УДК 321(477)

Півторак О.В., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Умови становлення громадянського суспільства в Україні (політичні аспекти)

У статті аналізується концепція громадянського суспільства як сфери недержавних суспільних інститутів і відносин та політичні аспекти процесу його становлення в сучасній Україні. Автором виокремлено політичні інститути громадянського суспільства - конституційно-правові засоби прямої і представницької демократії, політичні партії, групи інтересів, засоби масової інформації, органи місцевого самоврядування як засоби впливу громадянського суспільства на державу і розкрито зміст процесів їх становлення в Україні в роки незалежності.

In the thesis a conception of civil society and political aspects ofprocess of its formation in the modern Ukraine are analyzed. Besides the political institutions on the civil society - constitution and law means of direct and representative democracy, political parties, interest groups, mass media, organs the state, and the sense of processes of their formation in Ukraine during the independent years were also

В основі ідеї громадянського суспільства лежить проблема взаємовідносин людини з політичною владою, суспільства з державою. Будь-яка, навіть найдемократичніша, держава постійно виявляє тенденцію до розширення своїх повноважень і встановлення тотального контролю над суспільством. Держави можуть зловживати своєю насильницькою функцією - втягувати народи у кровопролитні війни, здійснювати репресії по відношенню до своїх громадян, обкладати їх непомірними податками, вводити жорстокі закони тощо.

З метою захисту суспільства від необгрунтованих зазіхань держави, обмеження державного свавілля людство напрацювало низку практичних і теоретичних засобів, до яких відносяться, зокрема, ідеї правової держави і громадянського суспільства. Якщо сенс ідеї правової держави полягає в тому, щоб зв'язати державу правом, підпорядкувати її дії закону, то сенс ідеї громадянського суспільства - підпорядкувати державу суспільству, обмежити свавілля державної влади.

У найбільш загальній формі громадянське суспільство звичайно визначається як суспільство, відокремлене від держави (як політичного інституту), сфера недержавних суспільних інститутів і відносин. Таке розмежування дозволяє розглядати суспільство і державу як партнерів, заперечує вивищення держави над суспільством, доводить, що держава є похідною від громадянського суспільства і повинна слугувати йому, а не навпаки, як це нерідко буває.

Становлення громадянського, тобто певною мірою незалежного від держави, суспільства є одним з головних завдань демократичного розвитку постсоціалістичних країн. За соціалізму мало місце одержавлення суспільного життя, держава жорстко регламентувала та контролювала всі сфери і види суспільного та приватного життя. Відсутність структур громадянського суспільства і його зворотного впливу на державу була головною причиною того, що соціалістична держава вдавалася до довільних експериментів над суспільством, чинячи над ним насильство. Становлення громадянського суспільства якраз і має за мету поставити державу під контроль суспільства, звести до мінімуму можливу шкоду від неї, обмежити свавілля державної влади.

Особливо важливим становлення громадянського суспільства є для України. Відсутність у минулому власної незалежної державності, демократичних традицій політичного життя таїть у собі загрозу переходу після набуття незалежності від соціалістичного етатизму до державного фетишизму, вияви якого в різних формах вже дають ознаки. Подолати тоталітарне одержавлення суспільного життя, нейтралізувати зміщення суспільного розвитку в бік держави може тільки становлення громадянського

суспільства. Процес цей є важливим у всіх відношеннях - економічному, соціальному, політичному, правовому, духовному тощо. Особливо важливими у становленні громадянського суспільства є політичні аспекти, пов'язані з формуванням політичних інститутів цього суспільства та його впливом на державу.

Виходячи із зазначеного, об'єктом даної статті визначено процес становлення громадянського суспільства в сучасній Україні, а предметом - політичні аспекти цього процесу.

Головна мета дослідження полягає у виокремленні та розкритті змісту політичних аспектів процесу становлення громадянського суспільства в Україні.

Слід зазначити, що як суспільство, відокремлене від держави, сфера недержавних суспільних інститутів і відносин, громадянське суспільство не було та й не могло бути об'єктом дослідження радянського

суспільствознавства. Всеохоплююче

одержавлення суспільного життя як головна характеристика тоталітаризму не залишало місця не лише для громадянського суспільства, а й для його наукових досліджень. Сама ідея відокремленого від держави суспільства була неприйнятною для тоталітаризму.

Концепція громадянського суспільства інтенсивно розробляється зарубіжними вченими, зокрема: англійськими дослідниками Е.Геллнером, його співвітчизником Дж.Кіном, французькими вченими Ж.Керманом і Р.Фассаером, американськими політологами Е.Арато, Д.Когеном, Дж.Александером, Ф.Шміттером, І.Шапіро, Ч.Тейлором та ін.

Проблемі громадянського суспільства приділяють увагу дослідники на пострадянському просторі. Виділяються кілька напрямів, за якими здійснюється вивчення. У першому досліджується ідея громадянського суспільства, її становлення, еволюція, теоретичний зміст на різних етапах історії (В.Біблер, В.Варивдін, К.Гаджієв та ін.). Другий пов'язаний із дослідженням суті, структури, функцій громадянського суспільства, взаємодії його окремих елементів (українські вчені В.Барков, І.Кресіна, М.Михальченко, Г.Щедрова). Третій орієнтований на вивчення діалектики взаємовідносин громадянського суспільства і держави, їх взаємодії у рамках типологічно різних політичних систем (українські дослідники В.Бабкін, В.Селіванов, А.Сінченко, О.Скрипник, Ф.Рудич) [7, с. 41].

Головна увага у переважній більшості відповідних праць як українських, так і зарубіжних дослідників приділяється аналізу загальнотеоретичних проблем концепції громадянського суспільства. Конкретні процеси становлення громадянського суспільства у тій чи іншій країні, у тому числі в Україні, і особливо механізми його впливу на державу, досліджено значно меншою мірою.

Проблема взаємин людини і політичної влади, суспільства і держави завжди перебувала в центрі філософської і політичної думки, однак вирішувалася на різних етапах її розвитку по- різному. Упродовж тривалого періоду - від античності до початку Нового часу політичні мислителі