Загальні закономірності росту та розвитку дітей

План

1. Загальні закономірності росту та розвитку дітей

2. Надійність біологічних систем" як загальний закон індивідуального розвитку. Природа спадковості

Як відомо, організм людини являє собою найвищий рівень організації живої матерії. Водночас склад та будова людського організму має багато спільного з організмами інших високоорганізованих живих істот. Останнє, перш за все, стосується аналогій у структурних одиницях, наявності окремих систем, об'єднаних загальною будовою та функціями, тощо.

Найдрібнішими елементами людського організму, як і інших живих істот, є клітини, кількість яких у однієї людини перебільшує 100 трильйонів.

Сукупність клітин, схожих за походженням, будовою та функціями, утворює тканину. Із тканин формуються органи та системи органів, з яких і складається цілісний організм. Але організм це не просто сума окремих органів і систем, а єдине ціле, кожен з елементів якого забезпечує (на різних етапах періоду життя) непереривний розвиток, підтримку життєдіяльності та зв'язок з оточуючим середовищем. Вказане здійснюється під контролем та за допомогою систем саморегуляції, які у людини поділяються на нервову та гуморальну. Саме ці дві системи призначені регулювати постійність та сталість внутрішнього середовища організму (гомеостазу) за будь-яких умов життя та зовнішньої діяльності, а також регулювати всі процеси поведінки та психоемоційного статусу. Крім цього, гуморальна система забезпечує ще і контроль та управління реалізацією генетичної програми життя організму людини в онтогенезі.

Онтогенез це індивідуальний розвиток організму, який включає всю сукупність морфологічних, фізіологічних та біохімічних змін, що відбуваються в організмі від моменту його зародження до смерті. Онтогенез проявляється ростом та диференціацією (спеціалізацією) тих чи інших органів, систем і процесів. Онтогенез, крім іншого, тісно пов'язаний з філогенезом, тобто з історією (еволюцією) розвитку всього живого на землі і особливо з філогенезом виду тварин homo sapiens — людини розумної.

Однією з важливих загально біологічних властивостей будь якої живої матерії є процеси росту та розвитку. Для більшості структурних елементів організму людини цей процес починається з моменту запліднення яйцеклітини і триває до моменту смерті.

Під розвитком, у широкому сенсі цього поняття, слід розуміти кількісні та якісні зміни в організмі людини, які приводять до підвищення рівня складності організації та взаємодії всіх систем організму. Розвиток включає три фактори: ріст, диференціровку (спеціалізацію) органів і систем та формоутворення.

В процесі росту в організмі відбуваються, перш за все, кількісні зміни: збільшується чисельність або розміри окремих клітин і органів, наростає маса тіла, формуються антропометричні показники. Диференціровка приводить до створення і дозрівання окремих функцій та якостей в організмі (наприклад, розумове, статеве або фізичне дозрівання). Процеси формоутворення обумовлюють особливості внутрішніх та зовнішніх форм жіночого або чоловічого організму, індивідуальні риси зовнішнього вигляду окремих частин тіла, інтонацію голосу та ін.

Розвиток кожної людини підкорюється певним загальним закономірностям, до яких відносяться:

безперервність і нерівномірність росту і розвитку. Якщо відбулось запліднення яйцеклітини, то водночас "включається" генетична програма безперервності одно направленого життєвого циклу організму від зародження до його смерті. Нерівномірність росту і розвитку полягає в тому, що в різні періоди життя ці процеси йдуть з різною швидкістю, прискорюючись і уповільнюючись, дають ефект прогресу або регресу та ін. Наприклад, під час прогресивного розвитку дитини виділяють два періоди прискореного росту.

Перший — від моменту народження до віку одного року. В продовж цього тільки одного року життя довжина тіла у дитини може збільшуватися майже у 2 рази (від 50-55 до 90-95 см); маса тіла за цей рік може зростати у 2-2,5 рази ( з 3-4 до 8,5 кг). Другий період прискореного росту відбувається під час статевого дозрівання (з 11 до 15 років), коли довжина тіла тільки за один з цих років може збільшуватися на 10-15 см. Між вказаними періодами, а саме у віці 1-11 років, процеси росту звично уповільнюються (довжина тіла може зростати лише на 1-4 см за рік), за то інтенсифікуються процеси диференціації, наприклад, розумової.

