УДК 32:[81'272+81'276.6]

ЩЕРБЕНКО Е.В., Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України ім. І. Кураса, м. Київ, Україна

Елементи інтегрованості в політичній мові України напередодні здобуття незалежності

У статті на матеріалах суспільних обговорень періоду перед здобуттям незалежності виділяються ключові елементи, які стали основою для розвитку політичної мови в Україні.

In article on materials ofpublic discussions of the period before reception of independence key elements which became a basis for development ofpolitical language in Ukraine are allocated.

Постановка проблеми.

Дослідження політичної мови має принципове значення як чинник рефлексії наукової дисципліни щодо свого інструментарію. В умовах швидкого розширення кола учасників обговорення суспільних проблем важливим є розгляд засновків політичного дискурсу, моделей, які лежать в його основі, що дозволяє відрізнити раціональні висловлювання від їх імітації. Початок формування сучасної політичної мови в Україні відноситься до часу перед здобуттям державної незалежності. Отже, важливим є виявити ключові елементи, які стали основою творення політичної мови в сучасній Україні.

Мета дослідження. Виділити в суспільних обговореннях згаданого періоду конструктивні елементи, які стали основою розвитку політичної мови як інтегруючого чинника суспільства в незалежній Україні.

Останні дослідження і публікації. Дослідження політичної мови ще не набули в Україні належного масштабу. За останні роки нам відома лише єдина монографія, присвячена цьому предмету - "Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики" Л. Нагорної, яка вийшла друком в 2005 році; проте спеціальна увага автора тут зосереджена саме на проблемі мовної політики в державі. Вивчення загальних чинників розвитку політичної мови в Україні ще чекає свого дослідження. Одним з кроків до вирішення цього завдання є ця стаття.

Основний матеріал і результати дослідження. Робота написана на матеріалах публікацій в "Літературній Україні" - органі Спілки письменників України - за 1989-1991 рр. Вибір цього видання обґрунтований тим, що саме в ньому був представлений найбільш широкий діапазон ідей, який став основою для формування альтернативного курсу розвитку суспільства і зрештою визначив прихід до української незалежності; ряд авторів стали народними депутатами України і відіграли безпосередню участь у прийнятті ключових політичних рішень у долі республіки, і далі незалежної держави.

У попередніх публікаціях, присвячених темі, було показано, як під час т.зв. "перестройки" (період від 1985 до 1989 рр.) суспільство відкриває масштаб проблем, які охоплюють всі сфери життя і всі частини суспільства, у тому числі партію, частина керівництва якої виступила з ініціативою змін, - і їх спільну природу, джерело, спільне начало, яке полягає в тому, що з устрою життя в суспільстві усунута спонтанність і особистість, яка є її носієм; - словами одного з авторів, "на полицю" покладено не лише фільми, а й виробництво, знахідки - експеримент в усіх сферах життя.

Принциповою зміною є те, що визнання критичного стану справ стає "загальним місцем" - найвищі державні особи публічно фіксують кризовий стан у масштабах суспільства в цілому. Тодішній перший заступник прокурора республіки М. Потебенько (1989) каже про те, що вилов риби в Азовському морі зменшився в 25 разів; торік у море вилили стільки нечистот, що рибалки взагалі не виходили на промисел. Зникають сотні видів тварин і рослин; на очах тане гумус

основа родючого грунту. Гниють рукотворні моря. "У нашій республіці уже є цілі території, які можна назвати регіонами екологічного лиха. А якби не вдалося припинити будівництво каналу "Дунай-Дніпро"?". Перший заступник прокурора республіки наводить приклади поширених ситуацій, коли отрутохімікати зберігаються просто неба; коли коксохімічний завод був опломбований через незадовільний стан очисних споруд - але за вказівкою керівництва пломби зняли, і неочищені стоки пішли у водоймище; говорить про забруднення в десятки норм вод Дніпра, Південного Бугу, Сіверського Донця; описує ситуацію у Запоріжжі (1987 рік), коли після прориву колектору скиди фекалій у Дніпро продовжувалися протягом 6 місяців і т.д., і т.д. (1).

Директор науково-дослідного і проектно- пошукового інституту по землеустрою Л.Я. Новаковський говорить про те, що за останню чверть століття на Україні виведено з ладу 1 млн. 200 тис. га родючих земель, що дорівнює всім сільськогосподарським угіддям Львівської області; про масштаби ерозії - еродовані площі за цей період збільшились на 2 млн. га, що сягає майже 1/3 всієї кількості в республіці. Середньорічний недобір урожаю складає 8 млн. тонн зернових одиниць, еколого-економічні збитки - близько 3 млрд. карбованців (2).

Голова Української республіканської ради профспілок В. О. Сологуб, визнаючи несамостійність профспілок на виробництві, що їх керівництво у всьому покірне адміністрації, і вони займаються всім, крім захисту трудящих,

наводить промовистий факт: народними судами поновлюється на роботі до 40 відсотків звільнених за згодою профкому. І така ж нездатність змінити стан справ у сфері праці фіксується на загальному рівні: "Укрпрофрада неодноразово зверталась до Ради Міністрів СРСР, наприклад, з вимогою вжити заходів по оснащенню глибинних шахт холодильними установками для нормалізації температурного режиму. Нам начебто й не відмовляли, але й ефективних дій не вживалось, рішення, що приймалися, не знімали гостроти проблеми. Те ж можна сказати і про реакцію на наші вимоги збільшення капіталовкладень на опорядження селищ гірняків, ліміти на побутове паливо. Дійшло до парадоксів: гірнякам, у тому числі тим, хто видобуває високоякісне паливо, видавали по