вдосконаленням обчислювальної техніки і програмних засобів, моделювання макро- і мікрополітичних процесів стало одним з перспективних напрямів розвитку методології політичної науки. Саме моделювання політики, що охоплює динамічні й стохастичні моделі політичного життя, активно застосовується для аналізу й діагнозу циклічно повторюваних виборчих процесів і кампаній, а також прогнозування результатів виборів до парламенту[10, с. 39-40].

Найбільш виразно міждисциплінарний характер політологічних досліджень виявляється при системному аналізі, який вимагає всебічного вивчення політичних феноменів з використанням методів, інструментів, систем аргументації інших соціальних, гуманітарних і почасти природничі наук. Системний підхід припускає стандартизацію й уніфікацію наукових понять, систематизацію й упорядкування знань про політичні явища й реалії, зокрема, тих що стосуються виборчого процесу.

Важливо відзначити розмаїтість поглядів прихильників системного підходу, при якому, відповідно, будуть відрізнятися й результати досліджень. Так, якщо один з основоположників структурно-функціонального підходу Т. Парсонс зосереджував увагу на діалектичному взаємозв'язку між структурою й функціями складних елементів соціальних систем, то Д. Істон поставив собі за мету аналіз механізму зворотного зв'язку між результатами політики, підтримкою більшістю населення політичної системи й вимогами до неї. У системному

Степин В.С. Теоретическое знание. - М.: Прогресс- Традиция, 2003. - С. 188.

Климов С.М. Кризис фрагментации, или предпосылки формирования постнеклассической политической науки [Электронный ресурс] / Текст доклада, представленный на IV Всероссийский конгресс политологов "Демократия, безопасность, эффективное управление: новые вызовы политической науке" (секция "Политическая философия"). - Режим доступа: http://www.strategy-spb.ru/partner/files/ klimov.pdf. - Заголовок с экрана.

Ганнеп Дж.Г. Политическая теория: эволюция отрасли // Вестник Московского университета. Сер. 12. Социально-политические исследования. - 1993. - № 1.

Література

Алескеров Ф. Т., Платонов В .В. Системы пропорционального представительства и индексы представительности парламента. Препринт WP7/2003/05. - М.: ГУ ВШЭ, 2003. - 44 с.

Дегтярев А.А. Основы политической теории. - М.: Высшая школа, 1998.

Там само... С. 25.

Comparative Methodology: Theory and Practice in International Social Research / Ed. By Oyen E. London, 1990.

Manheim J.,Rich R., Empirical Political Analysis: Research Methods in Political Science. New York, 1991.

Мелихов С.В. Количественные методы в американской политологии. М., 1979. Гл. І; Кулик А.Н. Посттоталитарное развитие, политология и информатика: Проблемы взаимосвязи. - М., 1990 р.

Плотинский Ю.М. Математическое моделирование динамики социальных процессов. - М., 1992.

Гаджиев К. Политическая наука: Учеб. пособие для студ. вузов. - 2. изд. - М.: Междунар. отношения, 1995. ( Надійшла до редколегії 28.12.2006 р.).