не найскладнішою ланкою в процесі становлення нового політичного устрою в Україні є релятивна нерозвиненість громадянського суспільства як суб'єкта політичної влади. Воно перебуває лише в початковій стадії перетворення і хоч набуває нових рис, ще не визріває, бо тільки ледве помітно позбувається відкидних характеристик колишнього. Українське громадянське суспільство ще не структуроване, не стратифіковане і надмірно є залежним від держави.
Таке становище сьогодні наштовхує частину дослідників політичного процесу в нашій країні на необхідність вивчення шляхів подолання такого становища. Підвищення рівня політичної свідомості громадян, розуміючи те, що це завдання є, безумовно, ключем до вирішення найгостріших проблем, як значної частини індивідів, так і самої держави, яка декларує своє прагнення стати демократичною, правовою та соціальною.
Виходячи з цієї тези, можна твердити, що сьогодні перед сучасною демократичною державою стоять складні та важливі завдання оптимізації просвітницької діяльності серед своїх громадян. Це в кінцевому результаті необхідно всьому суспільству, тому що охороняє його від деспотизму і тиранії, від антигуманних і економічно неефективних форм державної і громадської організації. Тому свідоме формування політичної культури як мистецтва спільного цивілізованого проживання людей у державі - турбота всього сучасного суспільства, важлива умова його благополуччя.
Демократичний лад не може затвердитися і бути ефективним без відповідної політичної культури населення. Демократія передбачає перетворення людини в джерело влади, вершителя доль своєї країни і міжнародної політики. І хоча в умовах демократичної держави далеко не кожен індивід впливає на прийняття політичних рішень, саме від свідомого вибору й активності більшості громадян залежить облік у державній політиці інтересів різних груп населення, компетентність і відповідальність правлячої еліти.
При цьому слід зауважити, що стан політичної культури суспільства не є продуктом запозичених досягнень розвинутих суспільств, як дехто може вважати. На нашу думку, це завжди продукт власного досвіду, який накопичується та передається від покоління до покоління. І якщо припустити, що в своїй історичній минувшині попереднє покоління не мало стійких демократичних традицій, то можна передбачити, що наступне покоління не дивлячись на намагання офіційних інституцій запровадити відмінні цінності, буде зберігати риси попереднього покоління в більшій ступені ніж запозичені їх зразки, якими прогресивними вони не були б.
Здатність громадян до прийняття раціональних рішень, участі в політиці не формується стихійно, а набувається в ході систематичного придбання ними відповідних знань і досвіду. Сьогодні у всіх індустріально розвинутих демократичних країнах існують спеціальні інститути політичної освіти, що допомагають вирішувати ці завдання. Діяльність таких установ не можуть замінити засоби масової політичної комунікації - телебачення, радіо, газети, що дають звичайно лише поверхневу картину подій і передбачають уміння громадян самостійно та критично аналізувати одержувану інформацію.
Практичне здійснення політосвітньої діяльності в сучасному світі виходить за рамки національно-державних кордонів. Так, країни Європейського Союзу координують зусилля в області політичної освіти для формування у своїх громадян почуття західноєвропейської ідентичності, приналежності до загальної батьківщини - Західної Європи, до нового міждержавного об'єднання. Тим самим зміцнюється суб'єктивна, індивідуально - мотиваційна основа західноєвропейської інтеграції. Цей досвід складає одну з цінностей і перспектив нашого суспільства, тому одним з завдань дослідників є його вивчення та поширення.
Демократична політична освіта базується на визнанні основних гуманістичних цінностей і насамперед волі і гідності кожної особистості, її природних, невід'ємних прав. Вона допомагає громадянину правильно оцінити відповідний суспільний лад, усвідомити свої місце і роль у державі, права й обов'язки. Головна її мета - навчити людину адекватно орієнтуватися в складному і суперечливому сучасному світі, представляти і захищати свої інтереси, поважаючи інтереси і права інших людей, колективно вирішувати загальні проблеми. Вона спрямована також на формування в громадян поваги до демократичного порядку й забезпечує його державним і суспільним інститутам, тому що без твердого політичного порядку воля окремої особистості не може бути реальною.
Крім того, демократична політична освіта покликана додати політиці людський вимір, стримувати прояву в політичних діях егоцентричної мотивації, нетерпимості й емоційній неврівноваженості, а також ідеологічного класового чи націоналістичного ірраціоналізму, що нерідко виступає під прапором боротьби за тотальну раціоналізацію суспільства.
Сьогодні нерозбірлива популяризація в нашому суспільстві цінностей та моральних норм сучасної масової культури Західного світу значною мірою викривили свідомість, психологію населення взагалі, а молоді - особливо. Саме це, разом з практичним ігноруванням заходів по розбудові стійкої системи політичної освіти, призвело до падіння рівня політичної свідомості української молоді. Враховуючи дані всеукраїнських соціологічних досліджень можна сказати, що більшій частині молоді, в тому числі найбільш освіченій її частині - студентству, властива аполітичність, яка виявляється в абсентеїзмі, ігноруванні ролі політичних інституцій сучасного суспільства [1-2]. Дехто може сказати, що це не є проблемою, бо політизованість теж є симптомом негараздів суспільного життя і в ситуації, що склалася в Україні, політична пасивність молоді швидше благо, ніж зло. З цього приводу можна зауважити, що до якоїсь ступені це може сприйматись саме так.
Однак, не можна не помічати й того, що подальше погіршення економічної ситуації в країні та посилення інших кризових явищ може спричинити зростання політичної активності молоді. І в цій ситуації існуюча політична система може бути практично нездатною демократичними засобами долати надмірну, а може й агресивну політичну активність, ґрунтом якої безумовно є певний стан ідеологічних пріоритетів серед молоді. Тому при вивченні проблем удосконалення