УДК 323

Булан А.П., Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Моніторинг загроз національній безпеці як складова забезпечення стабільності в суспільстві

У статті розглядаються підходи до визначення основних складових моніторингу загроз національній безпеці в умовах трансформації українського суспільства, здійснено спробу показати критичні показники меж стабільності у різних сферах суспільного життя.

The article examines the ways of defining main components of monitoring of the threats to the national security conditioned by the changes transforming Ukrainian society; it's also an attempt to demonstrate the critical showings of the stability limits in different spheres of social life.

Динамічність розвитку міжнародних відносин та геополітичні зміни - розширення НАТО, активні кроки США по закріпленню свого домінуючого становища у світі, посилення економічного суперництва між США і ЄС, високі темпи зростання впливу Китаю на ситуацію в Азії, зростаючий розрив між найбагатшими і найбіднішими країнами, прискорення глобалізаційних процесів - супроводжуються, з одного боку, низкою викликів і загроз, які пов'язані передусім із актуалізацією міжнародного тероризму та організованої злочинності, регіональних і етнічних конфліктів, неконтрольованої міграції, екологічних проблем, розповсюдженням зброї масового знищення тощо, а з іншого - обумовлюють необхідність концентрації зусиль міжнародної спільноти на виробленні та застосуванні ефективних механізмів щодо запобігання та локалізації цих універсальних загроз.

Світова спільнота вступила в постіндустріальний період свого розвитку, коли національні економіки поступово стали втрачати можливість саморозвитку і почали інтегруватися в єдиний загальнопланетний організм з універсальною системою регулювання. Ринок, в цьому зв'язку, набув вселенського характеру, визна-чальним фактором якого є рівень суспільної продуктивності праці. В результаті її неоднорідності країни розділились на швидко прогресуючі та відсталі. У взаємовідносинах між ними сформувався механізм з переважно деформованим взаємозв'язком, що забезпечує переміщення всіх можливих видів ресурсів від одних до інших. Відбувається жорстка стратифікація країн, розділених на дуже багаті і надзвичайно бідні. В умовах, що склалися, виключається можливість самостійного (конкурентного) розвитку окремих країн, де економіка, ресурси, історія та інші цінності стають загальносвітовим надбанням, розпорядником яких переважно виступають транснаціональні корпорації (концентрують та володіють близько 50% всього сукупного виробничого і продуктивного потенціалу планети).

За таких умов характерно проявляються цивілізаційні проблеми, які на даний час репрезентовані найбільш напруженими подіями та процесами, що відбуваються на Близькому Сході, в т.ч. з періодично виникаючими конфліктами. На думку фахівців, вони стають одними із основних чинників, оскільки цивілізаційним особливостям належить відіграти визначальну роль в трансформації загальнопланетарної обстановки, особливо в умовах тісного взаємозв'язку з економічною, ресурсною та іншими активностями, коли відмінності в розумінні існуючих тут явищ в структурі цілей і пріоритетів досить часто набувають вирішального характеру.

Попри невисокий рівень інтеграції України в світові економічні політичні та інформаційні процеси, а також міжнародні і європейські структури, вплив зовнішньополітичного чинника на національну безпеку нашої держави посилюється. Відповідно змінюється і характер загроз національній безпеці, виникає необхідність теоретичного обґрунтування та практичного втілення нових форм її забезпечення.

Україні потрібна ефективна цивілізована система національної безпеки, що ґрунтувалась би на визнанні примату загальнолюдських цінностей і прав особи, органічному узгодженні з ними базових інтересів Української держави. Її побудова вимагає ґрунтовного аналізу теоретичних проблем безпеки, синтезу конкретних форм і методів її забезпечення, узагальнення та засвоєння досвіду функціонування систем безпеки розвинутих країн світу і міжнародних систем колективної безпеки, розробки наукової концепції національної безпеки України.

Україні поки що не вдалося створити ефективну систему моніторингу загроз та захисту власних національних інтересів, що, насамперед, обумовлено відсутністю в Україні науково обґрунтованої методології та методики визначення національних інтересів,

моніторингу кризових ситуацій і загрозливих процесів, зокрема усталеної шкали індикаторів, які сигналізували б про негативний розвиток подій у суспільстві загалом і конкретних сферах життєдіяльності, методологічною

невідпрацьованістю підходів до класифікації та ранжування загроз національним інтересам, недостатнім використанням політологічних знань для аналізу і прогнозування загроз національним інтересам та визначення механізмів оптимального і ефективного використання наявних ресурсів, які можуть бути задіяні для протидії чи локалізації загроз.

Водночас стан забезпечення національної безпеки України у найближчій перспективі значною мірою залежатиме від ефективності моніторингу розвитку ситуації у різних сферах життєдіяльності суспільства. З огляду на це серед ключових завдань на сьогодні є вироблення системи показників, передусім соціальних, які характеризували б основні параметри способу життя, а також визначення граничних значень, які гарантували б сталий і стабільний розвиток країни та регіонів в умовах трансформації українського суспільства.

Ефективний моніторинг розвитку ситуації в державі дозволяє її керівництву своєчасно виявляти джерела та причини негативних внутрішніх і зовнішніх інформаційно - психологічних впливів, кваліфіковано виробляти шляхи ліквідації, мінімізації чи запобігання проблемам, а також оперативно реагувати на проблеми, що виникли у "соціальному самопочутті нації".

Які ж основні завдання має на меті моніторинг стабільності держави? Насамперед, необхідно виявити соціальні групи (склад, чисельність), які зацікавлені в дестабілізації ситуації в суспільстві, політичні і економічні групи, які своїми діями в силу об'єктивних і суб'єктивних причин "працюють" на дестабілізацію суспільства, окреслити основні дестабілізаційні соціокультурні стереотипи у масовій свідомості, у тому числі рівень їхнього впливу та поширеність у суспільстві, а також визначальні конфліктогенні соціальні і економічні чинники. Наявність такої інформації дасть змогу прогнозувати сплески нестабільності і адекватно реагувати на них, у тому числі шляхом корекції соціально- економічного курсу