії (витягування) з ефективними методами впливу на хребцеві тканини та суміжні м'язи спини.

На даний час фракційна терапія є патогенетично зумовленим методом лікування неврологічних проявів остеохондрозу хребта. Ефективність методів витяжки зумовлена зняттям пускового механізму виникнення больових відчуттів, розриванням циркуляції больових імпульсів, рефлекторного тонічного напруження м'язів, венозного та лімфатичного застою, набряку корінців та міжхребцевих зв'язків [1, 2, 3].

Існує велика кількість пристроїв для фракційної терапії, але більшість з них направлена лише на розтягнення хребта, що усуває симптоми на деякий час, а інколи викликає рецидив [4, 5, 6, 7, 9]. Щоб вилікувати саму хворобу розтягнення мало, необхідно відновити нормальне живлення пульпозного ядра (міжхребцевої тканини), а отже збільшити кількість міжклітинної рідини (мікротрофік). Є декілька факторів покращення трофіку тканин: збільшення крово- та лімфатоку, підвищення температури (незначне та локальне), вібромасаж та