Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 32

УДК 32.001.18

ЯКОВЛЄВ М.В., Національний університет "Києво-Могилянська академія", м. Київ, Україна

Яковлєв Максим Володимирович - аспірант кафедри політології Національного університету "Києво-Могилянська академія".

Інтегративні методи аналізу політики в дослідженні впровадження програм політики

Статья представляет собой рассмотрение возможного подхода к исследованию внедрения программ политик, взятых из зарубежного опыта. Представлен обзор основных методов прогнозирования в анализе политики. Поднимается вопрос о необходимости использования интегративных методов анализа политики в процессе внедрения программ политик, взятых из зарубежного опыта.

The article presents a discussion of possible approach to studies of implementation of those policy programs, which have been adopted from foreign experience. A brief overview ofpolicy prognostication methods is given. The issue of application of integrative policy analysis methods in studying the process of policy programmes implementation is set in focus.

Процес впровадження запозичених із Заходу політичних програм потребує розробки особливих методів аналізу політики, які б дозволяли здійснювати прогностичне моделювання програми в середовищі її впровадження, що неодмінно потребуватиме подальшої розробки та застосування інтегративних методів.

У процесі стрімкого політико-економічного розвитку Україна активно намагається збагачуватися досвідом високорозвинених західних демократій. Варто відзначити, що відбувається не лише активне вивчення напрацювань та здобутків США та країн Європи, але й проводяться різноманітні спроби практичного застосування успішних соціальних та економічних програм в Україні. Зрозуміло, що успішність функціонування програми залежить не лише від самої програми, тобто її внутрішньої структури, але й великою мірою від контексту її реалізації. Така ситуація потребує підходу з двох сторін, а саме: особливо дослідження та аналізу потребує середовище впровадження, а конкретна програма потребує розробки контекстно-залежних моделей впровадження. Серед вітчизняних досліджень варто відзначити кібернетичний аналіз інформаційного простору суспільства І. Цикунова [1], в розрізі впровадження закордонного досвіду необхідно відзначити дослідження співпраці України та Європейського Союзу в галузі освіти і науки А.

Круглашова [2], в галузі моделювання програм політик слід назвати статті дослідницю проблем молодіжної політики А. Карнаух [3], дослідника формування і розвитку інституту соціального договору В. Давиденка [4], дослідника освітньої політики О. Дем'янчука [5] тощо. Серед зарубіжних дослідників та розробників методологій аналізу політики варто відзначити М. Говлета та М. Рамеша [6], Б. Гоґвуда та Л. Ґана [7], Ч. Ліндблома, П. Гола, Д. Брейдбрука, Г. Саймона, А. Еціоні [6, 7], Д. Вайнінґа та Е. Веймера [8], В. Данна [9], Т. Дайа [10]. Разом з тим, у вітчизняній літературі вузько представлена проблема методології аналізу політик на стадії їх підготовки до впровадження і перших кроків впровадження. У даній статті пропонуються підходи до аналізу контексту впровадження програм політики та концепції прогностичного моделювання результатів і наслідків діяльності цих програм.

Аналізуючи контекст впровадження програми, у першу чергу до увагу необхідно взяти інституційну структуру суспільства як поле гри, на якому відбувається перебіг соціально-політичних процесів. Відомий російський соціолог С. Кірдіна ототожнює інституційну структуру з інституційним порядком і визначає її як сукупність взаємопов'язаних інститутів, в якій під інститутами ми розуміємо стійкі, постійно відновлювальні соціальні, правові, економічні та інші відносини, які, власне, і структурують суспільне життя. Погляд С. Кірдіної на інституційну структуру цікавий тим, що він є своєрідним компромісом між традиційними економічними та соціологічними підходами до інституційної структури. С. Кірдіна пропонує розуміти під базовими інститутами інститути трьох найважніших сфер, сфер: економіки, політики та ідеології [11, c. 89]. Дані сфери складають три зрізи суспільного життя, перший з яких (економіка) відповідає за ведення господарства, тобто спільне виробництво засобів споживання, без яких неможливе фізичне відтворення соціуму. Другий зріз (політика) є потребою в колективному розв'язанні питань, що виникають, формулювання спільний цілей і їх досягнення, що означає вироблення політики, тобто правил і процедур прийняття таких рішень. Третій зріз (ідеологія) - наявність спільних цінностей та ідей, тобто ідеології, яку поділяють усі учасники спільної діяльності. Подібні цінності в результаті легітимують політичні та економічні рішення. У запропонованій аналітичній схемі суспільство розуміється як сукупність його основних трьох зрізів [11, с. 90].

Сукупність базових економічних, політичних та ідеологічних інститутів С. Кирдіна називає інституційною матрицею [11, с. 90-91]. У цьому абстрактному понятті, на думку авторки, логічно узагальнені численні реальні зв' язки та інститути, що спостерігаються у суспільному житті: це юридичні та побутові норми, правила та санкції, процедури узгодження, закони, традиції та звичаї, організації та законодавчі акти тощо. На позначення даних феноменів використовується термін "інституційні норми" [11, c. 90]. Авторка виділяє дві матриці: Y-матрицю та Х-матрицю. [11, c. 90-92]. В Y- матриці поєднуються інститути ринку, політичні інститути федерації, під якою розуміється побудова суспільства знизу вверх із окремих самостійних територіальних спільнот, та субсидіарні цінності, в яких затверджується пріоритет Я над Ми. Y-матриця домінує в більшості країн Європи та у США. Х-матриця утворена економічними інститутами редистрибуції, політичними інститутами унітарного устрою, тобто побудови суспільства зверху на основі ієрархічної централізації, та ідеологічними інститутами комунітарності, в яких закріплюється пріоритет Ми над Я [11, c. 100]. Росія, країни Азії та Латинської

Америки вирізняються домінуванням Х- матриці [11, c. 91].

В інституційній структурі суспільства діють базові (домінантні) та компліментарні (додаткові) інституційні матриці. На практиці це означає співіснування інститутів ринку з інститутами редистрибуції, або уживання в суспільній


Сторінки: 1 2 3 4