УДК 323(477)

Тригуб Петро Микитович, доктор історичних наук, професор, дійсний член Української академії історичних наук, завідувач кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили. Коло наукових інтересів: історія України, Україна в міжнародних стосунках, аграрна історія України, історичне краєзнавство

ЕТАПИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ: АВТОРСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ

У статті аналізуються основні етапи і періоди української державності: давній, литовсько- руський, козацький, часів української національно-визвольної революції 1917-1921 рр., радянський, висвітлюється авторський погляд на зміст кожного етапу.

In article the basic stages and the periods of the Ukrainian statehood are analyzed: ancient, Lithuanian, Cossack, times of the Ukrainian national-liberation revolution of 1917-1921, Soviet, the author's sight on the contents of each stage is shown.

Проблеми українського державотворення, історія Української державності займають чільне місце в сучасній історичній та історико- правовій літературі [1]. В ній охарактеризовані процеси державотворення на території України протягом тисячоліть, подано характеристику основних етапів української державності, їх особливості, особлива увага звернена на розбудову незалежної України. Автор даної статті, в основному сприймаючи сучасні концепції державотворчого процесу, висловлює власну думку щодо окремих аспектів зазначеної проблеми.

Дискусійними є питання щодо начал (витоків) української державності. Окремі історики (В.Щербаківський, М.Грушевський та ін.) вважають, що українська народність бере свій початок від антів, а оскільки останні мали власну державу (кінець ІУ - початок VII ст.), то українська державність започаткована у ІУ столітті. Але сучасна наука не може з певністю твердити, що анти і українці є тотожними поняттями. Та й візантійський історик Прокопій Кесарійський розрізняє антів і слов'ян. Враховуючи це, не можна впевнено стверджувати: українська держава зароджується у кінці IV століття.

Не можна погодитися і з тими дослідниками, які починають відлік Української державності з виникнення Київської держави у ІХ ст., яка об'єднала всі східнослов'янські племена. Між тим "Повість минулих літ" стверджує, що кожне плем'я мало власне княжіння. Отже, враховуючи слов'янську приналежність українців, слід вважати початком української державності VI століття - час існування полянської держави Кия.

На нашу думку, давній період української державності охоплює час від VI до другої половини ХУ століття і включає в себе такі етапи:

1) VI - середина ІХ століття - початковий етап давньоукраїнської державності. Саме в VI ст. виникає Полянське князівство на чолі з Києм. Документи про точну дату його заснування відсутні, проте Нестор розповідає про державу Кия перед такими політичними подіями у Східній Європі, як похід волзьких болгар на Дунай, поява білих угрів у Європі, слов'яно-аварські війни. Академік Б.О.Рибаков відніс правління Кия до часів візантійського імператора Юстиніана (527-565). Економічними передумовами створення Полянської держави був розвиток землеробства, скотарства та ремесла, політичними інститутами її були народні збори, рада старійшин, самоврядна селянська община.

В.Ключевський говорить про утворення у VI ст. у Прикарпатті великого військово- політичного союзу волинян. Підтвердження цьому знаходимо у арабського автора Аль- Масуда, який назвав це об'єднання Валініаною. Ця східнослов'янська держава мала ті ж самі інституції, як і Полянська. У першій половині ІХ ст. всі українські племена мали власні княжіння, тобто можемо говорити про Древлянську, Сіверянську, Волинянську та інші держави, які характеризувалися ще недостатньо сформованими інститутами публічної влади, що базувалися на звичаєвому праві.

2) середина ІХ - перша третина ХІІ ст. - час існування єдиної Давньоруської держави з центром у Києві. Саме цей етап української державності став предметом політичних і наукових баталій протягом принаймні останніх двох з половиною століть. Насамперед, постала проблема норманського впливу в Київській Русі. Норманісти, спираючись на твердження Нестора- літописця, вважали варягів творцями Давньоруської, отже, і Давньоукраїнської держави, проти чого виступили патріоти- історики як Росії, так і України. Норманісти мали досить вагомі аргументи: родоначальниками династії Рюриковичів, які об' єднали східнослов' янські землі, були ватажки варязьких дружин - Рюрик і Олег, серед правлячої еліти Давньої Русі було чимало варягів, спірним є питання про приналежність до династії Києвичів Аскольда і Діра. Жоден із сучасних істориків не може заперечити й великий вплив норманів-варягів на все соціально-економічне, політичне та військове життя Київської держави. Видається дивним, що не було якогось значного опору варягам з боку місцевого населення. Таким чином, значна роль варягів в давньоукраїнському державотворенні незаперечна. Та чи був вирішальним цей вплив?

Антинорманісти висувають власні заперечення, які мають серйозне підґрунтя. Насамперед, до прибуття варягів Україна-Русь вже мала власну державність у вигляді племінних князівств. По-друге, норманські дружини не змогли істотно вплинути на соціально-економічне чи культурне життя країни, нав'язати свою мову, що свідчить про нижчий рівень їх соціально-економічного укладу та культурного розвитку на той час. Чому ж правляча верхівка і населення Київської Русі без опору прийняли зверхність варязьких конунгів, а вбивство Олегом слов'янських князів Аскольда і Діра не викликало жодного протесту?

Можливо, це було викликано як політичними, так і релігійними обставинами. Держава на той час (кінець ІХ ст.) була ще роз' єднаною, існували племінні князівства, а прийняття Аскольдом і Діром християнства викликало незадоволення як родової аристократії, так і простого народу.

З кінця ІХ ст. розпочинається процес розширення і зміцнення Давньоруської держави. Цьому сприяли подальший розвиток господарства, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, прийняття християнства, активна