Розвідувальної Ескадрилії, яка входячи до складу 2-ї Авіаційної Групи, що діяла в районі Самбора та Стрия 8. У травні 1919 р. Раковіце залишив 2-й Рухомий Авіаційний Парк, що був скерований до Бреста на Бузі. Метою його перебазування було надання допомоги у ремонті техніки підрозділам, котрі діяли на південній ділянці фронту 9.

Восени 1918 р. розташовані на території Польщі австро-угорські аеродроми були під спеціальним наглядом з боку ПВО, або ж поляків, що служили в цісарсько-королівському війську. 2 листопада 1918 р. польські підрозділи під командуванням поручика Віктора Роботицького захопили аеродром Перемишль - Гуречко, де ще знаходився Флік 17, що займався початковим авіаційним вишколом. Цей підрозділ був мішаниною різних національностей, і поляків у ньому служило небагато (поручики Роботицький, Сулежицький, підпоручик Ропелевський, сержант Стахура і троє рядових). Вже 31 жовтня 1918 р. командир Ескадрилії перебуваючи в місті звернува увагу на повний занепад морального стану гарнізону (деморалізовані військові захопили фортецю й почали грабувати склади й казарми). Усе вказувало на те, що така сама доля чекає невдовзі й аеродром Гуречко, тому поручик В. Роботицький вирішив встановити контроль над аеродромом й усією авіаційною технікою, що на ньому знаходилася.10 Інструкторам-пілотам він наказав виїхати із міста потягом. На місці залишилося тільки військовослужбовці-поляки та кільканадцять курсантів угорського походження. Розташований у Перемишлі - Журавиця запасний батальйон 9-го піхотного полку, який налічував близько 600 солдат (переважно українців), захопив місто. Виглядало на те, що найближчої ночі український підрозділ спробує захопити аеродром. Польські сили були надто малі, й це вирішило питання про поспішну евакуацію повітряним шляхом літаків із Перемишля. На світанку 3 листопада 1918 р. 12 літаків, які ще несли опізнавальні знаки цісарсько- королівської авіації стартували із аеродрому Гуречко. Зліт відбувався вже під вогнем української піхоти, що наступала на аеродром. Два літаки було пошкоджено вогнем, десять успішно стартували (серед них шість літаків долетіли до Кракова, дві розбилися по дорозі, а ще дві здійснили посадку в околиці Бохні, легко пошкодивши свої літаки). У той самий час у Кракові у штабі полковника Б. Рої вирішено вислати допомогу, яку названо "перемиською експедицією", а на її чолі поставити майор Генерального штабу Юліана Стахєвіча, який перед тим виконував обов' язки начальника штабу "Військової Команди у Кракові".11 Опанування польськими силами

Перемишля створювало вигідні передумови для розгортання наступу проти сил Української Галицької Армії (УГА)12. Повернений польськими силами аеродром Гуречко 12 листопада 1918 р. знову опинився у польських руках. Після того, як до Перемишля прибуло сильне підкріплення, ситуація в місті цілковито схилилася на польський бік. Перший польський авіаційний бойовий технічний підрозділ, що вирушив із Раковіц, був створений із групи, яка підтримала нечисельний загін поручика Влодзімєжа Сулєжицького, котрий вже кілька днів тримався у Перемишлі.13

У середині жовтня 1918 р. у Львові відбулася таємна нарада польських льотчиків. На ньому було вирішено зайняти міський аеродром при першій же нагоді. Крім цього, польські офіцери цісарсько-королівської авіації вирішили не повертатися до фронтових частин, а залишитися у Львові.14 У цей час на львівському аеродромі Левандівка був розташований австрійський етапний Флігерпарк 4, що виконував роль ремонтних майстерень. Крім цього тут знаходилася станція повітряної лінії Київ - Львів - Краків - Відень. Коли 30 жовтня 1918 р. з'явилися очевидні ознаки політичної кризи Австро-Угорщини, львівська ПВО визнала цей момент за найбільш відповідний для опанування аеродрому. Акцією захоплення аеродрому у Львові керували поручик-спостерігач Януш де Борен і поручик- пілот Стефан Бастир15. Коли у місті почалися вуличні бої й для польської сторони виникла потреба доставки підкріплення, поручик де Лаво звернувся із проханням до поручика С. Бастира негайно організувати переліт до Кракова 16 Коли почалися переговори про передачу аеродрому у польські руки, австрійський комендант, який виявляв симпатії до новопосталої української влади, остерігаючись захоплення аеродрому поляками, вислав своїх офіцерів вантажівками до міста із завданням привести українських військових, котрі би мали перейняти його об'єкт. Польській стороні комендант заявив, що не передасть аеродрому й підкориться лише силі. 17 "Підкріплення" польській стороні надійшла у вигляді неочікуваного студенського патруля всього із кількох осіб. На аеродромі польська сторона отримала близько 18 літаків типу Бранденбург, які можна було відремонтувати, а також авіаційний парк й ремонтні майстерні. Невдовзі за допомогою механіків-поляків, які працювали на аеродромі почався ремонт двох найменше пошкоджених "Бранденбургів". 18 З цього моменту аеродром знаходився у польських руках, про що командування ПВО повідомив поручик Я. де Борен, якому довелося прорватися крізь ворожі підрозділи. Поручик попросив допомоги, яку йому обіцяли, але лише після того, як польські сили здобудуть головний вокзал міста. Весь день 3 листопада 1918 р. польські механіки намагалися відремонтувати кілька літаків, а оборонцям міста передано кілька знайдених на аеродромі авіаційних кулеметів. Зброю у місто доставив студент Отовський. Пополудні 4 листопада 1918 р. призначений двома днями раніше комендантом аеродрому капітан С. Бастир рапортував командуванню про готовність до польотів двох літаків типу Бранденбург Ц.І. Уранці 5 листопада 1918 р. льотчики та механіки, що вже кілька днів ремонтували техніку, запустили двигун першого