ним захоплюються). Варто підкреслити, що ще й досі грудневі події у білоруській урядовій резиденції "Віскулі" оповиті міфічною машкарою таємничості. Втім Б.Єльцин у своїх "Записках президента" описує цей сюжет романтично-буденно: "Був чудовий зимовий вечір. Стояв легкий морозець. Тихий сніжок. Справжній дзвінкий грудень. У резиденції Голови Верховної Ради Республіки Білорусь мі зібралися утрьох: Шушкевич, Кравчук і я. Зібралися, щоб вирішити долю Союзу" [14]. Про те, що, на перший погляд, ніщо не свідчило на цьому етапі про радикальні зміни в СРСР свідчить і інтерв' ю М. Горбачова французькому телебаченню, передане в ефір 8 грудня 1991 р., лейтмотивом якого були фрази Президента Радянського Союзу: "Центр - це я!" і "Я тримаю палець на ядерній кнопці!". "Я не буду брати участі у розвалі Союзу" [15]. Втім уже через декілька годин по тому "сталося диво" - підписана Біловезька угода кардинально змінила не лише долю М.Горбачова, а й баланс сил на міжнародній арені та геополітичну ситуацію у світі. Невипадково вже наступного дня "Советская Белоруссия" вийшла з інтригуючим заголовком: "36 годин, які приголомшили світ". Справді, диво не перевіряють, ним захоплюються, особливо тоді, коли й перевірити не має по чому, оскільки у руках дослідника нічого немає крім офіційних документів, реальні поточні документи відсутні (за свідченням фахівців, "відшукати стенограму зустрічі не вдалось, ймовірніше за все, вона просто не велась...") [16].
Підтримка за рахунок гри на емоціях та переживаннях сліпої віри в міф, що, з одного боку, блокує критичне мислення, з іншого виступає своєрідним каталізатором неадекватної інтерпретації суспільних процесів на основі поєднання реальності з вигадками, містикою, фантазіями. Ключову роль у поширенні біловезької міфології відіграли ЗМІ, які емоційно коментували подію у "Віскулях". Зокрема, агентство "Франс Пресс" акцентувало: "Президенти трьох слов'янських республік підвели риску під існуванням Радянського Союзу, народженого більшовицькою революцією. Відчайдушна спроба М.Горбачова побудувати новий Союз закінчилася провалом. Але нез' ясованим залишається ключове питання: хто очолить радянські Збройні Сили і хто буде здійснювати контроль над ядерним арсеналом? І як розуміти слова Горбачова у недавньому телеінтерв' ю: "Тільки я можу розпочати ядерну війну"?. Англійське агентство "Бі-Бі-Сі" відзначало, що "створення Росією, Україною та Білоруссю Співдружності поховало плани М. Горбачова зберегти СРСР в дещо оновленому вигляді. Влада тепер належить керівникам провідних радянських республік, які репрезентують три чверті населення колишнього СРСР".
У коментарі американської телекомпанії "Сі-Ен-Ен" зазначалося: "Ми стали свідками заключного акту великої трагедії. Значення прийнятих у Мінську документів вражає уяву. Одним ударом найбільша держава у світі, яка впливала на половину земної кулі, зникла з карти планети. Президент Горбачов та інші офіційні особи у Кремлі репрезентують країну, яка не існує. Однак світ надто добре знає, що може відбутися, якщо колись велика держава розпадається на шматки..." [17]. Отже, ми маємо класику жанру політичного маніпулювання: а) форсування емоційного сприйняття за рахунок потрібної лексики ("підвели риску", "відчайдушна спроба", "провал", "поховано плани", "акт великої трагедії", "вражає уяву", "розпад на шматки" тощо); б) сіяння елементів страху та невизначеності ("Хто очолить радянські Збройні Сили?" "Хто буде здійснювати контроль над ядерним арсеналом?"), тобто створення оптимального ґрунту для поширення і зміцнення політичної міфології у суспільній свідомості.
Включення у розкрутку міфа широких кіл громадськості. Результатами цього виду народної творчості, як правило, стають а) поява нових деталей, подробиць, варіантів того чи іншого міфа; б) помітне зростання віри у міф, оскільки нічому так не віриш, як фразі: "...у народі кажуть". Основними каталізаторами цих процесів є політичні анекдоти та чутки.
Штучне створення напруги між полюсами "минуле" - "майбутнє" шляхом (при потребі) формування у міфологемі необхідної маніпуляторові комбінації: а) "ностальгії за минулим - страхом перед майбутнім"; б) "зречення минулого - перспективи світлого майбутнього".
Найцікавіше те, що при кардинальних відмінностях цих моделей основна мета є незмінною - згуртування та мобілізація мас на потрібну маніпуляторові дію. Штучність створення напруги між полюсами "минуле" "майбутнє" полягає в механічній заміні "+" на "-" і навпаки "-" на "+". У результаті форсованого перегляду в добу перебудови історичного минулого, включення у цей процес не-фахівців дуже часто: а) мали місце перекоси і перегини в оцінках історичних подій та явищі;
б) відбувалися невиправдані трансформації "героїв" у "злочинців" та "злочинців" у "героїв";
в) палітра суджень про минуле зводилася до жорсткої альтернативи: "або чорне - або біле". Все це створило підґрунтя для політичного маніпулювання та поширення політичних міфів.
Приховане / закамуфльоване вмонтування у політичний міф мотивації, яка в подальшому простимулює потрібні маніпуляторові дії окремої людини - групи людей - суспільства. У біловезькій міфології чітко прослідковується ланцюжок: 1) дії Б.Єльцина, Л.Кравчука та С.Шушкевича не були завчасно підготовленими, а тим більше зловмисними (міф про спонтанність прийняття рішення стосовно розпуску СРСР); 2) всі ухвалені рішення є юридично обґрунтованими та законними (міф про право України, Білорусії та Росії прийняти рішення щодо припинення
Література
Технология власти (философско-политический анализ). - М., 1995. - С. 110-111.
Політологічний енциклопедичний словник. - К., 2004.
С. 360.
Политическая психология / Под общей ред. А.А.Деркача, В.И.Жукова, Л.Г.Лаптева. - М., 2001. - С. 173-174.
Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. - М., 2001.
С. 206.
Политология / Под ред. М.А.Василика. - 2-е изд. - СПб., 1999. - C. 124.
Цуладзе А.