прихильників твердої лінії - такий результат для реформаторів бажаніший, ніж демократія без гарантій, що випливає з приєднання до союзу поміркованих і радикалів. Якщо помірковані прагнуть до союзу з реформаторами, то вони роблять деякі поступки - за рахунок гарантій прихильникам твердої лінії [4, с. 111-112].
Таким чином, перша стадія демократизації - звільнення від авторитаризму може відбутися досить гладко тільки в результаті елітного компромісу між реформаторами (всередині авторитарного блоку) і поміркованими (всередині опозиції). Після цього починається друга стадія демократизації - процес конституювання демократії, - результати якого залежать від співвідношення сил між різними фракціями еліти.
Підведемо деякі підсумки нашого аналізу. Спробуємо окреслити контури узагальнюючої типології демократичних посткомуністичних транзитів, що інтегрувала б в себе два найважливіших параметри будь-якої транзитної стратегії: тип еліт і їхню поведінку. В основу нашої типології ми покладемо модель, розроблену Ж. Мунком і К. Леффом [5]. На їхню думку, ключове значення для кінцевих результатів демократичного транзиту мають два параметри способу переходу: перший з них акцентує увагу на тому, яка група акторів здійснює перехід - стара еліта, нова опозиційна контреліта чи обидві вони разом; другий враховує те, як діють і ті, й інші: чи вибирають вони стратегію конфронтації і протистояння, чи віддають перевагу поступовому пристосуванню й адаптації, чи комбінують обидва способи. "Ми стверджуємо, - пишуть Мунк і Лефф, - що даний спосіб переходу визначає форму постперехідного режиму шляхом впливу на модель елітної конкуренції, інституціональні правила, вироблені в ході транзиту, а також прийняття чи відторгнення ключовими акторами нових правил гри" [5, p. 345].
Трохи модернізуючи модель Мунка і Леффа, ми як узагальнюючий висновок виділимо дев'ять базових форм демократичного транзиту: революцію зверху, революцію знизу, реформу зверху, перебудову/постперебудову, "оксамитову революцію", реформу знизу, реформу через розрив знизу, реформу через виплутування,
ЛІТЕРАТУРА
Brzezinski Z. The Great Transformation // The National Interest. - № 33. - Fall 1993. - P. 3-13.
Huntington S.P. The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century. Norman: Oklahoma University Press, 1991.
Карл Т.Л., Шмиттер Ф. Пути перехода от авторитаризма к демократии в Латинской Америке, Южной и Восточной Европе // Международный журнал социальных наук. - 1991. - № 1.
Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке. - М.: РОССПЭН, 1999. - 320 с.
Munk G. and Leff C. Modes of Transition and Democratization. South America and Eastern Europe in Comparative Perspective // Comparative Politics. - Vol. 29. - 1997. - № 3. - P. 343-362.