об'єм крові (табл. 12), який підраховується шляхом перемноження систолічного об'єму крові на ЧП за 1 хвилину. Відомо, що у фізично тренованих людей збільшення хвилинного об'єму крові (ХОК) відбувається за рахунок збільшення систолічного об'єму (тобто за рахунок зростання потужності роботи серця), тоді як частота пульсу (ЧП) при цьому мало змінюється. У мало тренованих людей при навантаженнях, навпаки, збільшення ХОК відбувається в основному за рахунок зростання частоти серцевих скорочень.
В табл. 13 наведені критерії, за якими можна прогнозувати рівень фізичного навантаження для дітей (в тому числі спортсменів) на підставі визначення приросту частоти пульсу відносно його показників у стані спокою.
Рух крові по кровоносним судинам характеризується показниками гемодинамики, з числа яких виділяють три найважливіші: кров'яний тиск, опір судин, швидкість руху крові.
Кров'яний тиск — це тиск крові на стінки судин. Рівень тиску крові залежить від:*
показників роботи серця;*
кількості крові у кровоносному руслі;*
інтенсивності відтоку крові на периферію;*
опору стінок судин та еластичності судин;*
в'язкості крові.
Кров'яний тиск у артеріях змінюється разом із зміною роботи серця: у період систоли серця він досягає максимуму (AT , або АТс) і називається максимальним, або систолічним тиском. У фазі діастоли серця тиск зменшується до певного початкового рівня і називається діастолічним, або мінімальним (AT , або АТХ Як систолічний так і діастолічний кров'яний тиск поступово зменшується в залежності від віддаленості судин від серця (в зв'язку з опором судин). Вимірюється артеріальний кров'яний тиск у міліметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.) і реєструється записом цифрових значень тиску у вигляді дробу: у чисельнику А Т; у знаменнику А Т- наприклад, 120/80 мм рт. ст.
Різниця між систолічним і діастолічним тиском має назву пульсовий тиск (ПТ)У який також вимірюється у мм рт. ст. У нашому, вище наведеному, прикладі пульсовий тиск становить 120 - 80 = 40 мм рт. ст.
Прийнято вимірювати кров'яний тиск за методикою Короткова (за допомогою сфігмоманометра та стетофонендоскопа на плечовій артерії людини. Сучасна апаратура дозволяє вимірювати кров'яний тиск на артеріях зап'ястка та інших артеріях. Кров'яний тиск може значно змінюватись в залежності від стану здоров'я людини, а також від рівня навантаження і віку людини. Перевищення показників фактичного тиску крові над відповідними віковими нормативами на 20 % і більше називається гіпертонією, а недостатній рівень тиску (80 % і менше від вікової норми) — гіпотонією.
У дітей до 10 років кров'яний тиск в нормі в стані спокою становить приблизно: АТс 90-105 мм рт. ст.; AT 50-65 мм рт. ст. У дітей з 11 до 14 років може спостерігатися функціональна юнацька гіпертонія, пов'язана з гормональними перебудовами у пубертатний період розвитку організму з підвищенням кровяного тиску в середньому: AT — 130-145 мм рт. ст.; АТ„— 75-90 мм рт. ст. У дорослих людей кров'яний тиск в нормі може коливатись в межах: — 110-J Ъ5АТД— 60-85 мм рт. ст. Значення нормативів тиску крові не має суттєвої диференціації в залежності від статі людини, а вікова динаміка цих показників приведена в табл. 14.
Опір судин обумовлюється наявністю тертя крові о стінки судин і залежить від в'язкості крові, діаметру та довжини судин. У нормі опір руху крові у великому колі кровообігу коливається від 1400 до 2800 дін. сек./см2, а у малому колі кровообігу від 140 до 280 дін. сек./см2.
Таблиця 14
Вікові зміни середніх показників артеріального тиску, мм рт. ст. (С И. Гальперин, 1965; А. Г. Хрипкова, Ў962)
Вік, роки | Хлопчики (чоловіки) | Дівчата(жінки)
АТс | АТд | ПТ | АТс | АТд | ПТ
немовля | 70 | 34 | 36 | 70 | 34 | 36
1 | 90 | 39 | 51 | 90 | 40 | 50
3-5 | 96 | 58 | 38 | 98 | 61 | 37
6 | 90 | 48 | 42 | 91 | 50 | 41
7 | 98 | 53 | 45 | 94 | 51 | 43
8 | 102 | 60 | 42 | 100 | 55 | 45
9 | 104 | 61 | 43 | 103 | 60 | 43
10 | 106 | 62 | 44 | 108 | 61 | 47
11 | 104 | 61 | 43 | 110 | 61 | 49
12 | 108 | 66 | 42 | 113 | 66 | 47
13 | 112 | 65 | 47 | 112 | 66 | 46
14 | 116 | 66 | 50 | 114 | 67 | 47
15 | 120 | 69 | 51 | 115 | 67 | 48
16 | 125 | 73 | 52 | 120 | 70 | 50
17 | 126 | 73 | 53 | 121 | 70 | 51
18 і більше | 110-135 | 60-85 | 50-60 | 110-135 | 60-85 | 55-60
Швидкість руху крові обумовлена роботою серця і станом судин. Найбільша швидкість руху крові в аорті (до 500 мм /сек.), а найменша— у капілярах (0,5 мм /сек.), що обумовлено тим, що загальний діаметр усіх капілярів у 800-1000 разів більший ніж діаметр аорти. З віком дітей швидкість руху крові зменшується, що пов'язано із зростанням довжини судин разом із зростанням довжини тіла. У новонароджених кров здійснює повний кругообіг (тобто проходить велике і мале коло кровообігу) приблизно за 12 сек.; у 3-х річних дітей — за 15 сек.; у 14 річних — за 18,5 сек.; у дорослих — за 22-25 сек.
