УДК 32.351

Кальниш Ю.Г., Національна академія державного управління при Президентові України

Державно-управлінські механізми сприяння формуванню політичної культури громадянського суспільства в Україні

У статті названо, укладено в логічно-цілісну систему та описано концептуальні засади формування політичної культури громадянського суспільства. На цій теоретико- методологічній основі визначено механізми участі держави в цьому процесі.

The task of the article is definition, the conclusion in logic - complete system and the description of conceptual bases offormation ofpolitical culture of a civil society, with the purpose of the further definition on their basis of corresponding administrative mechanisms.

Широке та всебічне залучення громадян до свідомої активної співпраці в політичному процесі національного

державотворення, забезпечення їх

конституційного права на участь в управлінні державними справами та місцевому самоврядуванні є, без перебільшення, найпотужнішим механізмом втілення демократії в сучасному громадянському суспільстві. В країнах розвиненої демократії, як на рівні національного законодавства, так і на рівні урядової політики та в діяльності місцевих органів влади й органів місцевого самоврядування функціонує історично і культурно сформована на протязі століть система здійснення загального народовладдя. Отже ми цілком маємо право казати про існування певної культури політичного процесу в громадянському суспільстві. До того ж в правовій державі ця культура - насамперед - правова. Звичайно, що носіями цієї культури є не лише органи державної влади, а в першу чергу - громадяни країни.

На жаль, в нашій країні досі мають місце деякі складності у формуванні політичної культури громадянського суспільства. Ці складності відчувалися протягом всього процесу незалежного державотворення. Час від часу проблема несформованості політичної культури населення України загострюється, призводячи до екстремальних ситуацій в державі. Найактуальнішими серед проблем політичної культури суспільства в Україні лишаються:

наявність у свідомості громадян України, які належать до старшого покоління і являють в сукупності значну частку політично активного населення, певного антагонізму політичної культури, що світоглядно детермінований політичною культурою тоталітарної держави, частиною якої ще не так давно була Україна;

невисока політична грамотність основної частини населення, певна апатія, настороженість, інколи - роздратованість у стосунках з державою. Актуальним лишається питання підвищення довіри населення до влади;

низька політична активність і взагалі громадянська пасивність значної частини української молоді, соціально розчарованої і незадоволеної своїм соціальним становищем. На хвилі революційних подій політичні

соціологи спостерігали певні зміни суспільно- політичної свідомості, які свідчили на користь підйому політичної культури значної частини населення України. Однак цими висновками не слід захоплюватися. Практику революційних збурень абсолютно не варто зараховувати в актив політичної культури демократичного суспільства. Навіть культура політичного протесту має бути відпрацьованою громадянським суспільством найкращим чином.

На цьому фоні найбільш активні учасники політичного процесу - суб'єкти влади, політична еліта - відповідно формують власну свідомість і політичну культуру, зокрема у виборчому процесі, в якій, на жаль, завжди лишається місце різного роду зловживанням.

Ці проблеми гостро відчуваються. Але, з рештою, в українському суспільстві переважають позитивні процеси демократичного

державотворення, про що свідчить досвід останніх президентських виборів і реформаторські прагнення нової влади.

Питання про шляхи формування політичної культури демократичного громадянського суспільства в Україні не є новим для вітчизняної політичної науки. Його висвітленню протягом багатьох років приділяли значну увагу політологи: Д.І.Видрін, Б.А.Гаєвський, О.П.Дем'янчук, В.А.Ребкало, С.Г.Рябов [3-5] та багато інших. Ними зокрема підкреслювалася і особлива роль держави в цьому процесі. Однак, за відсутності чітких державно-управлінських механізмів, процес формування політичної культури населення і досі розвивається хаотично, загрожуючи суспільству деструктивними рецидивами антидемократичних політичних ідеологій.

Завдання цієї роботи полягає в тому, щоб визначити, укласти в логічно-цілісну систему та описати концептуальні засади формування політичної культури громадянського суспільства, з метою подальшого визначення на їх основі відповідних управлінських механізмів.

Політичний процес втілюється в системному комплексі складових, що загалом формують політичну культуру його учасників. Фундаментальними складовими культури учасників політичного процесу є:

політична грамотність;

політична свідомість;

політична поведінка.

Політична грамотність являє собою сукупність знань громадянами своїх конституційних прав і обов'язків, розуміння механізмів дії і взаємодії складових політичного процесу та усвідомлення свого місця і ролі у цьому процесі.

Отже, ключовими поняттями політичної грамотності громадян є: знання, розуміння і усвідомлення.

Цим визначаються і основні засоби підвищення політичної грамотності, а саме: * активне поширення політичної інформації, широке розповсюдження матеріалів з питань політичного процесу в демократичному

суспільстві. Як і Конституція України, ці інформаційні матеріали повинні бути легко доступними для громадянина. В ідеалі - не лише в офіційних виданнях держави, бібліотеках чи на виборчих дільницях, а і в кожному газетному кіоску, навіть у власній поштовій скриньці кожен громадянин має знайти невеликі за обсягом популярні видання з політичних питань;

активне роз'яснення особливостей політичного процесу, створення різного роду наукових і науково-практичних коментарів до нього, запровадження низки просвітніх заходів. На робочому місці, за місцем проживання чи навчання кожен громадянин має отримати змогу відвідати безкоштовно лекторії з політичної освіти. Приміром, при виборчих дільницях такі лекторії повинні функціонувати щоденно, у період підготовки до виборів, являючи собою щось на зразок "школи виборців";

активна пропаганда політичного процесу - включає в себе, насамперед, організацію низки громадських заходів на підтримку демократичного державотворення, створення інформаційних і навчальних радіо- і телепрограм, іншу агітацію з метою залучення до участі у політичному процесі якомога більшого кола громадян. При організації цих заходів державою, місцевими органами виконавчої