41

1-а Авіаційна Сотня 1-го Авіаційного Полку УГА (6 літаків) після перебазування до села Дуліби коло Стрия діяла в інтересах 3-го Корпусу УГА, а 2-га Авіаційна Сотня (12 літаків), командир якої полковник Джан булат Кануков виконував водночас обов' язки командира Авіаційного Полку УГА здійснювала вильоти із Красного. Командування авіаполку постійно намагалося отримувати техніку із Наддніпрянської України (німецький авіапарк із майже 100 літаків, майже повністю найновіших типів, випуску 1917 р. на аеродромі біля Проскурова повністю потрапив в українські руки). У той момент, коли навесні 1919 р. польсько-українська війна входила у вирішальну фазу, 1-й Авіаційний Полк УГА мав на озброєнні близько 40 літаків, у тому числі:

16 австрійських машин типу Бранденбург (головним чином версії "Ц.І")

12 російських літаків французької конструкції "Ньюпор" (головним чином версій 17, 21- і 27- )

кілька німецьких винищувачів "Фок-

кер" (головно версії Д.УІІ) Авіація УГА володіла у той час цілою мозаїкою літаків різних типів, але подібна ситуація була й у польських повітряних силах, де однак відсоток машин російського походження був незначним 42. Розподіл літаків у окремих ескадрильях виглядав у наступний спосіб: 1-а Сотня - 12 літаків, 2-а Сотня - 5

Klimecki M. Polsko-ukrainska wojna o Lwow i Galij Wschodni 1918-1919. - Warszawa, 2000. - S. 67-70. Німеччина та Австро-Угорщина не були зацікавлені у створенні сильної незалежної Польської держави, тимчасом, як Україна виглядала для них природнім союзником проти російського домінування та польських претензій у регіоні. Особливо ці проукраїнські симпатії посилилися після підписання Бреського миру 1918 р. Підкреслюючи симпатії Відня до українців новостворювані українські збройні сили очолив архикнязь Вільгельм Габсбург ("Василь Вишиваний"). До січня 1919 р. ЗУНР була одним із двох існуючих у той час осередків української державності, а 22 січня 1919 р. ЗУНР та Українська Народна Республіка зі столицею в Києві оголосили про об'єднання обох держав. ЗУНР офіційно прийняла назву Західної Області Української Народної Республіки (ЗОУНР).

Ku czci poleglych lotnikow. - Warszawa, 1932. - S. 58 (далі - Ku czci...); Krol A. Pocztki lotniska krakowskiego, W: X-lecie 2 Pulku Lotniczego 1921-1931. - Krakow, 1931. - S. 7 (далі - A. Krol, Pocztki...). Поручик резерву др Здіслав Дзіковський обійнявши командування аеродромом залишив своїм представником сержанта Юху, який мав діяти у ролі радника прри тимчасово відстороненому від командування капітанові Р. Флорерові.

Ku czci... - S. 58; Zakrzewski L. Pod niebem Lwowa i ponad atlantyckimi falami. Niezwykle dzieje lotniczej kariery mjr obs. Kazimierza Ferdynanda Kubali // Lotnicza historia, archeologia i tradycja miejsca. - Nowy Targ. - 2002. - S. 36 (далі - Zakrzewski L. Pod...). Австрійські та чеські офіцери, а також солдати інших національностей залишили Раковіце до 3 листопада 1918 р. залізницею, хоча кілька серед них, зокрема, підофіцери Грюн і Когут залишилися в підрозділі. Серед польських льотчиків, які встановлювали контроль над краківським аеродромом Раковіце був, між іншими, відомий пізніше завдяки своїм трансатлантичним перельотам поручик-спостерігач Казімєж Кубаля. Старі австро-угорські опізнавальні знаки на літаках були замінені новим знаком - біло-червоною літерою "Z", яку згодом називали "краківським знаком". Ці знаки стали першими опізнавальними знаками польської авіації.

Krol A. Pocztki... - S. 7-11; Zakrzewski L. Pod ... - S. 36.

Ku czci. -S. 58; Wielgus K. Pierwsze lotniska Rzeczypospolitej // Z galicyjskich pol wzlotow - Tarnobrzeg, 1999. - S. 140-145 (dalej - Wielgus K. Pierwsze...); Kmiecik T. (Ksztalcenie kadr technicznych polskiego lotnictwa wojskowego w latach 1918-1967. - Warszawa, 1992. - S. 24) подає, що на аеродромі Раковіце у польські руки потрапило 50 літаків (переважно учбових), а також добре обладнані майстерні.

Ku czci. - S. 58; Wielgus K. Pierwsze. - S. 140-145; Kmiecik T. Dzialania lotnicze w Polsce Poludniowej w latach 1918-1919 // Dzialania militarne w gorach. - Rzeszow-Warszawa, 1996. - S. 43-44 (далі - Kmiecik T. Dzialania...). У ескадрильї налічувалося 6 літаків типу "Оеффаг" серії 52., "Бранденбург Ц.І", "Альбатрос" Б.І (нр. 24.06). Емблемою новопосталого підрозділу стала свастика.

Ku czci. - S. 58; Wielgus K. Pierwsze. - S. 140-145; Kmiecik T. Dzialania. - S. 43-44. На початку 1919 р. краківська авіаційна база була включена до загальної системи польської авіації. База увійшла до складу 2-ї Авіаційної Групи й у подальшому систематично висилала на галицький фронт творені тут авіаційні та технічні підрозділи. На Раковіцах сформовано 3-тю та 9-ту ескадрильї (обидві відправлено на фронт польсько-української війни під Львовом). 3-а авіаційна Ескадрилья вирушила на допомогу польським силам у Львові вже в кінці листопада 1919 р. Нею командував капітан-спостерігач Кароль Стельмах. Деякі екіпажі брали участь у боях вже раніше, оскільки до цього змушувала військова обстановка.

Wielgus K. Pierwsze. - S. 140-145; Kmiecik T. Dzialania. - S. 43-44. Ця ескадрилья почала формуватися 9 січня 1919 р. й вже у ході формування два її екіпажі (у складі поручика-пілота Щудловського і поручика-спостерігача Квятковського, а також сержанта-пілота Альшера і сержанта-спостерігача Стробеля) здіснювали польоти з аеродрому