Особливості фармакотерапії похилого віку пов'язані зі змінами фармакодинаміки й фармакокінетики лікарських препаратів при старінні організму людини, яке супроводжується значними змінами функціонального стану органу-мішені, тканин, клітин, а також фармакологічних рецепторів, через які здійснюється дія лікарських препаратів. У похилому віці змінюється і число, і функції цих рецепторів. У зв'язку з цим нерідко виникають спотворені реакції на препарати, наслідком чого є відносно висока частота ускладнень фармакотерапії у пацієнтів старших вікових груп [1, 3].

Виникненню парадоксальних реакцій у людей похилого віку сприяє погіршення кровопостачання тканин, вітамінна недостатність, переважання процесів збудження в нервовій системі. Крім того, у похилому віці спостерігається зміна чуттєвості до медикаментів. Вона може бути як підвищеною, так і, навпаки, пониженою. Відзначається підвищення чуттєвості до нейролептиків, антикоагулянтів, зниження всмоктуваності лікувальних речовин у кишечнику [1, 5].

Особливо слід підкреслити, що у людей похилого віку збільшується частота лікарських ускладнень. Так, у 60 років вона виростає в 2 рази, а після 70-ти - у 7 разів. Це пояснюється тим, що в похилому віці в одного пацієнта нерідко діагностується декілька хвороб, у середньому 5-6 так званих супроводжуючих хвороб. Мультиморбідність сприяє збільшенню споживання медикаментів. При цьому частота побічних реакцій може зрости з 7 до 24 разів.

Зниження в похилому віці швидкості кровотоку, інтенсивності периферійного кровообігу може збільшити тривалість циркуляції ліків і змінити їх розподіл, призвести до кумуляції відповідних препаратів, збільшення числа побічних реакцій. Тому в пацієнтів старших вікових груп підвищений ризик розвитку лікарських інтоксикацій навіть при використанні середніх доз препаратів [1, 7].

На сучасному етапі в геріатрії виділяють групу лікарських засобів - геропротекторів, передбачених не тільки для лікування похилих людей, а й для профілактики старіння.

Розроблені нові геріатричні препарати - нейропептиди, полівітаміни з біологічно активними речовинами - вітамакс, геріатрик, фарматон, лецетин, біовіталь-Н та інші.

У геріатричній практиці також застосовуються гомеопатичні препарати. Це безпечні, екологічно чисті речовини, виготовлені за окремою фармацевтичною технологією.

При зниженні пам'яті, концентрації уваги, перемін настрою, подразливості й тривозі застосовується "Церебрум композитум". При остеохондрозах, артриті та інших артрологічних симптомах - "Траумель С" і "Цель".

Використання фізичних чинників має на меті, по-перше, якомога більше затримувати появу функціональних відмінностей або послаблення їх інтенсивності; по-друге, підвищення захисних і компенсаторних відновних механізмів; по-третє, відновлення зовнішніх функцій різних систем організму, послаблення та усунення паталогічних змін.

Фізичні чинники при адекватному використанні активно впливають на вегетативно- трофічну функцію нервової системи, нервово- ендокринну регуляцію, процеси мікроциркуляції і обміну в органах і тканинах, на стан

імунокомпетентних систем, розвиток і регуляцію аутоімунних процесів.

Ураховуючи підвищену чутливість до медикаментів, особливо до антикоагулянтів, особам похилого віку слід значно зменшити призначення фармакологічних препаратів. Винятком є тільки комплекси вітамінних препаратів: ундевіт, декамевіт.

Методи фізіотерапії, навпаки, слід ширше використовувати у відновному лікуванні й профілактиці захворювань у осіб похилого віку, оскільки вони в адекватному дозуванні є неспецифічними подразниками і сприяють нормалізації або покращенню функціонального стану різних органів і систем [5, 37].

Із фізіотерапевтичних методів у геріатричній практиці широко призначають фізичні чинники з більш фізіологічною дією, такі, як постійний неперервний струм у вигляді різних методик гальванізації на локальні або рефлекторно- сегментарні зони, а також медикаментозний електрофорез при малій силі струму.

Проводячи фізіопрофілактичні і фізіотерапевтичні заходи у людей старших вікових груп, необхідно враховувати зниження з віком реактивності організму, швидкості імпульсації від периферії до центру. Починати фізіотерапевтичний вплив необхідно з використання малих інтенсивностей.

Дози впливу (сила струму, потужність випромінювання, температура), тривалість процедури для людей похилого віку повинні бути нижчими, ніж в осіб молодого й середнього віку, тоді як кількість процедур на курс лікування збільшується, оскільки процес відновлення порушених відношень у старіючому організмі відбувається значно повільніше. Проводячи електрофорез лікувальних засобів, концентрацію розчину зменшують удвічі. Дози, застосовані в сумішах для інгаляційної терапії, знижують у 3-4 рази [5, 39].

Водо-, бальнео- й теплолікування необхідно проводити під пильним медичним контролем у щадному режимі.

Слід широко використовувати в оздоровленні осіб похилого віку кліматичні фактори (сонце, повітря, воду) з метою загартування, покращення адаптаційних можливостей, мобілізації імунних механізмів.

Методи фізіотерапії необхідно

використовувати у відновному лікуванні й профілактиці захворювань в осіб похилого віку, оскільки в адекватному дозуванні вони є неспецифічними подразниками й сприяють нормалізації чи покращенню функціонального стану різних органів і систем, не викликають побічних реакцій, кумуляції, звикання.

Висновки й перспективи подальших досліджень у цьому напрямку.

Таким чином, старість може стати достойним періодом життя, якщо людина вступить у нього якомога більш здоровою,

збереже гігієнічні навички, здобуті в більш молодому віці, і, нарешті, якщо вона формуватиме свою старість задовго до її настання. Профілактичні заходи, ужиті у віці після 40 років, сприяють більш благополучному протіканню старості, запобігають багатьом стражданням і старечій немочі. Людині вже похилій, у якої розвинулись дистрофічні зміни в організмі, важче починати дотримуватися здорового способу життя, тоді як збереження навичок, отриманих протягом багатьох років здійснюється легше й дозволяє підтримувати організм, який старіє у гарній формі.

Своєчасна й адекватна комплексна реабілітаційна програма для осіб похилого віку з урахуванням індивідуальних особливостей організму, супутніх захворювань в активному поєднанні зі здоровим способом життя сприяє підтриманню нормального функціонування організму й досягненню щасливого довголіття.

ЛІТЕРАТУРА

1. Борисова А.И. Особенности