відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам;

зростання кредитних ризиків;

критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України;

недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;

критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;

велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;

небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;

неефективність антимонопольно!' політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;

критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

неефективність використання паливно- енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;

"тінізація" національної економіки;

переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними.

Водночас експерти вбачають пріоритетні економічні інтереси у забезпеченні політики сталого економічного зростання, конкурентоспроможності національної економіки, інноваційного розвитку, відданні переваги наукомісткій продукції, розвитку високих технологій, забезпеченні підйому виробництва, відтворенні цивільного та військового машинобудування, розвитку внутрішнього ринку, підтримці національного товаровиробника, зниженні рівня "тіньової" економіки, корупції, раціоналізації структури національної економіки.

Серед інших - забезпечення умов розвитку підприємництва, захист бізнесу від корупційних посягань; впровадження ефективної для економіки системи оподаткування, зба-лансованість бюджетно- податкової системи; досягнення ефективної роботи за наймом, за-безпечення розширеного відтворення робочої сили; підвищення ефективності управління державною власністю; переміщення пріоритетів забезпечення економічної безпеки з дер-жавного на регіональний рівень; підвищення життєвого рівня населення; забезпечення обґрунтування управлінських рішень з урахуванням результатів їх впровадження; врахування національного чинника під час вибору економічних методів та механізмів; забезпечення прозорості ринкових реформ; первинність економічної сфери щодо політичної.

До системи критичних показників, які визначають межі стабільного функціонування економічних структур, можна віднести: обсяги тіньової економіки; співвідношення виробництва і споживання; імпорту та експорту; доходів і витрат громадян; емісії грошей; структури цін; активів і пасивів банківської системи; темпів інфляції; курси валюти; ефективність використання енергоресурсів; обсяги зовнішнього боргу (% ВВП); частку імпортованих продуктів харчування та предметів побуту; зменшення обсягів ВВП і промислового виробництва тощо.

Важливими складовими системи критичних показників, які визначають межі стабільності у політичній сфері, є частка населення, яка вважає необхідними зміни в суспільстві; рівень довіри населення до владних структур; динаміка протестної активності та рівень готовності до протесту; оцінка політизації суспільства; рівень впливу на ситуацію з боку центральних і місцевих владних структур, силових структур, ЗМІ, роботодавців, політичних партій, громадських організацій, релігійних організацій, криміналітету, профспілок.

Актуальним питанням залишається створення системи моніторингу зовнішньої інформації, оскільки прискорення глобалізаційних процесів вимагає постійного моніторингу та аналізу змісту всього спектра геополітичних факторів впливу на міжнародну безпеку і національну безпеку кожної держави.

Загалом, моніторинг проблем національної безпеки на сучасному етапі розвитку українського суспільства має базуватися на комплексному врахуванні особливостей співвідношення внутрішніх і зовнішніх загроз, сталої тенденції "інтернаціоналізації" наявних і потенційних загроз. Зокрема, науковці в галузі проблем національної безпеки при плануванні зоходів в системі національної безпеки пропонують виходити з того, що:

у нинішніх умовах основну загрозу національній безпеці держави представляє не стільки інша держава, скільки явище, передусім, тероризм, розповсюдження зброї масового знищення, наркотрафік, розрив між багатством і бідністю, масові інфекційні захворювання, геноцид, етнічні чистки, розпад держави тощо. Глобалізація призводить до того, що за зовнішньою загрозою не обов' язково стоїть інша держава, а частіше загроза є результатом діяльності неурядових організацій, національних і релігійних меншин, що не мають прямого відношення до держави. Взаємовідносини між 193 державами (стільки їх в ООН) - це один рівень взаємозв'язку, а взаємовідносини між 27 тисячами (за даними ООН) неурядовими організаціями - це якісно інший рівень;

загрозу національній безпеці набагато легше (дешевше) упередити, ніж мати справу з нею тоді, коли вона вже проявилася. Відповідно стратегія забезпечення безпеки має бути націлена на випередження потенційних загроз і викликів;

суттєве значення має ідентифікація загрози: тобто чітке розуміння суб'єкта, який створює загрозу (індивід, група (політична, кримінальна), організація, держава, коаліція), та її об'єкта, проти якого націлена дана загроза (індивідум, група, організація, держава, коаліція);

основним способом протидії новим загрозам повинні стати превентивні заходи: політичні, економічні, фінансові, військові і соціальні операції;

на сучасному етапі суттєво зростає роль інформації, передусім її оперативність, повнота та об' єктивність, про передумови до виникнення ризиків і загроз національній безпеці в тій чи іншій сфері;

у протидії тероризму класична формула залякування є малоефективною, але

ЛІТЕРАТУРА

Вестник российской Академии наук. - 1998. - Т. 68. - № 1. - С. 15.

Гошовська В.А. Соціальна домінанта національної безпеки // Стратегічна панорама. - 2003. - № 2. - С. 94-99.

Закон України "Про основи національної безпеки" від 22.07.2003 р. // Голос України. - 2003. - 22 липня. - С. 20-21.

Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти // Зб. ст. за матеріалами міжнародної конференції. - Київ: САТСАНГА, 2001. - 224 с.