розвиток і рівноправність національних мов, висока мовна культура є основою взаємного духовного порозуміння, взаємного культурного збагачення та зміцнення дружби між народами (...)". Знову ж Стаття Третя Закону про мови меншин говорить, що: "Українська Республіка створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей у республіці (...); в роботі державних, партійних, суспільно-громадських органів (...), розташованих в місці проживання більшості громадян інших національностей (міста, дільниці, села, селища, тощо), можна користуватися паралельно з українською мовою їх національними мовами. У випадку, коли громадяни іншої національності становлять більшість мешканців перечислених адміністраційно-територіальних одиниць (...), в роботі перечислених органів і організацій можна користуватися українською мовою або мовою, якою користується дане населення." Подальші Статті подають також правила користування мовами меншостей в урядах, в опікунчо-виховних установах, etc.
Ситуація національних меншин в Україні була також внормована наступним документом: "Декларації прав національностей України"
Вже Стаття 1 цієї декларації говорить, що: "Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права (...). Дискримінація за національною ознакою забороняється й карається за законом. В Статті 3 підкреслюється, що: "Українська держава гарантує всім народам і національним групам право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і розповсюдження інформації". Наступна Стаття гарантувала меншинам право до визнання власної релігії, а п'ята Стаття - право до збереження культури. В Статті 6 передбачалася можливість "створювати свої культурні центри, товариства, земляцтва, об'єднання. Ці організації можуть здійснювати діяльність, спрямовану на розвиток національної культури, проводити в установленому законом порядку масові заходи, сприяти створенню національних газет, журналів, видавництв, музеїв, художніх колективів, театрів, кіностудій.
Ці рішення були також підтверджені Законом "Про національні меншини в Україні", затвердженим 25 червня 1992 року. Найважливіші розпорядження знаходяться в Статтях: № 1, де м.і. сказано, що: (...) Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах (...) При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини (...)." У Статті № 6, яка "(...)гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству." Тут же підкреслюється, що: "Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом (...)" Важливі рішення ввіодить Стаття № 16, де передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.
Особливі юридичні записи, що діють в Україні, дозволяли національним меншинам (в тому числі і польській) на цілий ряд можливостей, що гарантували їм шанс збереження тотожності.
Паралельно до в/в ухвал було введено рішення, пов' язані безпосередньо з можливостями функціонування національних меншин в Україні. Це був результат Польсько- Україн-ських порозумінь. Особливо істотними тут були ухвалення щодо умов функціонування польської меншини в Україні та української меншини у Польщі. Найважливіші записи знаходяться у Трактаті між Республікою Польщею і Україною про добре сусідство, дружні відносини i співпрацю підписаний 18 травня 1992 року. Цей Трактат м.і. поміщує теми: про співпрацю в галузі культури, освіти, науки, охорони здоров'я та адміністративними органами, а також про права національних меншин до збереження, користування та розвитку своєї тотожності при зобов'язанні дотримання лояльності щодо держави, в котрій проживають. В цьому ж порозумінні знаходяться декларації формування взаємних відносин на основі співпраці, взаємної поваги, довіри та взаєморозуміння в дусі, відповідно до Карти Об'єднаних Націй, до Кінцевого Акту Конференції Безпеки у Європі та до інших міжнародних порозумінь.
Після внормування цих основних правил були прийняті наступні, котрі уточнили засади, на основі яких мали б будуватися взаємні відносини, а також окреслили б способи збереження місць національної Пам'яті. Це порозуміння було прийняте у березні 1994 року.9
В/В порозуміння рішуче поправили можливості функціонування поляків в Україні і стали безпосередньою причиною збільшення діяльності цієї групи меншин, метою котрої є підтримування і розвиток національної традиції та культури. Слідом за цим йшов розвиток організаційних дій. З позиції їх призначення, кількості, проектів, etc., можна визначити
кілька видів польських організацій.
Отож на території України виступають:
Світські організації, зареєстровані і визнані адміністративною владою.
Організації при-парафіяльного характеру. Ці останні - навіть якщо функціонують у
середовищах, які доміновані поляками, - не ставлять собі (бо не таке їх призначення) завдання, що виключно спрямоване на
збереження польської самобутності. Але саме таку роль можна приписати світським організаціям. Беручи до уваги ці групи, можна їх поділити на:
Загальноукраїнські організації (федерації), метою котрих є координація діяльності полонійних товариств і репрезентація поляків в Україні.
Загальноукраїнські організації в середовищах (наприклад освітянські).
Регіональні організації загального характеру (що координують роботу на рівні міст, регіонів чи областей і репрезентують поляків перед відповідними адміністративними органами влади).
Організації, що виконують завдання в середовищах.
З позиції завдань, які ставлять перед собою ці організації, можна відзначити:
Освітянська діяльність (проведення курсів польської мови для дітей і дорослих, різнорідна підтримка, а також проведення діяльності т.з. недільних шкіл, створення