Кровообіг регулюється на двох рівнях: на рівні серця і на рівні судин. Центральна регуляція роботи серця здійснюється від центрів парасимпатичного (гальмуюча дія) і симпатичного (дія прискорення) відділів вегетативної нервової системи. У дітей до 6-7 років переважає тонічний вплив симпатичних іннервацій, про що свідчить підвищена частота пульсу у дітей.
Рефлекторна регуляція роботи серця можлива від барорецепторів і хеморецепторів, розташованих в основному у стінках судин. Барорецептори сприймають тиск крові, а хеморецептори сприймають зміни наявності у крові кисню (О.) і вуглекислого газу (С02). Імпульси від рецепторів спрямовуються у проміжний мозок а від нього поступають в центр регуляції роботи серця (довгастий мозок) і визивають відповідні зміни у його роботі (наприклад, підвищений вміст у крові С01 свідчить про недостатність кровообігу і, таким чином, серце починає працювати інтенсивніше). Рефлекторна регуляція можлива і за шляхом умовних рефлексів, тобто від кори головного мозку (наприклад, передстартове хвилювання спортсменів може значно прискорювати роботу серця та ін.).
На показники роботи серця можуть впливати і гормони, особливо адреналін, дія якого подібна дії симпатичних іннервацій вегетативної нервової системи, тобто він прискорює частоту і збільшує силу серцевих скорочень.
Стан судин також регулюється центральною нервовою системою (від судинорухового центру), рефлекторно і гуморально. Впливати на гемодинамику можуть лише судини, які містять у своїх стінках м'язи, а це перш за все артерії різного рівня. Парасимпатичні імпульси визивають розширення просвіту судин (вазаделятацію), а симпатичні імпульси — звуження судин (вазаконстрікцію). Коли судини розширюються — швидкість руху крові зменшується, кровопостачання падає і, навпаки.
Рефлекторні зміни кровопостачання також забезпечуються від рецепторів тиску і хеморецепторів на 02 і Сс72. Крім того існують хеморецептори на вміст у крові продуктів перетравлення їжі (амінокислот, моноцукрів і так далі): при зростанні в крові продуктів перетравлення, судини навколо травного тракту розширюються (парасимпатичний вплив) і відбувається перерозподіл крові. Є механорецептори і у м'язах, які визивають перерозподіл крові у працюючих м'язів.
Гуморальна регуляція кровообігу забезпечується гормонами адреналіном і вазопресіном (визивають звуження просвіту судин навколо внутрішніх органів і їх розширення у м'язах) і, іноді, в області обличчя (ефект почервоніння від стресу). Гормони ацетілхолін та гістамін визивають розширення діаметру судин.
ЛІТЕРАТУРА
1. Андріанов B.C. Методичні рекомендації до лабораторнопрактичних занять з основ теорії і методики фізичного виховання. — Кривий Ріг, 2000 — 42 с.
2. Андріанов В Є. Основи фізичного виховання. Методичні рекомендації для студентів факультету вчителів початкових класів. — Кривий Ріг, 2002. —50 с
3. Антонік О. В., Антонік В. /., Соціальна медицина Украіни-Індикатор фізичного і духовного здоров'я народу. //Збірка наук, праць *Актуальні проблеми духовності*, Bun. 5. — Кривий Ріг: СП Міра, 2004. — С.222-232.
4. Антонік /. П., Антонік В. і Фізіологічні дослідження нервових процесів та вищої нервової діяльності. — Кривий Ріг: ВД Суха Балка, 2006. —126с
5. АпанасенкоГ.Л., Попова Л. А. Медицинская валеология. — К: Здоров'я, /998.—224 с.
6. Безруких М. М., Сонькин В. Д., ФарберД. А. Возрастная физиология (Физиология развития ребенка). — М.: ИЦ 'Академия*, 2002. —-416с.
7. ВобрицьклВ. І. Анатомія, вікова фізиологія і школьна гігієна. Навч. метод, посібн. — К.: Професіонал, 2004. —80 с.
8. Булич Є Г., Mypaeoe і. В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. — ft: Знання, 1997.—224 с.
9. Валеологія. Навч. посібн.