більшості інших меншин, територія її розселення досить компактна, вона живе на теперішніх землях багато століть, тому її можна вважати корінною [3, 52]. Угорці опинились на території Закарпаття понад 1100 років тому. В ході міграційних процесів в 895-896 рр. вони перейшли Карпати й " здобули нову батьківщину", в басейні Середнього Подунав'я. Наприкінці Х століття угорці створюють могутню державу між Тисою та Дунаєм, підкорюючи тутешнє слов' янське населення.
Сьогодні в Україні, за даними перепису 2001 року, проживає 156 тис. угорців, що становить 0,4% від усього населення. Серед національних меншин угорці за кількістю населення посідають шосте місце (після росіян, білорусів, молдован, кримських татар, болгар). У Закарпатській області проживає 151 тис., що складає 96,7% представників нацменшини. Також угорці розселені у Донецькій області - 421 особа, у Львівській області - 384 особи, в Івано-Франківській області - 124 особи, в Тернопільській області - 85 осіб, у Чернівецькій області - 80 осіб [14,24]. На території Закарпаття угорці є найчисленнішою меншиною. За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р. на території Закарпатської області проживає 1254, 6 тис. чол., з них 151,5 тис. чол. - угорці, а це складає 12,1% населення. Відображенням стану етнічної меншини є також і міграційні процеси: так, у порівнянні з 1989 р., внаслідок еміграційних процесів кількість угорського населення краю зменшилась на 4,2 тис. чол. Більшість угорського населення проживає компактно на півдні області, у прикордонній смузі (73,8%). Угорці Закарпаття в цілому є сільськими мешканцями - 99,95 тис. осіб, 56,6 тис. осіб є мешканцями міст [11, 25, 36, 47, 187]. В останні десятиліття спостерігається тенденція активнішої міграції угорців до міста. На одну тисячу осіб у віці 16 і більше років 37 угорців Закарпаття мають вищу освіту, 7 - незакінчену вищу освіту, 98 - середню спеціальну, 427 - середню загальну. Перепис 2001 р. відобразив такі показники питомої ваги осіб з повною вищою освітою серед найчисельніших етнічних спільнот України: українці - 21%, росіяни - 30, білоруси - 24, молдовани - 8, кримські татари - 18, болгари - 17, угорці - 9, румуни - 7, поляки - 20% [2, 33]. Відмінності за цими показниками між росіянами, білорусами, українцями і поляками - з одного боку, та румунами, молдованами й угорцями - з іншого, є досить значними, що зменшує можливості останніх здійснити висхідну соціальну мобільність на рівні групи.
Угорська меншина є більшою у Берегівському районі (76,1%), в Ужгородському районі угорці складають 33,4%, у Виноградівському районі - 26,2%. Важливу роль у житті угорців завжди відігравала релігія. У ранній період їхньої держави населення, в тому числі і на території Закарпаття, сповідувало християнство за східним обрядом.
Пізніше перейняло латинський обряд, перейшовши під патронат римського архієрея. Починаючи з ХУІ ст. в Угорщині, незважаючи на протидію з боку влади, значного поширення набуло протестантське віровчення. Нині переважна більшість (70-75%) угорського населення Закарпаття вважає себе реформаторами. Наприкінці 80-х років діяла 81 реформаторська церква. Близько 50 тис. угорців сповідують римо-католицьку віру. Незначна частина їх є греко-католиками, котрих в області називають також уніатами. Серед угорців є певна кількість прихильників новітніх протестантських релігій [2, 167].
Одним з показників акультуризації та асиміляції етносу може бути рідна мова. У цьому контексті цікавою є праця Шабашової Л.Ю., в якій авторка досліджується етномовний аспект етнічної структури населення Закарпатської
Враховуючи, що радянський уряд протягом тривалого часу провадив політику "злиття націй", створюючи серйозні перешкоди для розвитку національних меншин, угорцям вдалося не тільки не втратити рідну мову та свою етнічну приналежність, а й підтримувати їх на достатньо високому рівні. Дослідження чітко демонструють, що у Закарпатській області серед угорського етносу рівень етномовної відповідності протягом більш як сорока років залишається практично без змін табл. 1). Це, в свою чергу, вказує на відсутність асиміляційних процесів даної етнічної групи, збереження етномовної консолідованості угорського населення. Компактне розселення угорців підвищує значення етномовного показника та вказує на консолідаційні процеси в цій етнічній групі (табл. 2). Цьому сприяють переважно сільські умови життя угорців, близькість історичної батьківщини, збереження у різній мірі традиційного звичаєвого права і культури, котрі на сьогодні визначають побутування архаїчних стереотипів буття етносу.
Велику роль в етнонаціональній меншині відіграє інститут сім' ї - як однієї з визначальних цінностей у житті угорців, що відповідає за передачу етнокультурних традицій наступним поколінням. Роль сім'ї, її вплив вищий, ніж у представників титульної нації, шлюби відносно міцніші, а розлучення рідші.
Загалом серед національних меншин України угорська національна меншина є однією з найбільш консолідованих етнічних груп і займає друге місце за етномовною відповідністю після представників російської національності (табл. 3)
У дослідженні варто звернути увагу і на соціальне самопочуття закарпатців. Під таким самопочуттям розуміють "емоційно-оціночне" ставлення людей до системи соціальних відносин і свого місця в ній. Науковцями розроблена досить ефективна й доступна методика його вивчення на основі задоволення основних соціальних потреб людини. [8, 2-3]. Методика була апробована у 1995 р., під час соціологічного дослідження і дала наступні результати (табл. 4).
Перш за все слід відмітити, що загальний рівень соціального самопочуття угорської спільноти є позитивним (його коефіцієнт міг коливатися від +4 до -4). Як