У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 321:316

УДК 321:316.72(477)

Іванов М.С., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Проблеми удосконалення політичної системи України в контексті формування нової політичної культури громадян

Стаття присвячена питанням взаємозв 'язку проблеми удосконалення політичної системи з формуванням громадянської культури в сучасному українському суспільстві. Обґрунтовується думка про те, що в ході реформування політичної системи необхідними є заходи по удосконаленню політичної свідомості громадян з використанням засобів поширення політичних знань.

The article deals with the questions of interrelation of the problem of improvement of political system with formation of civil culture in modern Ukrainian society. The article proves the idea that during reforming political system actions on improvement of political consciousness of citizens with use of

Власний український досвід будівництва демократичного суспільства сьогодні доводить відому істину про те, що встановити теоретично доброю Конституцією оптимальний політичний устрій є відносно легке завдання, але втілити його в соціально-політичній реальності - набагато складніше. Україна, здається, успішно здійснила перше завдання - прийняла нову Конституцію, яка за нашими судженнями відповідає сучасним світовим стандартам. Щодо самого конституювання нової політичної системи, що її закладає Конституція, то можна впевнено твердити - процес її становлення тільки розпочався.

В даній статті розглядаємо тільки деякі з важливих аспектів проблеми, які пов'язані з станом взаємодії гілок влади в державі, забезпеченням прав і свобод громадян в нашій країні та завданнями формування громадянської культури сучасного українського суспільства.

Щодо першого аспекту - існуючих проблем взаємодії гілок влади в українській державі, то

слід, в першу чергу, зауважити, що серцевину політичної системи України складають інститути Парламенту, Президента і Кабінету Міністрів. Саме характер їх взаємодії дозволяє твердити дослідникам, що формою правління Україна ближче всього знаходиться до президентсько-парламентської республіки.

Багато хто з дослідників вважає, що Конституція встановлює між ними надійно виважений баланс. Вони кажуть про те, що незважаючи на домінантність Президента, реалізація президентських владних повноважень у вирішальній мірі залежить як від самого Президента, так і від добровільної або вимушеної готовності до кооперативного співробітництва і компромісів усіх владних інститутів. З даного твердження випливає висновок, що Конституція України абсолютно здатна долати навіть занадто сильну перевагу Президента.

Утім, в реальності, свою політичну домінантність Президент може повністю застосувати тоді, коли може спертися на власну "президентську" більшість в парламенті, або коли парламент принципово підтримує політику Президента і не є до нього в опозиції. Сьогодні, на наш погляд, склалася саме така ситуація, не дивлячись на деякі мілкі розбіжності між Президентом і Верховною Радою.

На жаль, помітна взаємодія цих гілок влади не втілилася у зростанні політичної стабільності, якої так не вистачає процесу державного будівництва, незалежного розвитку. Більше того, це призвело до гострого протистояння правлячих сил та опозиції.

Можна твердити, що однією з причин такого становища є недостатньо оптимальне визначення співвідношення і взаємодії гілок влади в нашій державі для даного історичного періоду. Розуміючи деяку полемічність думки, висловимо припущення про те, що парламентська форма правління є більш відповідною до завдань перехідних політичних систем, до яких, безумовно, відноситься і політична система нашого суспільства.

Дана форма здатна, з одного боку, в більшому ступені протидіяти проявам авторитаризму, а з іншого, надає державній владі більш цілісного, динамічного характеру та не дозволяє маніпулювати відповідальністю за впровадження тих чи інших рішень. За чотирнадцять років на Україні реалізовували свої програми більше десятка урядів. Саме їм наша політична система відвела місце "крайнього", коли починали шукати винуватця в тих негараздах, які супроводжують розвиток нашої країни, не дивлячись на те, що за Конституцією уряд лише реалізує стратегічні завдання інших державних інституцій.

Крім цього, слід висловити жаль з приводу того, що лише сьогодні в Конституцію України текстуально і безпосередньо внесена норма передбачена і загальноприйнята в демократичних суспільствах, згідно з якою формування уряду відбувається на базі парламентської більшості, спроможної його підтримувати. Власне, цією нормою визначається і легітимність самого уряду.

На нинішньому етапі встановлення нового владного устрою в Україні, правило системного переміщення владних важелів нажаль не спрацьовує. Головною причиною цього є відсутність структурованості парламенту та розвинутої системи політичних партій. Остання сьогодні перебуває на перехідній стадії від атомізованої до так званої системи поляризованого плюралізму.

Головним недоліком нового устрою України є те, що процес його встановлення тільки розпочався і відбувається в несприятливих соціальних, політично-економічних обставинах. Це, звичайно, не можна ототожнювати з можливими вадами самої системи. Тому на питання, наскільки парламентська форма правління для України є оптимальною, однозначно відповісти неможливо. На нашу думку - це вибір, оптимальний на сьогодні. Але він і надалі залишається набагато більше метою, аніж реальністю сьогодення.

Треба погодитися із історичною об'єктивністю, що будь-яка автентично- демократична система правління спрацьовує нормально тільки за умов, коли громадянське суспільство, соціально-економічне суспільство, правосвідомість, бюрократично- адміністративні еліти та інше набули відповідного ступеня розвитку та якості. В Україні ці взаємообумовлені елементи знаходяться або ще у стадії становлення, або якщо вже й існують - вправно не функціонують, або подекуди ще й приймають викривлені форми. За таких умов та й ще за відсутності справжніх традицій конституціоналізму, традицій парламентаризму, жодна, навіть теоретично довершена форма та випробовувана модель політичного устрою в Україні, ефективно працювати ще не може.

Чи


Сторінки: 1 2 3





Наступні 7 робіт по вашій темі:

Формування політичної культури населення сучасної України - Стаття - 10 Стр.
Реформи у сфері засобів масової інформації у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи у 1990-х роках - Стаття - 13 Стр.
Польша и Украина: некоторые принципы политического и экономического сотрудничества - Стаття - 8 Стр.
Державно-управлінські механізми сприяння формуванню політичної культури громадянського суспільства в Україні - Стаття - 11 Стр.
Гражданская активность украинского студенчества как важнейшая составляющая политической культуры - Стаття - 10 Стр.
До проблеми трансформації політичної системи України в контексті конституційних змін - Стаття - 7 Стр.
Теоретико-концептуальні засади запровадження принципу альтернативності у процесі трансформації та модернізації політичних систем перехідних суспільств - Стаття - 12 Стр.