Фізіолого-гігієнічні рекомендації по розвитку рухових здібностей у дітей

План

1. Фізіолого-гігієнічні рекомендації по розвитку рухових здібностей у дітей

2. Загальні гігієнічні вимоги до фізичного виховання дітей

3. Шляхи оздоровлення дітей та критерії оцінки рівня їх фізичної підготовленості

У новонародженої дитини відсутні координовані рухи, вона не може сидіти, стояти виконувати послідовні рухові дії. У наступні періоди життя рухові здібності дітей формуються шляхом створення відповідних умовних рефлексів за механізмом виникнення тимчасових нейронних зв'язків між кірковими центрами рухового (пропріоцептивного), зорового, тактильного або вестибулярного аналізаторів і центрами безумовних рухових рефлексів, що знаходяться на рівні рефлекторних дуг спинного мозку. За даними А. Г. Хрипкової із співавт. (1990), перші більш-менш координовані дії з'являються у дітей в 1,5-2 місяці, коли за рахунок виникнення тонусу потиличних м'язів шиї діти починають піднімати і утримувати голову. У 2,5-3 місяці поступово починають розвиватись рухи руками у бік побаченого предмету. У 4 місяці діти починають перевертатись із спини на бік, а у 5-5,5 місяців — перевертатись із спини на живіт і навпаки. У віці від 3 до 6 місяців діти опановують повзання. Лежачі на животі вони прагнуть піднімати не тільки голову а і верхню частину тулуба, вчаться напружувати м'язи рук і ніг.

У 7-8 місяців діти вже здатні добре повзати на велику відстань. В цей же період більшість дітей починає сідати, вставати, стояти і присідати, тримаючись за опору.

До кінця першого року життя діти починають ходити, але довжина перших кроків не перебільшує 10-15 см. До віку 4 -х років довжина кроків поступово збільшується до 40 см, але самі кроки ще залишаються невпевненими, нерівномірними і частими. У період з 8 до 15 років довжина кроків продовжує зростати до 60-80 см, а кількість кроків зменшується.

У віці 4-5 років у дітей починає інтенсивно вдосконалюватись координація рухів і їм стають притаманні такі рухові акти як біг, плигання, сковзання на ковзанах, плавання, гімнастичні вправи, ігрища з м'ячем.

У період з 12 до 14 років найінтенсивніше вдосконалюється влучність кидань та точність плигань. Дальність плигань у хлопців наростає до 13-14 років, а у дівчат — до 12-13 років; висота плигань наростає до 11-12 років.

В період статевого дозрівання у окремих дітей може спостерігатися тимчасове погіршення координації рухів та зниження витривалості до фізичних навантажень. Причина цього перш за все у глибоких морфо-функціональних перебудовах в організмі підлітків, в тому числі на рівні нервово — м'язових структур та у гормональній сфері. Вказані проявлення зникають по мірі статевого дозрівання дітей.

Важливо пам'ятати, що гармонічний фізичний розвиток і вдосконалення рухових актів можливі лише при наданні дітям достатньої рухової активності за добу, при цьому це повинні бути не тільки цілеспрямовані фізичні вправи, але і повільні рухові дії.

Підраховано, що у вільному режимі влітку діти 7-10 років за добу можуть здійснювати до 16 тисяч природних локомоцій (рухів), У хлопців 14-15 років, відносно школярів 8 років, рухова активність зростає на 35 %, а об'єм виконаної роботи навіть на 160 %. Природна активність у дівчаток за добу значно нижча, ніж у хлопців і вони у більшій мірі потребують організованих форм фізичного виховання.. Взимку природна рухова активність усіх дітей падає на 35-40 %. Встановлено також, що природна рухова активність дітей зменшується з зростанням віку.

За даними А. Г. Хрипкової із співавт. (1990) гігієнічною нормою фізичної (рухової) активності дітей 11-15 років слід вважати: .*

25-30 тисяч локомоцій за добу;*

виконання об'єму роботи у 110-150 тис. кг м /добу;*

переважання динамічної активності над спокоєм не менше ніж на 25 % за добу.

Якщо учні 11-15 років мають рухову активність у 2 і більше разів нижчу, ніж це передбачено гігієнічними нормами, то прийнято вважити, що вони переносять руховий голод — гіподинамію. У таких дітей можуть порушуватись обмінні процеси, спостерігається ожиріння, падає імунна активність, формується низька працездатність, спостерігаються порушення нормального фізичного розвитку м'язової, серцево-судинної і дихальної систем.

Слід зауважити, що фізична активність дітей може тимчасово значно знижуватись під час гострих захворювань, при недостатній калорійності їжі, при загостренні хронічних хвороб, при наявності нервово-психічних стресів, особливо таких, що мають характер пригнічення. В цьому випадку тимчасове падіння рухової активності дітей має захисну функцію і не повинно оцінюватись, як гіподинамія. Вихователям слід уважно відноситись до поточного стану дітей і навіть штучно обмежувати їх активність поки не нормалізується функціональний стан.

