Данні, необхідні для розрахунку МВК, в тому числі потужність навантаження і відповідну частоту пульсу на це навантаження, рекомендується визначати за методикою степп-тесту, яка описана вище для оцінки фізичної працездатності. До того ж, одні і ті данні степп-тесту можна використовувати як для розрахунку PWC.W так і для визначення МВК. Враховуючі, що найбільш точні і об'єктивні результати дає визначення

МВК при пульсі 135-155 скорочень за хвилину, то найкраще для розрахунку MB К використовувати данні другого навантаження по методиці визначення PWC170 В остаточному вигляді МВК представляють у перерахунку на і кг маси тіла дітей.

Показником, протилежним працездатності, є втома, тобто тимчасове зменшення працездатності організму, його окремих органів або систем. Фізична втома звично настає після тривалої напруженої або короткострокової, але занадто інтенсивної фізичної роботи (динамічної або статичної).

Таблиця 28

Значення поправочних коефіцієнтів для розрахунку МВК в залежності від віку і статі дітей (А. А. Гуминський з співавт., 1990)

Вік (років) | Значення коефіцієнту А | Значення поправки до пульсу h

Хлопці | Дівчата | Хлопці | Дівчата

О8 | 1,05 | 0,80 | -ЗО | -ЗО

9 | 1,11 | 0,85 | -ЗО | -30

10 | 1,11 | 0,95 | -30 | -ЗО

11 | 1,15 | 0,95 | -40 | -30

12 | 1,20 | 0,98 | -50 | -40

13 | 1,20 | 0,98 | -50 | -40

14 | 1,25 | 1,05 | -60 | -40

15 | 1,27 | 1,05 | -60 | -40

16 | 1,29 | 1.10 | -60 | -40

Таблиця 29

Значення коефіцієнту К для визначення МВК у дітей різного віку (А. А. Гуминський з співавт., 1990)

Вік (років) | Коефіцієнт, К | Вік (років) | Коефіцієнт, К

8 | 0,931 | 13 | 0,891

9 | 0,922 | 14 | 0,883

10 | 0,914 | 15 | 0,876

11 | 0,907 | 16 | 0,868

12 | 0,900 | > 17 | 0,860

Таблиця ЗО

Критерії оцінки рівня розвитку кардіо-респіраторної системи за показником максимального вживання кисню (МВК/кг), мл/кг (А. А. Гуминський з співавт., 1990)

Значення МВК/кг | Рівень розвитку кардіо-респіраторної системи

Хлопці | Дівчата

55-60 | 45-50 | Відмінний

50-54 | 40-44 | Добрий

45-49 | 35-39 | Задовільний

<44 | <34 | Незадовільний

Показником втоми є перш за все зменшення фізичної сили або працездатності, що може бути обумовлено як змінами у самому м'язі, так і із змінами у центральній нервовій системі (у нервових центрах). Крайнім випадком стомлення того чи іншого м'язу є його тривале скорочення і тимчасова не здатність до повного розслаблення, що називається контрактурою.

Участь нервової системи у процесах розвитку втоми пов'язана, в основному, з накопиченням продуктів розпаду, або з виснаженням медіаторів у нервових синапсах. Відновленню працездатності за рахунок ЦНС значно сприяють зміна виду діяльності (активний або пасивний відпочинок) позитивні емоції і мотивації та ін.

Процеси втоми на рівні м'язів пов'язані з виснаженням енергоносіїв і перш за все аденозінтрифосфорної кислоти (АТФ) і з накопиченням у м'язах продуктів анаеробного розпаду глікогену, особливо молочної кислоти, для виведення якої потрібен певний час. До речі, відчуття болю у м'язах, які напружено працювали, може тривати декілька діб і обумовлено, в певній мірі, накопичення молочної кислоти. Відновленню працездатності м'язів сприяє спокій (відпочинок), помірна розминка м'язів, цільовий масаж, а також білково-вуглеводна їжа.

Маленькі діти (до 4-х років) дуже швидко втомлюються при м'язових навантаженнях. З п'яти років здатність до фізичної роботи дітей поступово починає збільшуватись разом з зростанням енергетичних можливостей скелетних м'язів та із структурно-функціональним дозріванням

елементів центральної нервової системи га самих м'язів. Але у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку ще не завершується остаточна диференціація скелетних м'язів, тому в цілому у дітей 6-9 років фізична працездатність у 2,5-3 рази нижча, ніж у дітей 15-16 років.

