УДК [94(348)+94(477)]"1918/1919"

OLEJKO А., Instytut historii, Uniwersytet Rzeszowski, Rzeszow, Polska

Olejko Andrzej - Dr. hab., historyk, uniwersytet Rzeszowski, Rzeszow, Polska.

Геополітичні й технічні умови виникнення військово-повітряних сил Польщі та ЗУНР і їх застосування у ході боїв у Галичині на межі 1918-1919 рр.

Стаття розкриває умови формування військово-повітряних сил Польщі та ЗУНР і особливості їх застосування в ході боїв у Галичині на межі 1918-1919 років. Звертається увага на геополітичні та технічні чинники їх утворення та функціонування.

The article considered the conditions offorming of the air forces of Poland and WUNR and peculiarities of their using during the battles in gelychina in 1918-1919. The main attention is put on the geopolitical and technical factors of their formation and functioning.

B осени 1918 р. наддунайська Австро-Угорська імперія почала розпадатися. На території польських, чеських та угорських земель, а також на теренах майбутньої Югославії почали утворюватися локальні осередки влади, котрі перебирали з рук австрійської адміністрації владу. Роззброєння та видалення австрійських сил із Західної Галичини відбувалося у швидкому темпі та без більшого опору з їх боку. Після утворення у Кракові Польської Ліквідаційної Комісії (ПЛК), яка стала найвищою польською владою в Галичині, комендантом збройних сил на контрольованій комісією території було призначено вояка польських легіонів полковника Болеслава Роя. Складніша ситуація склалася на польсько-українському пограниччі, де перетнулися територіальні інтереси поляків та українців. Проблема полягала у взаємній виключності претензій обох народів. 18 жовтня 1918 р. Українська Національна Рада, яка вже раніше користуючись активною підтримкою австрійських влад перед лицем швидкої перспективи падіння Австро-Угорської монархії розпочала підготовку до встановлення контролю над всією Східною Галичиною, проголосила утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові підрозділи опанували частину Львова. Польське населення Львова було захоплене розвитком подій зненацька, але зовсім не бажало підпорядкуватися новій владі, тому вже 1 листопада у місті почалися бої. Упродовж перших днів листопада 1918 р. українській стороні вдалося встановити контроль над цілою територією Східної Галичини аж по ріку Сан. 1 Тим часом у Кракові полковник Б. Роя від 30 жовтня 1918 р. вів переговори із австрійським військовим комендантом міста генералом графом Бенігні, котрий зайняв різно негативну позицію щодо перспектив передачі військової влади над Краковом у польські руки. Уранці 31 жовтня 1918 р. члени таємної Польської Військової Організації (ПВО), серед яких були, зокрема, поручик Антоні Ставаж і підпоручик Францішек Пустельнік, опанували головні об'єкти Кракова.

Командування ПВО припускало, що встановлення контролю над аеродромом Раковіце буде нелегким, оскільки серед персоналу аеродрому було всього кілька поляків, а на самій його території, що водночас була етапним портом на лінії авіаційної пошти Відень - Краків - Львів - Київ, ще з 1916 р. базувався Флік 10. Особовий склад цього підрозділу налічував 200 осіб, серед котрих було тільки 10% поляків. Пополудні 31 жовтня

р. полковник Б. Роя створив комісію, котра прибула на Раковіце, вимагаючи від місцевого коменданта передачі влади. Свою негайну згоду передати владу над аеродромом полякам капітан Роман Флорер висловив у власноручно написаному листі 2. У зв'язку із цим увечері на аеродромі почалися заворушення серед австрійських солдат обслуги, а цісарсько-королівські пілоти розглядали можливість утечі літаками до Австрії. Уночі з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. полковник Б. Роя віддав наказ найстаршим за військовим званням польським офіцерам прийняти на себе командування підрозділами, у яких вони служили. Відповідно до цього наказу командиром аеродрому Раковіце став капітан Роман Флорер, який, побоюючись втрати літаків, наказав унеможливити відліт згаданих пілотів. Це було зроблено шляхом демонтажу магнето, з яких вийнято вугільні контакти. Після цього капітан повідомив генерала Сімона з міської комендатури про те, що приймає аеродром Раковіце разом з усією технікою під своє командування3. На згаданому аеродромі поляки отримали 20 справних літаків, переважна більшість із яких були учбовими машинами (типу Бранденбург Б.І), а також 10 апаратів інших типів. Одразу можна було використовувати 12 літаків4. Через кілька днів повітряним шляхом із аеродрому Гуречко під Перемишлем до Кракова було доправлено 6 учбових літаків, котрі пілотували національно змішані екіпажі, що складалися із поляків та угорців. Тимчасово виведені із ладу літаки швидко доведено до робочого стану, й 7 листопада 1918 р. аеродром Раковіце став головною авіаційною базою сил, що допомагали польським силам у Львові5. На краківський аеродром почав прибувати льотний та наземний персонал польського походження із австро-угорської армії. Більшість пілотів та спостерігачів мали фронтовий досвід, а тому відразу могли бути використані у лінійних ескадрильях чи навчальних підрозділах. Використовуючи згадані кадри у Кракові було створено першу польську авіаційну ескадрилію, яка отримала назву "Авіаційна Ескадрилья" (у перших наказах полковника Б. Рої зустрічається також й інші назви - "Авіаційна Станція" або "Авіаційний Відділ" - А.О.). 7 листопада 1918 р. вона стала 1-ю Бойовою Ескадрильєю, а її командиром - ротмістр пілот Станіслав Ясінський 6. У січні

р. цей підрозділ у складі семи літаків перевезено залізницею на аеродром Гуречко під Перемишлем, де підрозіл змінив нумерацію на 5-у Ескадрилію 7. Після "перемиської" 1-а (5-а)