УДК 323 (477)

Троян Сергій Станіславович, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародних відносин і країнознавства Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету, професор кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету. Основні праці присвячені проблемам історії та теорії міжнародних відносин і зовнішньої політики, теорії політики і порівняльному аналізу політичних систем сучасності

НАЦІОНАЛЬНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ТА ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТИ

Статтю присвячено аналізу рівня національної толерантності в сучасній Україні. Дослідження спирається на використання індексного методу як основного. Порівняльний аналіз даних дозволив виокремити й охарактеризувати три типи показників національної толерантності: максимальну толерантність і максимальну нетолерантність; індекс національної нетерпимості або індекс національної дистанційованості; індекс загальної національної нетолерантності або інтегральний індекс національної дистанційованості.

The article is devoted to analysis of level of the national tolerance in the modern Ukraine. The exploration is based on the making use the index method as the main one. The comparative analysis of data permits to detach and characterize three types of the indices of national tolerance: 1) maximum tolerance and maximum untolerance; 2) index of the national untolerance; 3) integral index of the national remoteness (untolerance).

Постановка проблеми. У сучасних умовах становлення і розвиток української державності безпосередньо пов'язаний із процесом національного відродження (на Заході його називають етнічним ренесансом). Щодо сутності національного відродження, то йдеться про усвідомлення етносом себе як політичної нації, як дійової особи історії та сучасного світу. З огляду на сказане, в поліетнічних державах, до яких належить і Україна, надзвичайно важливе місце відводиться питанням національної терпимості, толерації стосунків між різними етносами, гармонізації відносин міжнаціонального характеру практично у всіх сферах життя суспільства. Тому науковий і прикладний інтерес становить розробка і/або використання методології дослідження національної толерантності та її регіональних особливостей. Зауважимо, що певні напрацювання в цьому ключі є як в Україні, так і за рубежем. Зокрема, звернемо увагу на праці

А.Ревенко, Г.Кцоєвої, П.Бавіна.

Мета дослідження - здійснити аналіз рівня національної толерантності в Україні в загальнодержавному масштабі та крізь призму визначення існуючої регіональної специфіки. Основні дослідницькі завдання такі: по-перше, розглянути роль різного роду досліджень у вивченні й оптимізації суспільного розвитку; подруге, з'ясувати змістовну суть методології дослідження національної толерантності; по- третє, охарактеризувати сучасні особливості національної толерантності в Україні.

Базовий метод дослідження. Вибір основного дослідницького підходу зумовлений необхідністю визначення та співставлення різних за своїми характеристиками даних. Це можна найоптимальніше зробити, використавши індексний метод - спосіб наукового дослідження, зміст якого полягає в розрахунку співставлюваних індексних показників, які характеризують різні сфери розвитку суспільства і держави за певний проміжок часу.

Робоча гіпотеза. Українське суспільство відзначається таким рівнем національної толерантності, який як у загальнодержавному вимірі, так і на фоні регіонів дає можливість зараз і в коротко- та середньотерміновій перспективі підтримувати належний для оптимального розвитку суспільства характер стосунків між різними етносами та їх представниками на державному, політичному та суспільному зрізах.

Структура наукової розвідки визначається як постановкою проблеми, так і метою та головними завданнями її розробки. Звідси дозволимо собі запропонувати трихчленний підхід до викладу матеріалу, який включає розгляд загальної актуальності здійснення теоретичних і прикладних досліджень щодо встановлення різного роду рейтингів, індексів, шкал тощо розвитку держав чи регіонів; характеристику методології дослідження національної толерантності; нарешті, аналіз регіональних особливостей проявів національної толерантності в Україні на сучасному етапі розвитку нашої держави та суспільства.

Вивчення ситуації в країнах і регіонах, прогнозування подальших перспектив їх розвитку тісно пов'язані в сучасних умовах з дослідженнями різних сторін соціального, політичного, економічного життя. З цією метою використовуються різні методики обрахунку індексу розвитку людського потенціалу, рейтингу кредитної довіри країни, індексу рівня інформатизації суспільства тощо.

Найбільш відомою з точки зору виявлення загального рівня соціально-економічного розвитку є методика визначення індексу розвитку людського потенціалу/суспільства (ІРЛП). При цьому ІРЛП постає як інтегральний показник із трьох компонентів - середньої очікуваної тривалості життя людей, їх освіченості та величини реального доходу. Виходячи з показників величини ІРЛП, експерти ООН поділяють усі країни світу за рівнем розвитку на три класи: 1) із високим рівнем розвитку, ІРЛП - понад 0,800; 2) із середнім рівнем розвитку (0,500 - 0,800); 3) із низьким рівнем розвитку (менше 0,500) [9, c. 9-11]. Впродовж 90-х років минулого століття пальму першості тут утримувала Канада. На початку ХХІ ст. вона перемістилася на третє місце, а на перше-друге вийшли Норвегія й Австрія, відповідно. Україна із 102 місця в 1998 р.

піднялася на сходинку між 70-80-м у 2001-2005 рр.

Дану методику розрахунку ІРЛП почали використовувати і для його обрахунку з метою визначення потенціалу, стану, перспектив і тенденцій розвитку окремих регіонів. Прикладом можуть слугувати відповідні дослідження в Російській Федерації й Україні (тільки у нас говорять не про ІРЛП, а використовують термін "якість життя", що те ж саме з точки зору використаних показників). Так, згідно з російськими дослідженнями, найкраща регіональна ситуація в Москві, Санкт- Петербурзі, Тюменській, Мурманській, Самарській, Липецькій, Ульяновській областях і Татарстані, ІРЛП яких - понад 0,700 за сукупними показниками рівнів довголіття, освіти та доходів. Найгірший індекс у Туви - 0,461 (показники розраховані за 10-бальною шкалою) [3, c. 4-5].

Українські дослідження якості життя на регіональному