УДК 323.1.У

Гнатюк Тетяна Олегівна, аспірантка відділу етнополітології Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, м. Київ сучасні міграційні процеси: світові

ТЕНДЕНЦІЇ, ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА УКРАЇНСЬКІ ОСОБЛИВОСТІ

Статтю присвячено розгляду сучасних міграційних процесів на трьох рівнях: загальносвітовому, європейському та українському. Визначаються чотири основні тенденції, притаманні міграційним переміщенням у всіх регіонах світу на сучасному етапі. В статті розглядаються особливості міграційних процесів у Європейському Союзі з 90-х років минулого століття, аналізується вплив розширення ЄС на динаміку міграційних переміщень у регіоні. Наводиться періодизація міграційних процесів в Україні залежно від обсягів, спрямованості та результатів міграцій, починаючи з 1991 року.

The article deals with modern migration processes on three levels: global, European and Ukrainian. Four major tendencies characterizing migration movements of our time in all parts of the world have been determined. The article pays attention to the peculiarities of migration processes in the European Union since the last decade of the XX century. It analyzes the influence of the EU-enlargement upon the dynamics of migration movements in the region. The article contains the analysis of the periods of migration processes in

В умовах розвитку глобальної економіки, політичних змін, поглиблення нерівності країн за рівнем добробуту, воїн, екологічних катастроф та інших явищ міжнародна міграція постала як комплексна глобальна проблема, що торкається інтересів усіх країн світу, незалежно від того чи це є країни походження, транзиту або місця призначення міграційних потоків. На глобальному рівні міжнародна міграція все більше сприймається як невід'ємна частина процесу глобального розвитку.

Міграційні тенденції на різних рівнях досліджують у своїх працях як іноземні, так і українські дослідники, серед яких С. Каслс, С. Тімур, П. Сталкер, Х. Злотник, І. Коллет, К. Іглічка, О. Малиновська, О. Піскун, Т. Клінченко, О. Грішнова, О. Білик та інші. Однак невпинний процес розвитку і трансформації людського суспільства створює нові тенденції в міграційних переміщеннях, які, у свою чергу, потребують вивчення.

Світові міграційні тенденції. Статистичні дані щодо кількості міжнародних мігрантів у світі з другої половини XX століття до 2005 року показують зростання чисельності мігрантів протягом цього часу. Якщо у 1910 р. кількість людей, які проживали не в країнах свого народження, становила 33 млн., то на 1975 р. кількість мігрантів зросла на третину і становила 84 млн. [1, с. 18]. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), на 2000 рік мігранти складали 175 мільйонів [2, с. 3]. У 2005 році кількість мігрантів налічувала вже 190,6 млн. [3,с. 4]. Прогнози МОМ на 2050 рік передбачають зростання кількості мігрантів до 230 мільйонів [4, с. 3].

Значні сплески міграційної активності відбулись у другій половині 40-х та 80-х років минулого століття. Ці міграційні переміщення включали в себе потоки з менш розвинених до більш розвинених країн, а також міграційні потоки між країнами, що розвиваються. Серед факторів, які сприяли збільшенню обсягу та швидкості міграції за останні 50 років, наводять також полегшення виїзду: спочатку з постколоніальних країн ("Південь"), після скасування імперських обмежень на переміщення для колоній, а потім з колишніх країн соціалістичного табору ("Схід") [5, с. 9].

Період після Другої світової війни характеризувався еміграцією з Європи, а також значними потоками біженців. Найбільшими країнами-донорами в цей час були Великобританія, Італія, Нідерланди, Іспанія, Португалія. США залишались країною, яка приймала найбільшу кількість мігрантів. Іншими приймаючими країнами були Аргентина, Бразилія, Венесуела, Австралія, Канада, Нова Зеландія, Південна Африка та Ізраїль.

Різке зростання виробництва в Європі у 1952-1959 рр. вимагало значної кількості кваліфікованих робітників. Унаслідок цього у другій половині 50-х рр. структура еміграції у головних європейських країнах зазнала зворотного напрямку, і Німеччина, Австрія, Бельгія, Франція та Великобританія перетворились на головних імпортерів робочої сили. Натомість Латинська Америка відчувала зменшення імміграційних потоків [6, с. 255256].

Значні зміни в джерелах та структурі міграційних потоків відбулись у 60-х та 70-х роках ХХ століття. США продовжували залишатись головним імпортером іммігрантів, хоча характер та етнічна структура останніх суттєво змінилися. Країни Латинської Америки перетворились на донорів постійних мігрантів до США. Етнічний склад іммігрантів до Австралії змінився з представників Європи на представників Азії. Так, у 80-ті роки ХХ ст. кількість постійних іммігрантів, які походили з країн Азії, зросла до 40%.

У 70-х рр. розпочалась широкомасштабна "контрактна міграція". Важливі міграційні потоки були спрямовані з Азії до країн Перської Затоки, а також з Азії та Південної Америки до США та Канади. З початком різкого зростання нафтової індустрії у середині 1970-х рр. потік азійських робітників до країн Перської Затоки був яскравим прикладом тимчасової міграції з країн, що розвиваються.

Стрімко зростають обсяги міжнародної міграції у 80-ті рр. ХХ ст. Так, за даними Міжнародної організації з міграції, в 1985 році загальносвітова кількість мігрантів дорівнювала 105 мільйонам чоловік [7, с. 3], а в 1990 році вона досягла 154,8 млн. [8, с. 4].

Збільшення видів міграційних потоків стало ще однією характеристикою даного періоду. В цей період тимчасова міграція в її різновидах, таких як "сезонні робітники" та "працівники за контрактом", набуває поширення серед розвинених індустріальних країн у результаті очікуваної гнучкості та ефективності у вирішенні питання тимчасової нестачі