Культурна діяльність (проведення різних ансамблів, у тому числі танцювальних, вокальних, музичних; хорів, театрів, організація виступів з нагоди польських та інших урочистостей на терені проживання та за його межами).

Пропаганда (спрямована на забезпечення польському середовищу інформації про полонійну діяльність, яка має місце по всіх кутках України і за її межами, популяризація досягнень окремих організацій і середовищ, доробку всієї Полонії) реалізована шляхом організації циклічних культурних імпрез, а також видавництво етнічних робіт (найчастіше суспільно-культурного профілю).

Спортивна діяльність спрямована на популяризацію спорту, в основному серед

молоді.

Діяльність пов' язана зі збереженням історичних польських пам'яток в Україні (пам'яткові таблиці, пам'ятники - будова або відновлення, цвинтарі та могили, військові і цивільні; музеї тощо).

Діяльність, що має на меті вдосконалення кадрів, які проводять серед поляків школи, ансамблі, etc. Шляхом організації виш- колів, курсів, курсо-конференцій, видавництво спеціалізаційної преси, адресованої до певного середовища.

Діяльність, яка має загальне значення, що дає можливість функціонування етнічних організацій, а отже, проведення переговорів з адміністративними органами влади у справах, істотних для Полонії, репрезентація її інтересів і доробку шляхом співпраці з адміністративними органами влади, з іншими меншинами, і, зрозуміло, з українцями.

Всі вони безпосередньо пов'язані з основним завданням кожної організації меншостей, що функціонує в будь-якій країні, а це - турбота про збереження та розвиток власного етнічного середовища. Такий широкий спектр діючих в Україні організацій дуже корисно свідчить про можливості діяльності на території цієї країни польської меншини, а отже, це прямий доказ, що підтверджує визнання (щонайменще офіційне) всесвітних норм відносин поміж державою і її національними меншинами.

Незалежно від представлених вище юридично-політичних аспектів, у функціонуванні поляків, які проживають на терені України, найважливішим є те, як польська меншина сприймається самими українцями. Це дуже важливо, оскільки від цього залежить підхід місцевих органів влади до проблем польської меншини. Бо органи влади репрезентують громадськість. Назагал беручи, така постава була досить різною. Здається, в цьому питанні неможливо жодним способом провести всеукраїнських узагальнень.

Аналіз існуючих суспільних відносин слід розпочати від ствердження, що з позиції демографічних даних в загальних переписах населення польського походження не становить найсерйознішої демографічної проблеми. Причини існування "польської проблеми" в свідомості як населення, так і державних органів слід шукати в інших, а не в демографічно- суспільних аспектах наших взаємних відносин.

Не підлягає сумніву, що реальні дії, проведені певними щаблями адміністративно - державних влад в Україні (подібно, як і в інших країнах), міцно зумовлені т.з. "вуличними настроями". Ці останні неодноразово паралізували постанови центральної влади, які безпосередньо не зв'язані з "настроями провінцій". Типовим прикладом такої є хоч би проблема Цвинтаря "Львівських Орлят", відкриття якого кілька разів було перенесене в результаті дій Міської Ради Львова, хоч розв'язання було підняте на рівні центральних порозумінь. Така ситуація - це не поодинокий випадок і не торкається тільки польської меншини.

Слід зауважити, що поляки зовсім інакше сприймаються на Західній Україні, а зовсім інакше - на Східній. Західноукраїнська "національна батьківщина" з причин історичних носить тягар негативного образу поляка, котрий не становить такої проблеми на Східній Україні. Такий стереотип легко використовується середовищами, які свій політичний капітал (осбливо в період виборів) "збивають" на використанні колишніх історичних непорозумінь і конфліктів. Отож можна прийняти, що не існує однолитої політики щодо поляків, які проживають в Україні, на рівні регіональних органів влади, міських чи обласних. Кожна з них більш чи менш прихильно відноситься до польської проблеми, в залежності від того, наскільки польську проблему можна використати при осягненні власної мети даного політичного середовища, що функціонує на окресленому терені.

Такі ж факти видніються також у відношеннях України (центральні, міські, регіональні органи влади) до інших національних меншин, які проживають в державі. В залежності від регіону різні меншини "становлять політичну проблему" i змушені рахуватися з різнорідними організаційними ускладненнями, що обмежують їх функціонування, хоч одночасно, як вже було підкреслено, зовсім не мусять з такою ж самою силою виступати в усій країні. До найістотніших задань щодо меншин (крім польської), які евідентно розіграні політичним способом, належать:

Проблема татарської меншини (на півдні), a також загальна проблема цілого Криму.

Проблема меншини російської та російськомовних українців - на сході країни, a частково й у Центральній Україні. Інші меншини, такі, як німецька, чеська,

румунська, молдавська чи грецька, з причини свого знаходження і відносно невеликої кількості, а в зв'язку з цим і з огляду на силу впливу на теперішні часи та історію, не можуть бути використані на таку шкалу. Отож їх загальне становище формально і психологічно є кращим.

Зрозуміло, це не означає, що не може бути краще. Здається, що найсерйознішим завданням, яке стоїть перед Українською владою в найближчому часі, буде

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України, ухвалена на п 'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Вступ і переклад на польську мову Ева Точек, Warszawa 1999

Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej, nr 125 z 1993 r.

Zbiory Osobiste Sergieja Tkaczowa, materialy Zwizku Nauczycieli Polskich na Ukrainie (statut, materialy z zebran zalozycielskich, akt rejestracji)

Rozmowa z Wladyslawem Strutynskim Prezesem Zarzdu Glownego Obwodowego Towarzystwa Kultury Polskiej im. A. Mickiewicza, pazdziernik 2005

Korespondencja z Wladyslawem Strutynskim z roku 2005 (w posiadaniu autora)

Biuletyn Federacji Organizacji Polskich