до влади, виступати незалежним і рівноправним партнером у відносинах з державою. В Україні єдине у минулому і поки що найчисельніше міжгалузеве профспілкове об' єднання - Федерація профспілок України - все ще значною мірою продовжує залишатися інструментом державної політики і є далеким від назрілих у нових соціально-економічних умовах потреб захисту інтересів трудящих [1, с. 62].
У процесі розвитку підприємництва, формування класів власників засобів виробництва в Україні з' являються численні об'єднання підприємців, провідне місце серед яких на сьогодні займає Український союз промисловців і підприємців.
Як профспілки, так і об' єднання підприємців прагнуть до представництва відповідних інтересів на державному рівні. Основними формами такого представництва є лобізм і зв'язки з політичними партіями.
Відчутний вплив на державну політику громадянське суспільство спричиняє через засоби масової інформації. Інститутом громадянського суспільства є недержавні ЗМІ, а в якості саме політичного інституту цього суспільства вони виступають тоді, коли взаємодіють з політичною владою, державою.
Як і громадські організації, за соціалізму ЗМІ також виступали інструментом державної політики. Вони були органами центральних і місцевих комітетів КПСС або повністю залежних від неї органів державної влади чи громадських організацій. Усі ЗМІ діяли в умовах жорсткої цензури і тотального партійно- державного контролю.
Після здобуття Україною державної незалежності власниками колишніх
компартійних ЗМІ стали Ради, журналістські колективи або окремі особи, утворилася система недержавних ЗМІ. Однак ситуація з недержавними ЗМІ склалася така ж, як і з політичними партіями - вони стали обслуговувати вузькогрупові і навіть персональні інтереси, орієнтуватися на підтримку окремих політиків. Держава, з свого боку, все ще не відмовилася від контролю над ЗМІ, вдаючись часом і до силових методів впливу на них. У результаті ЗМІ поки що не стали "четвертою владою", виразником інтересів громадянського суспільства у його взаємодії з державою. Вони здебільшого є або продовженням законодавчої і виконавчої гілок влади, або ж обслуговують вузькогрупові інтереси.
Важливим напрямом становлення громадянського суспільства в Україні є розвиток місцевого самоврядування. Радянська система передбачала, що ради всіх рівнів - від Верховної до сільської були органами державної влади. У межах єдиної владної вертикалі вони формували повністю підконтрольні їм органи виконавчої влади - від уряду до виконкому сільської ради. На ради таким чином покладалися не лише самоврядні функції, а й функції державної виконавчої влади [2, с. 5].
У процесі розбудови української державності відбувається становлення сільських, селищних, міських, районних рад саме як органів місцевого самоврядування. Сільські, селищні і міські ради формують свої виконавчі органи, а на районному і обласному рівні функціонують державні адміністрації як органи виконавчої влади. Таке розмежування відповідає принципу поділу влади і робить ради саме інститутом громадянського суспільства. Але слід зауважити, що законодавча база у галузі місцевого самоврядування вимагає доопрацювання та вдосконалення.
Підсумовуючи, можна зробити два висновки. Перший з них полягає в тому, що громадянське суспільство як сфера недержавних суспільних інститутів і відносин є також і політичним утворенням, а сенс його концепції існує лише в межах дихотомії "громадянське суспільство- держава" і полягає в обґрунтуванні необхідності утвердження партнерських відносин між суспільством і державою, підпорядкування держави суспільству, обмеження свавілля державної влади. Другий висновок зводиться до того, що в процесі розвитку України як незалежної демократичної держави в ній відбувається становлення політичних інститутів громадянського суспільства, якими є конституційно-правові засоби прямої і представницької демократії, політичні партії, групи інтересів, засоби масової інформації, органи місцевого самоврядування як засоби впливу громадянського суспільства на державу, однак функціонування цих інститутів як засобів впливу громадянського суспільства на державу
ЛІТЕРАТУРА
Андрушків Б. Профспілки і суспільство // Віче. - 2002. - № 8. - С. 61-64.
Задоянчук О.І. Громадянське суспільство / Київський університет ім. Тараса Шевченка. - Київ, 1999. - 18 с.
Історична еволюція концепції громадянського суспільства: Методичні рекомендації до спецкурсу для студентів-політологів / В.А.Демидов. - Чернівці, 2003. - 44 с.
Кириченко С.О. Громадянське суспільство і правова держава: поняття та зміст. - К., 1999. - 47 c.
Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства: Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. - Л., 2002. - 275 с.
Моргун В.А. Суспільно-політичні проблеми розбудови громадянського суспільства в незалежній Україні: Історичний аспект. - Донецьк, 2003. - 431 с.
Рудич Ф. Громадянське суспільство в Україні: віражі та перспективи сходження // Віче. - 2004. - № 6. - С. 39-44.