зрізі також свідчать про суттєві відмінності. За 7-бальною шкалою найкращі показники мають Київ, Хмельницька, Дніпропетровська, Харківська, Вінницька та Житомирська області - індекс якості життя знаходиться в межах між 3,4-3,6 (середній по Україні - 3,1). Найгірша ситуація в Закарпатській, Херсонській, Кіровоградській областях і АР Крим - відповідні індекси становлять від 2,5 до 2,7 [7].
Варте уваги співставлення цих показників за регіонами України на основі дослідження валового регіонального продукту. Тут найкраща ситуація в Києві, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Полтавській областях, а найгірша - в Тернопільській, Чернівецькій, Закарпатській, Житомирській областях (за даними про вироблений валовий регіональний продукт у 2004 р.) [6].
Важливо, у сенсі пропонованої наукової розвідки, таке. Сучасні стан, тенденції розвитку та прогнозування еволюції рівня якості життя як в Україні загалом, так і в окремих її регіонах враховують не лише загальноприйняті показники. Беруться до уваги також сфери культурного розвитку, формування громадянського суспільства, розбудови правової держави тощо. А це зумовлює необхідність врахування й етнонаціональних параметрів та стану у сфері міжнаціональних відносин.
Для аналізу картини міжнаціональних відносин, на нашу думку (і в цьому ми погоджуємося з іншими науковцями) [2, c. 106-108; 4, c. 26-29; 5, c. 225-231], доречно використати комплекс принципів науковості, об'єктивності, поліфакторності, системності в поєднанні з методикою шкали "соціальної дистанції" Богардуса. Саме вона дозволяє виміряти соціальну установку людини щодо представників інших національностей. Іншими словами, мова йде про певну психологічну готовність до зближення або, навпаки, до відторгнення людей іншої національності, незалежно від їх особистісних якостей і специфіки умов життя. Відповідь респондента на запитання про те, у якості кого він згоден допустити представників іншої національності, дозволяє визначити соціальну дистанцію, яку він хотів би зберегти між собою та цією етнічною групою. Шкала побудована за кумулятивним принципом. Тобто позитивна відповідь на першу позицію означає такі ж позитивні відповіді на всі інші позиції. Вибір другої позиції включає позитивні відповіді на наступні, але негативну відповідь на першу. Шкалу соціальної дистанції Богардуса було апробовано при проведенні досліджень у Києві (1990 і 1991 рр.) та в Україні (1992, 19942005 рр.). В останньому випадку розглянута методика використовувалася для визначення рівня національної толерантності як у масштабах всієї держави, так і окремих регіонів.
Порівняльний аналіз даних за шкалою Богардуса дозволяє виокремити й охарактеризувати три типи показників національної толерантності. По-перше, максимальну толерантність і максимальну нетолерантність. По-друге, індекс національної нетерпимості (ІНН) або індекс національної дистанційованості (ІНД) - середній бал за 7- бальною шкалою - щодо представників конкретної національності. По-третє, індекс загальної національної нетолерантності (ІЗНН) або інтегральний індекс національної дистанційованості (ІІНД). Він переводився у 100-бальну шкалу, на якій 0 балів означає повну відсутність вимірюваного параметра, а 100 балів - максимальне його значення. Зауважимо також, що при визначенні рівня та особливостей національної толерантності в Україні ми використали офіційні дані досліджень Інституту соціології НАН України, зведені до табличних виражень [2, c. 109, 112, 114, 116; 8, c. 512-525].
Матеріали соціологічних досліджень та їх аналіз свідчать, що ІІНД в Україні зріс із середнього показника по державі 4,63 бала (у 1992 р.) до 5,7 (у 2005 р.) за 7-бальною шкалою. Якщо у 1992 р. найбільш нетолерантне ставлення було до арабів (5,37), негрів (5,49), циган (5,55), то в 2005 р. неприємна пальма першості перейшла до афганців (6,1) і арабів (6,0). Загалом це дозволяє охарактеризувати психологічний портрет населення у сфері міжнаціональних відносин як "насторожений". При цьому насторожує загальне зростання як тенденція ІІНД впродовж практично всього періоду незалежності - з показника 4,63 у 1992 р. до 5,7 у 2005 р. (безпосередньо перед Помаранчевою революцією він досягнув навіть 5,8). За 100-бальною шкалою ІІНД зріс із 61 бала у 1992 р. до 74 - у 2005 р. Точка ж 50 балів на цій шкалі є відміткою, що розділяє позитивне (толерантне) і негативне (нетолерантне) ставлення до інших національностей.
Важливе значення має аналіз соціально- демографічних факторів національної толерантності. Емпіричні дані чітко свідчать, що рівень освіти, вік, місце проживання достатньо сильно впливають на прояви національної терпимості (водночас відмінності за статтю не є значимими). Чим вищий освітній рівень респондента, чим він молодший, тим менше виявляє загальну нетерпимість до інших національностей. Так, у людей до 30 років ІІНД становить 57, і зростає він до 65 у людей, старших за 55 років. У осіб з вищою освітою він 56, а з неповною середньою - 65. Тоді як чоловіки та жінки практично майже однаково "національно нетерпимі" - індекс становить, відповідно, 60 і 61.
Особливий інтерес як у контексті дослідження міжнаціональних відносин в Україні, так і в сенсі сучасної політичної, мовної, релігійної ситуації належить виявити до національних і релігійних особливостей толерантності. Знову ж таки, і тут ІІНД зріс з 4,4 у 1994 р. до 5,1 у 2005 р. (впродовж 2002-2004 рр. він був навіть 5,3). На регіональному зрізі відносин між українцями та росіянами ми маємо найнижчий або "найнетерпиміший" індекс у Західному (Галичина) регіоні - 1,81. В інших регіонах він явно вищий: Центр - 3,53; Схід - 3,74; Південь - 3,85; Крим - 4,29.
Звідси напрошується загальний висновок, що українці за своїми