IV. Перше дитинство......................................................від 4 до 7 років.

V. Друге дитинство:

хлопці..............................................................від 8 до 12 років;*

дівчата..............................................................від 8 до 11 років.

VI. Підлітковий вік:*

хлопці............................................................від 13 до 16 років;*

дівчата............................................................від 12 до 15 років.

VII. Юнацький вік:*

хлопці.............................................................від 17 до 2! року;*

дівчата............................................................від 16 до 20 років.

VIII. Зрілий вік, 1-й період (молодість):*

чоловіки........................................................від 22 до 35 років;*

жінки.............................................................від 21 до 35 років.

IX. Зрілий вік, 2-й період (середній вік):*

чоловіки........................................................від 36 до 60 років;*

жінки..............................................................від 36 до 55 років

X. Похилий вік:*

чоловіки........................................................від 61 до 74 років;*

жінки.............................................................від 56 до 74 років.

XI. Літній вік (старці), чоловіки і жінки............................. 75-90 років.

XII. Довгожителі..........................................................91 і більше років.

Крім цієї класифікації існує інша, за станом розвитку репродуктивної функції: I-V вище вказані періоди (від народження до 11-12 років) об'єднують у предпубертатний (ювенільний) період; підлітковий вік називають пубертатним періодом, а починаючи з юнацького віку — після пубертатним періодом.

За соціальними ознаками діти у віці від І до 3-х років відносяться до дошкільного (ясельного) періоду, у 3-7 років вважаються дошкільного віку; з 7 до 10 років (1-4 класи) — молодшими школярами, з 11 до 14 років (5-8 класи) — школярами середнього віку, аз 15 до 17 років (9-11 класи) — школярами старшого віку.

ЛазюкГ.1. (1979) пропонує систему більш детальної періодизації початкових стадій розвитку організму людини. Автор саме виділяє:

Антенатальний (преднатальний) період, який об'єднує всі етапи розвитку до народження дитини і поділяється на:

1. Орогенез (гаметогенез) — етап, який пов'язаний з утворенням і дозріванням статевих чоловічих та жіночих клітин (гамет);

2. Кліматогенез — етап життя від запліднення до народження, в тому числі:*

бластогенез — період з моменту запліднення до 15 днів вагітності;*

ембріогенез — період з 16 по 56-й день вагітності;*

фетогенез — період плоду, а саме з 56 до 280-ого дня вагітності, який у свою чергу поділяється на ранній (до 196-го дня), середній (до 259 дня) та пізній (до 280 дня) півперіоди розвитку організму.

II. Постнатальний період розвитку, який охоплює весь період життя від народження до смерті і поділяється на:

1. Натальний етап, тобто момент народження.

2. Перинатальний етап, який триває з 28 тижня антенатального періоду розвитку до 10 дня постнатального періоду розвитку.

3. Етап новонародженності що триває до кінця 1-го місяця життя дитини.

Далі етапи цієї класифікації аналогічні тим, що описані вище для загально прийнятої біологічної періодизації.

Кожний віковий період характеризується своїми особливостями, а перехід від одного з них до іншого вважається критичним періодом у житті дитини. Критичність переломних етапів онтогенезу полягає у тому, що в ці моменти найбільш гостро проявляються явища гетерохронії, найбільш напружено працюють регулюючі та компенсаторні системи організму. Діти у цей період можуть перебувати у стані дисбалансу функціональних та регулюючих систем, що потребує особливої уваги оточуючих та вихователів. Слід також зазначити, що наведені вікові періоди можуть мати суттєву індивідуальну варіабельність, яка у найбільшій мірі обумовлена спадковими або соціальними факторами.

Характерною особливістю процесу росту дитини є його нерівномірність (хвилєподібність), коли періоди прискореного росту змінюються на періоди уповільненого росту і навпаки.

Найбільш інтенсивно дитина росте, як вказувалось вище, в перший рік життя і в період статевого дозрівання (з 11 до 15 років). Так, за перший рік життя зріст і маса тіла дитини збільшується більш ніж у 2 рази. У наступні роки (з 1 до 10 років, тобто до початку періоду статевого дозрівання) темпи росту значно знижуються і не перебільшують щорічного приросту довжини тіла на 2-4 см, а маси тіла — на 1,5-2 кг. Але в цей період дуже активізуються процеси диференціації органів і систем організму, особливо нервово-м'язової, травної, аналізаторної. Значного розвитку набувають також процеси, пов'язані з вищою нервовою діяльністю: формуються основні рухові стереотипи, розвивається мислення (в тому числі абстрактне), свідомість, риси характеру. Наприкінці цього періоду (в 10-11 років) активізуються процеси формоутворення, які набувають значної сили у пубертатний період.

Другий підйом швидкості росту дітей відбувається у період статевого дозрівання: у підлітків довжина тіла за один рік може зростати на 7-15 см. У віці з 11 до 12 років дівчата в деякій мірі випереджають у рості хлопців (що пов'язане з більш раннім початком статевого дозрівання дівчат). З 13-14 років дівчата і хлопці ростуть майже з однаковою швидкістю, а з 14-15 років хлопці (юнаки) починають випереджати у рості дівчат і це перебільшення росту чоловіків над жінками далі зберігається протягом усього життя.