гетерохронія, яка полягає в тому що окремі функціональні системи ростуть, дозрівають або старіють в різний час, іноді поетапно, взаємо впливаючи одна на одну, забезпечуючи організму найкраще пристосування до умов життя у різні періоди онтогенезу. Наприклад, кістки скелету можуть рости до 20-24 років; м'язова система в основному розвивається до 30-35 років; прогрес статевої функції починається з 10-12 років, а її регрес — після 50 років та ін. На підставі цієї закономірності П. К. Анохін розвинув вчення про системогенез;

системогенез це випереджаюче дозрівання життєво важливих, або більш навантажених функціональних систем. Наприклад, дитина народжується з добре розвинутими коловими м'язами роту, тоді як інші мімічні м'язи лиця дозрівають лише у 1,5-2 роки. Таке обумовлене тим, що дитина з першого дня свого життя винна смоктати молоко матері, що і забезпечують саме колові м'язи роту. Системогенез лежить в основі усіх фізичних тренувань, коли йде, наприклад, прискорене дозрівання найбільш навантажених груп м'язів, розвиток певних органів, систем і так далі;

енергетичне правило скелетних м'язів (запропоноване 1. А. Аршавським) говорить про те, що особливості енергетичного обміну, а також особливості змін та перетворень в діяльності серцево-судинної І дихальної систем знаходяться в залежності від розвитку і активності скелетних м'язів. Це правило розкриває взаємо обумовленість ходу розвитку як окремих функціональних систем, так і всього організму в цілому;

закономірність надійності біологічних систем свідчить про те, що весь шлях розвитку любого організму від запліднення до смерті проходить з утворенням певних запасів життєвих сил та функціональних резервів, що забезпечує можливість широкого пристосування живих істот до різних умов життя. Наприклад, кістка стегна витримує навантаження у 1,0-1,5 тони, тоді як маса тіла людини значно менша, але під час стрибків навантаження на ці кістки може значно зростати;

акселерація — прискорений ріст, а також прискорене фізичне, розумове (психічне) або статеве дозрівання людей сучасного періоду життя на Землі відносно попередніх поколінь (у ретроспектив! 50-100 і більше років). Причиною сучасної акселерації вважається збільшення рівня сонячної (геліогенної) та земної (літогенної) радіації, що пов'язано з екологічними негараздами, із зменшенням товщини озонового прошарку атмосфери і так далі. Серед інших причин акселерації називають урбанізацією населення (перехід до проживання у великих містах з їх високим рівнем інформаційного навантаження на людей); поширення міграційних процесів серед населення (гіпотеза гетерозії), згідно якої збільшується кількість міжнаціональних шлюбів і це позитивно впливає на генофонд людства. Аліментарна та нутрівна гіпотези пов'язують процеси акселерації із зміною складу їжі, з розширенням вживання вітамінів, біологічно-активних речовин (стимуляторів, гормонів та ін.). Новітні досягнення у медицині, а також покращення соціально-побутових умов життя та впровадження нових форм виховання і освіти також можуть сприяти процесам акселерації. Більш детально феномен акселерації розглянуто у розділі 3. Розвиток людини після народження, тобто у постнатальний період, проходить через низку етапів, виділення яких має важливе значення для медицини, фізіології, психології та педагогіки.

Перш за все вік людини умовно поділяють на хронологічний та біологічний. Хронологічний вік — це прожитий у роках, місяцях і днях період часу від дати народження до певного моменту. Біологічний вік визначається сукупністю розвитку анатомічних, морфологічних і фізіологічних показників у порівнянні з віковими нормами. Біологічний вік дітей характеризується, наприклад, зрілістю скелета (ходом процесів окостеніння), рівнем розвитку вторинних статевих ознак, зрілістю зубів (строками появи молочних і постійних зубів, потертістю зубів), функціональною, морфологічною (особливостями тіла, його частин або органів) та психічною зрілістю. Біологічний вік не завжди збігається з хронологічним. У людей, що дотримуються здорового способу життя, біологічний вік може відставати від хронологічного (вони виглядають молодшими свого віку, мають більшу м'язову силу, активнішу психіку та ін.). Навпаки, у людей, що вживають алкоголь або наркотики, багато палять, нервують, не дотримуються раціонального режиму праці і відпочинку біологічний вік може випереджати хронологічний: вони виглядають старшими за свій вік, мають мляві м'язи, уповільнені розумові процеси та емоції. Існує декілька методів визначення біологічного віку людини, в тому числі з використанням складних інструментальних підходів. Приблизно біологічний вік (БВ, років) можна визначити за формулами, запропонованими В. Г. Грібан (2005):

для чоловіків: БВ = 27,0 + 0,22 * АТс + 0,72 СЗ - 0,15 СБ;

для жінок: БВ = 1,46 + 0,42 ATв + 0,25 М+ 0,7 СЗ - 0,14 СБ,

де: AT — артеріальний тиск, систолічний; AT — артеріальний тиск, пульсовий; СЗ — самооцінка стану здоров'я, в балах від 1 до 5; СБ — статичне балансування із закритими очами на лівій нозі без взуття, с; М — маса тіла, кг.

Сучасна вікова фізіологія та організації охорони здоров'я виділяють наступні біологічні періоди у життєвому циклі людини:

I. Новонароджений.........................від 1 до 28 днів (ранній 0-7 днів,

пізній 8-28 днів).

II. Грудний вік.............................................................з 29 дня до 1 року.

III.