Переломний момент у розвитку фізичної працездатності дітей відбувається у 12-13 років, коли спостерігаються суттєві зміни в морфології м'язових волокон та в енергетиці скорочень: стрибкоподібно зростає м'язова витривалість, а разом з цим, здатність до тривалого виконання навантажень з меншим ризиком стомлення.

Слід зазначити також, що фізична працездатність (як і розумова працездатність) дітей має певні коливання на протязі доби: найвищі її рівні спостерігаються з 10 до 14 години, а також з 17 до 19 години. В період з 7 до 10 години ранку та з 16 до 17 години спостерігаються періоди наростання працездатності (фази вираховування), а в періоди з 14 до 16 години та з 19 години вечора працездатність падає (фази "стомлення"), У продовж тижня також виділяють періоди оптимальної працездатності (вівторок, середа, четвер), періоди наростання працездатності (неділя, понеділок) та періоди стомлення (п'ятниця, субота). Найменша працездатність для більшості людей у нічні години (з 23.00 до 6.00 годин ранку) та в п'ятницю. Суттєво знижується фізична працездатність і на протязі 1-1,5 годин після приймання їжі. На динаміку працездатності людей в певній мірі впливають індивідуальні біологічні ритми кожної особи. Вказана вище динаміка працездатності властива так званим нормохронікам. У людей, які відносяться до "жайворонків" найбільш висока працездатність зміщена на 1,5-2 години на початок дня, а для "сов" — на той же термін другої половини дня. Вказану періодизацію працездатності слід враховувати при організації занять з фізичної культури та спортивних тренувань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андріанов B.C. Методичні рекомендації до лабораторнопрактичних занять з основ теорії і методики фізичного виховання. — Кривий Ріг, 2000 — 42 с.

2. Андріанов В Є. Основи фізичного виховання. Методичні рекомендації для студентів факультету вчителів початкових класів. — Кривий Ріг, 2002. —50 с

3. Антонік О. В., Антонік В. /., Соціальна медицина Украіни-Індикатор фізичного і духовного здоров'я народу. //Збірка наук, праць *Актуальні проблеми духовності*, Bun. 5. — Кривий Ріг: СП Міра, 2004. — С.222-232.

4. Антонік /. П., Антонік В. і Фізіологічні дослідження нервових процесів та вищої нервової діяльності. — Кривий Ріг: ВД Суха Балка, 2006. —126с

5. АпанасенкоГ.Л., Попова Л. А. Медицинская валеология. — К: Здоров'я, /998.—224 с.

6. Безруких М. М., Сонькин В. Д., ФарберД. А. Возрастная физиология (Физиология развития ребенка). — М.: ИЦ 'Академия*, 2002. —-416с.

7. ВобрицьклВ. І. Анатомія, вікова фізиологія і школьна гігієна. Навч. метод, посібн. — К.: Професіонал, 2004. —80 с.

8. Булич Є Г., Mypaeoe і. В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. — ft: Знання, 1997.—224 с.

9. Валеологія. Навч. посібн. для студ. вищих педагогічних закладів освіти /за ред. В. І. Бобрицької. — Полтава: Полтавський ПДУ, 2000. — /46 с.

10. Гальперин С И. Анатомия и физиология человека. Возрастные особенности с основами школьной гигиены. — М.: Высшая школа, 1974. — 468 с.

11. Гальперин С. И. Физиологические особенности детей. — М.; Просвещение, 1965. —243 с.

12. Ганонг Вильям Ф. Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ.. Наук, редактор перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська. — Львів: БАК, 2002. — 784 с.

13. Глазырина Л. Д. Физическая культура —дошкольникам: Младший возраст: Пособие для педагогов дошк. учреждений. — М.: Владос, 2001. — 272 с.

14. Глазырина Л. Д. Физическая культура — дошкольникам: Средний возраст: Пособие для педагогов дошк. учреждений. — М.: Владос, 2001. — 304 с.

15. Глазырина Л. Д. Физическая культура — дошкольникам: Старший возраст: Пособие для педагогов дошк. учреждений. — М.: Владос, 2001.—264 с.

16. Грибан В. Г. Валеологія. —К: Центр навчальної літератури, 2005. —256 с.

17. ГуминскийА.А., Леонтьева Н. Н., Маринова К. В. Руководство к лабораторным занятиям по общей и возрастной физиологии. —М.: Просвещение, 1990.—238 с.

18. Данилова Н. Н. Психофизиология: Учебник для ВУЗов. — М.: Аспект Пресс,2001.—373с.

19. Дробинская А. О. Основы педиатрии и гигиены детей раннего и дошкольного возраста. —М.: Владос. 2003. —400 с.