Надмірна рухова активність дітей, наприклад, під час інтенсивних спортивних тренувань або змагань і особливо, коли це супроводжується значними нервово-емоційними напруженнями, може також давати різноманітні негативні наслідки. У цих випадках не виключні порушення у стані опорно-рухового апарату, розтягнення зв'язок, деформація міжхребетних дисків, суглобів та ін. При тривалій дії вказаних перенавантажень можливі порушення функціонального стану центральної нервової системи, зниження імунної активності, порушення нормального розвитку серцеве-судинної та дихальної систем, інтенсивні фізичні навантаження дітей можуть також пригнічувати функції гіпофізу і надниркових залоз, що може негативно впливати на природні процеси росту, розвитку і диференціації (затримується зростання довжини тіла, пригнічується статеве дозрівання та інше). Все це потребує суворого дотримання гігієнічних норм фізичного навантаження для дітей і підлітків і постійного лікарського контролю за функціональним станом і станом здоров'я тих дітей, які систематично займаються спортом.

Найважливіше правило оптимального розвитку рухових якостей у дітей — це послідовність і поступовість збільшення навантажень. Із усіх вікових груп дітей найбільш продуктивним для розвитку рухових можливостей і фізичного вдосконалення є молодший шкільний вік (6-11 років).

З початком навчання у школі природна рухова активність дітей зменшується у 2 рази, тому найкраще, якщо це компенсувати організованими формами фізичного виховання, серед яких виділяють:

* уроки фізичної культури, які компенсують до 11 % рухового дефіциту;

* ранкова гімнастика до 10 хвилин вдома, та гігієнічна гімнастика перед початком уроків у школі які компенсує до 10 % рухового дефіциту;

* фізкультпаузи на уроках та вдома компенсують до 7 % рухового дефіциту;

* рухові ігрища на перервах та після уроків, помірні спортивні тренування дають компенсацію до 60 % необхідної рухової активності за добу.

Особливо слід сказати про користь фізкультпауз: не зважаючи на те, що вони компенсують відносно невеликий об'єм рухового дефіциту, фізкультпаузи несуть значний оздоровчий ефект, а також є заходом активного відпочинку і підтримки високої працездатності (в тому числі розумової) на протязі всієї доби. Фізкультпаузи повинні тривати мінімум 1,5-2 хв і включати вправи переходу від пози сидіння до пози стояння (5-10 разів), ходіння на місці, вправи з поворотами та нахилами тулуба, вправи для рук і пальців, дихальні вправи та ін.

Згідно рекомендацій А. Г. Хрипкової (1990) фізкультпаузи найкраще проводити в моменти максимального падіння працездатності і виникнення у дітей симптомів стомлення:*

у І-П класах це через кожні 15-17 хв уроку (2 рази за урок);*

у Ш-ІХ класах це доцільно робити на 20-25 хв від початку уроку;*

при виконанні домашніх завдань діти I-V класів повинні мати фізкультпаузи через кожні 30-40 хвилині праці.

Для молодших школярів (1-ІІ клас) доцільно проводити активізовані рухливими ігрищами перерви, особливо після III уроку. Корисним для здоров'я та для підтримки високої працездатності дітей вважається їх активний відпочинок на протязі 1-1,5 години після школи перед початком виконання домашніх завдань. Такий відпочинок краще всього проводити на свіжому повітрі, а якщо цього не дозволяє погода — то в добре провітреному приміщенні.

Загальні гігієнічні вимоги до фізичного виховання дітей

Фізичне виховання має дві задачі: оздоровчу і виховну. Кінцева мета фізичного виховання полягає у сприянні фізичному розвитку дітей і підлітків, в укріпленні їх здоров'я і в підготовці до трудової діяльності.

Усі засоби фізичного виховання умовно поділяються на дві групи:*

фізичні вправи, спортивні ігри та різноманітні види спорту;*

дотримання режиму дня, вимог особистої гігієни та впровадження заходів загартовування.

Правильна організація фізичного виховання передбачає гармонічну єдність засобів обох груп з врахуванням стану здоров'я, вікових, статевих і індивідуальних особливостей кожної дитини. Це стосується не тільки практично здорових дітей, а і дітей, які за станом здоров'я належать до спеціальних груп здоров'я.

Фізичне навантаження, як відомо, впливає не ізольовано на той чи інший орган або систему, а на весь організм у цілому. Воно викликає зміни не тільки у м'язах, суглобах, зв'язках і загальній конституції тіла, але і у багатьох функціях внутрішніх органів, а також в стані процесів обміну речовин. Під дією фізичних вправ у 8-10 разів збільшується споживання тканинами кисню. Показники роботи серцево-судинної та дихальної систем можуть зростати у 2-3 рази, а витрати енергії — у 5-7 разів. При фізичних навантаженнях у 3-4 рази збільшується виведення з сечею і потом продуктів розпаду, а засвоєння поживних речовин зростає у 2-5