УДК 32.01

Курілло В.Є., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Політична латентність

В наведеній статті висвітлюється феномен політичної латентності. Розглянуто філософсько-методологічні підходи до категорії "латентність" у системі: відображення та видимість, сутність та явища, зміст та форма, зовнішнє та внутрішнє тощо. Обґрунтовуються теоретично-методологічні засади парадигми політики як цілого із двома протилежностями - відкритою та прихованою частинами. Означено напрацювання попередніх вчених у галузі політичної латентності і запропоновано модель загально-теоретичного об 'єднання різних проявів латентної політики.

The author enlights the phenomenon of political latency. The philosophical-methodological approaches to the category of latency are discovered in system: reflection and visibility, essence and manifestation, content and form, interior and exterior etc. The article considers the basis of the paradigm of policy as the unity of two opposites - open and secret parts. There is also a review of preceding scientists' works which deal with the political latency. The model of general combination of different political latency kinds is proposed.

Дана стаття є продовженням дослідження латентної політики як соціального явища і можливості розробки окремого напрямку теорії політики - політичної латентології нарівні із партологією, конфліктологією, елітологією тощо [див.: 5; 6]. Втім, особлива увага приділяється розгляду загальнотеоретичних підходів до феномену латентності в політиці.

ХХ століття досить чітко показало, як на зміну спрощеним схемам і моделям політики шляхом диференціації політичної науки виникли і розвиваються більш складні та реалістичні розробки засад політики. В руслі цього процесу цілком природним уявляється посилення на рубежі нового тисячоліття уваги до впливу прихованих, латентних структур на політичну динаміку країн та планетарної макроструктури. Як зазначає український дослідник М. Сенченко, "без урахування тіньового елемента більшість схем і моделей, які створюються політологами, є ідеалізованими і зрештою дають далеку від реалій картину політичного життя" [11, с. 3]. Проблеми латентної політики набувають вагомого практичного значення особливо в умовах розбудови ліберально-демократичного устрою суспільства в Україні. Достатньо лише вказати на гостре протиріччя між посиленням притаманних демократії вимог громадськості щодо прозорості політики, з одного боку, а з іншого - створенням сприятливих засад для латентних відносин через послаблення всеохоплюючого авторитарно-тоталітарного контролю за усіма аспектами діяльності суб'єктів політичного життя.

Як уявляється, є підстави погодитися із думкою про латентну політику як соціальне явище [див.: 6]. В такому разі, латентна політика визначається як особлива, закрита від висвітлення сфера політичної життєдіяльності людей, пов' язана із реалізацією прихованих інтересів або використанням таємних методів здобуття, утримання та використання влади, а також забезпечення безпеки та самозахисту політичної системи і суб'єктів політики, суспільства в цілому, непрозорий тип відносин між людьми, суспільством та державою [6, с. 17]. На жаль, спостерігається певне запізнення у вивченні латентної політики як цілісного явища. В той же час окремі напрямки латентної політики (мова йде про політичну розвідку, інформаційно-психологічні операції, "силові" спецоперації, таємну дипломатію тощо) вже отримали помітне висвітлення зусиллями вітчизняних та зарубіжних науковців та практиків, таких як М.Волковський, А. Даллес, С.Демкин, О.Дугін, П.Гаращук, В.Землянов, Б.Кухта, А.Кузьменко, Г.Почепцов, В.Плетт, Р.Ронін, М.Сенченко, Е.Черняк, Р.Юссон та ін. В межах даної статті уявляється недоцільним повторювати опис історичного шляху розробки проблематики латентної політики [див.: 5]. Звернемося лише до останнього періоду. 28 травня 2004 р. в Міжрегіональній Академії управління персоналом (м. Київ) відбулася 3-я Всесвітня наукова конференція "Діалог цивілізацій: роль та місце латентних структур в управлінні світом", де було оприлюднено декілька цікавих, на наш погляд, доповідей стосовно означеної проблематики: А. Кузьменка

"Особливості конкуренції "груп тиску та впливу" з державною владою", Д.Соіна - "Латентні структури і глобалізація: соціологічна інтерпретація", Ф.Хентшела - "Приватні воєнні корпорації: найманці як нова латентна сила дестабілізації безпеки" тощо [8]. В 2003 році вийшла з друку монографія академіка М.Сенченка "Латентні структури світової політики", в якій йдеться про те, як латентні, приховані структури, розташовані в усьому світі, впливають на перебіг міжнародних подій, а також, зокрема, на нинішню ситуацію в Україні [11]. Десятьма роками раніше було надруковано монографію О.Дугіна "Конспірологія", яка зробила досить суттєвий внесок в розробку теорії політичної змови [2]. В той же час, оскільки наведені наукові праці отримали конкретно визначену спрямованість, аналіз загальних проблем теорії латентної політики їх метою не був. І взагалі, якщо люди добре обізнані із практикою та розробками в галузі окремих видів латентної діяльності, вже здійснили певні теоретичні узагальнення в частковому, то з боку політологів або системних аналітиків узагальнюючих робіт, присвячених теорії латентної політики поки що не вистачає. Тому метою запропонованого дослідження є окреслення загальнотеоретичних підходів до феномену політичної латентності.

Перше завдання, на якому варто зупинитися,

це визначення філософсько-методологічних засад політичної латентності. Нагадаємо, що термін "латентність" не є новим для наукової громадськості. Наприклад, про латентний період хвороби або вагітності йдеться в медицині, про час від подразнення до реакції на нього - в біології, про латентну соціалізацію - в соціології, користуються цим терміном і в інженерній психології, навіть у фотосправі. Втім, кожного разу розуміється щось приховане, невідкрите для звичайного спостереження. За усім цим знаходиться філософська проблема буття, яка не отримує зовнішнього відображення. Латентність як властивість зв'язана із таємним як категорією.

Визначимо таємне