Критерієм оцінки адаптаційних можливостей людини в онтогенезі є виявлення біологічного віку. Біологічна перебудова у визначений період розвитку організму (40-55 років) створює критичні ситуації в гомеостазі, які в основному зумовлюють темп та характер старіння. На сучасному етапі людина стає найбільш вразливою по відношенню до вікової патології. У зв'язку з цим найбільш перспективний напрямок збільшення тривалості життя становлять заходи, які сприяють попередженню тих ризик-чинників, які провокують розвиток вікової патології та її імовірне ускладнення в похилому та старечому віці: серцево-судинні захворювання, остеопороз, остеоартроз, амілоїдоз та ін.

Комплексна реабілітаційна програма для осіб похилого віку повинна містити таке: лікувальну фізичну культуру (ЛФК), раціональне харчування, фізіотерапію, масаж, а також нетрадиційні методи відновного лікування (рефлексотерапію, фітотерапію, натуропатію, гомеопатію). Найякісніший ефект від використання вказаних методів може бути досягнутий лише на фоні здорового способу життя пацієнтів - це дотримання режиму дня (чергування праці й відпочинку, повноцінний сон, перебування на свіжому повітрі), загартування, відсутність шкідливих звичок, уміння розслаблятися й відпочивати, рухова активність, раціональне харчування.

Оптимальний руховий режим є найбільш дієвим способом відстрочки старіння й зменшення з віком фізичних можливостей організму, а також пов' язаного з цим зниження працездатності й інших форм життєвої активності.

Основними елементами рухового режиму людей похилого віку можуть бути ранкова гігієнічна гімнастика, оздоровча ходьба, аеробні тренування, їзда на велосипеді, плавання, а також гребля, ходьба на лижах.

Фізичні вправи спрямовані на підвищення загального тонусу організму, працездатності й ні в якому разі не повинні викликати втомленість.

Необхідно особливу увагу звертати на вибір вихідного положення, оскільки людям похилого віку бажано уникати вправ, які призводять до збільшення гідростатичного тиску в судинах головного мозку, підвищення внутрішньочерепного тиску. Людям похилого віку не рекомендуються вправи, пов'язані з елементами напружування. Виключаються вправи, пов'язані з нахилом тулубу вниз головою, з різкими поворотами голови, ії круговими оборотами. Дуже обережно повинні виконуватися вправи з одночасним підняттям нижніх кінцівок з горизонтального у вертикальне положення (при вихідному положенні лежачи на спині). Повільно й плавно необхідно виконувати махові й обертальні рухи у зв'язку зі зниженням еластичності зв'язок і м'язів. Оптимальна інтенсивність навантаження у таких осіб не повинна перевищувати 50-60 % функціональних можливостей [4, 3]. Для людей похилого віку особливе значення має індивідуальний підхід при розробці програм фізичних тренувань (ФТ) і контролю за їх виконанням. Під впливом ФТ у пацієнтів похилого віку підвищується працездатність, зменшується функціональний вік організму й темп розвитку вікових змін.

Для підвищення ефективності індивідуальних ФТ людям похилого віку доцільно призначати курси геріатричними (геропротекторними) способами, зокрема, вітамінними комплексами, тканинними препаратами, або нестероїдними чи стероїдними анаболічними препаратами, антиоксидантами [4, 16].

Масаж використовується в геріатричній практиці не лише як лікувальний метод, але і як спосіб проти гіподинамії.

Проводячи масаж у людей похилого віку, необхідно враховувати індивідуальну переносимість, загальне самопочуття й наявність супутніх захворювань. Особливість масажу в людей похилого віку полягає у зменшенні інтенсивності й тривалості процедур. У випадку, коли вплив на ділянку патологічних проявів небажаний, або неможливий, проводять масаж відповідних сегментарних зон. Рекомендується також застосування точкового масажу, оскільки він представляє менше навантаження на організм за умови правильного його використання.

Для здоров'я й довголіття велике значення має збалансоване харчування. Сьогодні не підлягає сумніву той факт, що раціональне харчування може сприяти гальмуванню процесів старіння [2, 30].

Харчування людини похилого віку будується відповідно до загальних принципів раціонального харчування. Раціон повинен містити оптимальну кількість харчових речовин - білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінералів,

природних антисклеротичних та антиоксидантних речовин, а також створювати умови для виведення недоокислених продуктів обміну. З віком зменшується фізична активність, уповільнюються обмінні процеси, тому енергетична цінність раціону повинна бути знижена.

Інститут харчування рекомендує вживати від 60 до 69 г на добу білка для чоловіків 60-75 років і старше, від 63 до 65 г на добу - для жінок від 60 до 75 років і старше, при чому 55 % загальної кількості білка у раціоні мають становити тваринні білки.

Коли говорять про обмеження кількості жиру в раціоні людей похилого віку, це стосується насамперед тваринних жирів. Добове споживання жирів у літніх людей не повинне перевищувати 80 г, з них 20-25 г - рослинні жири.

Слід ураховувати кількість і якість вуглеводів у раціоні людей похилого віку. На фоні загального зменшення кількості вуглеводів до 250-300 г, рекомендується значно зменшити частку легкозасвоюваних і збільшити частку харчових волокон.

Споживання хлориду натрію необхідно скоротити до 4 г на добу.

Процес старіння супроводжується дефіцитом антиоксидантів. Тому людям похилого віку показані вітамінні комплекси, продукти моря.

У сучасних умовах з'явилася необхідність розвитку нової галузі промисловості, що займається виробництвом спеціальних функціональних продуктів заданого хімічного і мікробіологічного складу. Уже є такі продукти спільного виробництва з закордонними країнами.

Молочна група - геролакт, космол, лактогеровіт, морозиво "Росинка".

Хлібобулочні вироби - "Колос", "Богатир", "Крепиш".

Безалкогольні напої - "Родничок", "Кульбаба", кисіль "Сонячний", квас "Український".

Кондитерські вироби - печиво "Акорд", низькокалорійні цукерки.

За свідченнями іноземних авторів, за допомогою профілактичного і лікувального харчування можна реально знизити число захворювань цукровим діабетом і артритами на 50 %, серця - на 25 %, судин -