З віком у дітей також значно змінюються пропорції частин тіла. З моменту народження і до зрілого віку довжина тіла взагалі збільшується в середньому в 3,5 рази, довжина тулуба—у 3 рази, довжина рук—у 4 рази, а довжина ніг — у 5 разів. Висота голови у новонародженого становить 1/4 частину довжини тулуба, а у дорослого —1/7 частину. В предпубертатний період статеві відмінності у пропорціях і формах тіла хлопців і дівчат відсутні, тоді як у пубертатний період у юнаків кінцівки стають більш довгими, тулуб більш коротким, а таз вужчим, ніж у дівчат.

Виділяють три етапи відзнаки пропорцій між довжиною та шириною тіла: від 4 до 6 років, від 6 до 15 років та з 15 років до дорослого стану. У предпубертатний період загальний зріст дитини збільшується за рахунок росту ніг, а у пубертатний — за рахунок росту тулуба. Наведені вікові характеристики розвитку дітей в окремих випадках можуть мати індивідуальні особливості, які залежать від стану здоров'я, умов життя, ступеню розвитку нервової системи, тощо.

Фізичний розвиток дітей характеризується трьома групами показників: соматометричними, фізіометричними та соматоскопічними. Соматометричні (сома—тіло) показники характеризуються довжиною тіла, масою тіла, довжиною кола грудної клітини та іншими метричними показниками. Нормативи основних соматометричних показників для дітей різного віку, приведені у табл. 1.

Фізіометричні показники характеризуються життєвою ємністю легень, кистьовою силою, показниками пульсу та іншими функціональними параметрами.

Соматдскопічні показники характеризуються розвитком кістковом'язової системи, рівнем жировідкладення, рівнем статевого розвитку, станом розвитку форм тіла, постави та осанки тулуба, типом тілоскладення та іншими показниками.

Постать тіла може бути правильною і неправильною. Осанка тіла буває нормальною, випрямленою, кіфатичною, лордотичною або сколіотичною (опис цих відхилень, пов'язаних з формою хребта, наведений у підрозділі 4.6.). Виділяють також три типи тілоскладення: нормотонічний (пропорційний зріст, розвиток скелету та м'язів), астенічний (перебільшення повздовжніх розмірів тіла), гіперстенічний (перебільшення поперечних розмірів тіла). Для визначення типу тілоскладення прийнято розраховувати індекси ширини плеч, довжини тулуба і довжини ноги та

порівнювати ці індекси з існуючими критеріями. Індекси визначаються у відсотках від довжини тіла за формулами:

де ширина плечей визначається між умовними перпендикулярами на рівні плечових суглобів; довжина тулуба вимірюється в межах від верхньої точки плеча до центру кульшового суглоба стегна; довжина ніг вимірюється від центру кульшового суглоба до п'яток.

На підставі розрахунків відповідних індексів тип тілоскладення визначають за наступними критеріями П. Н. Башкирова (1951):

Остаточну оцінку відповідності фізичного розвитку дітей існуючим нормативам на практиці проводять по місцевим або регіональним таблицям, які містять стандарти відповідних показників (порівнюють фактичні дані з нормативами), або шляхом розрахунку інтегральних показників, наприклад, індексу маси тіла, індексу стану дихання, індексу м'язової сили та інших. Розрахунки індексів проводяться за формулами, що описані у підрозділі 5.1.

Надійність біологічних систем" як загальний закон індивідуального розвитку. Природа спадковості

Відомо, що в основі як філогенетичного (видового) так і онтогенетичного (індивідуального) розвитку лежать три якості: обмін речовин, енергії та інформації, відтворювання (розмноження) і надійність біологічних систем.

Обмін речовин є найважливішою властивістю живої матерії: поки є обмін речовин — доти є і життя. Під обміном речовин розуміють непереривний процес обміну між організмом і зовнішнім середовищем білків, жирів, вуглеводів, води, мікроелементів та енергії.

Відтворення —- основа продовження життя, накопичення та закріплення еволюційних якостей. Відтворення властиво як окремим клітинам організму (у вигляді поділу клітин) так і цілому організму (у формі вегетативного або статевого розмноження).

Надійність біологічної системи — це такий рівень запасу функціональних і регуляторних резервів всіх елементів організму, який забезпечує оптимально сталу діяльність цього організму в динамічних умовах оточуючого середовища. Надійність є основою виживання, адаптаційно-пристосувальних властивостей та багатьох надмірних можливостей організму, в тому числі що до розумового та фізичного вдосконалення.

Усі живі істоти, окремі органи, тканини і навіть клітини розвиваються із запасом надійності. Наприклад, стегнова кістка людини, як вказувалось вище, витримує навантаження 1,5 тони, а велика гомілкова кістка — 1,65 тони, що в ЗО разів перебільшує звичні поточні навантаження на ці кістки. Альвеолярна система легень здатна засвоювати за 1 хв. до 17000 мл кисню, в той час як навіть при самому потужному фізичному навантаженні потреби організму не перебільшують 5000 мл. Потенціальні можливості нервової системи за все життя використовуються лише на 7-15 %, і ці приклади можна продовжувати.

За даними А. А. Маркосяна (1974) існує чотири рівня надійності біологічних систем:*

надмірність