складовою при розробці стратегічних напрямів і програм стабільного людського розвитку [7, 5-27]. Питання гендерної рівності мають стати головними при аналізі середньострокових державних планів, бюджетів діяльності. .Інструментарій для гендерного аналізу соціально-політичного розвитку людства і досягнення гендерної рівності визначений у програмі ООН "Гендер у розвитку", яка виходить із того, що у доповіді про розвиток людини, що з 1997 року щорічно готується державами-членами ООН, має бути визначений гендерний індекс людського розвитку (показники виміру рівня людського потенціалу, що визначають рівність становища жінок і чоловіків: довголіття, здоров'я, рівень освіти, гідний рівень життя). Отож, проведений гендерний аналіз суспільного розвитку кожною країною має стати початком для розробки концепції прогресивних соціальних перетворень для досягнення гендерної рівності і укладання національних програм досягнення балансу рівних прав і можливостей чоловіків і жінок [8, 12-18].
Політика творення суспільства гендерної рівності передбачає визначення основних положень стратегій суспільного розвитку, вироблення політики гендерної рівності, окреслення політичних методів і способів її досягнення.
Гендерний вимір у політиці - це застосування кількісних і якісних оцінок діяльності чоловіків і жінок у політиці для визначення ступеня й рівня політичної культури й політичної самореалізації, ефективності впливу на всі напрямки суспільно-політичного розвитку. Комплексний підхід до проблеми рівності чоловіків і жінок передбачає оцінювання того, які наслідки матиме для кожної статі здійснення планових заходів в усіх програмах (соціальні, освітні, політичні). Особливо важлива у цьому роль держави, яка на основі експертизи всіх сфер життя має виробити параметри, за якими можна відстежувати динаміку гендерних змін у суспільстві і вносити корективи у плани досягнення балансу можливостей кожної статі.
Однак укладання національної стратегії гендерної рівності, впровадження гендерного компонента в усі соціальні програми залежать від головних суб'єктів політики, насамперед державних структур та політичних партій. Тому державна гендерна політика - це діяльність (або бездіяльність) державних інституцій, спрямована на здійснення та гарантування рівних прав, свобод, можливостей для статей, утвердження гендерної демократії та формування гендерної культури суспільства [9].
Зазначимо, що практичне застосування гендеру у міжнародних соціальних проектах розпочалося у Гарвардському університеті (США), коли факультет державного управління ім. Д. Кеннеді приступив спільно з університетською програмою Великобританії до реалізації наукового проекту "Планування розвитку. Жінка у розвитку" [10, 3-4]. Згаданий аналіз гендерних стосунків - це системний підхід для оцінки і розуміння різного впливу на жінок і чоловіків соціальних змін. Це такі критерії: 1) участь статі у прийнятті соціальних і політичних рішень, 2) у розподілі головних ресурсів (часу, простору, інформації, грошей, економічної і політичної влади, освіти, працевлаштування, професійної кар'єри, охорони здоров'я, нових технологій), 3) гендерний розподіл праці, 4) гендерні потреби, що є результатом дії вищенаведених компонентів. Оскільки чоловік та жінка мають відмінні гендерні ролі, виконують різні види робіт, мають різний доступ до послуг та ресурсів, потреби їх є різними, 5) норми і цінності, на які впливають статеві моделі поведінки (пряма чи непряма статева дискримінація) [11, 9-15].
Гендерний аналіз, до якого вдалися спеціальні міжнародні Центри, такі, як FACETS, "ОХАМ" (Великобританія), "AWID (Жінка у розвитку", США, дає підстави констатувати відсутність гендерного балансу в сучасному суспільстві.
У лютому 1996 року Євросоюз прийняв рішення про обов'язковість впровадження гендерної оцінки (Gender impact assessment) у своїх соціально-політичних проектах з тим, шоб прискорити реалізацію стратегічного курсу - створення рівних можливостей для чоловіків і жінок в усіх сферах суспільного життя Європейської Співдружності [12].
Як бачимо, знання інструментарію гендерного аналізу при укладанні звітів з людського розвитку, стратегічних планів, регіональних програм соціально-економічного розвитку, експертизі національного законодавства є нагальною потребою для державного службовця, політика. Тому на часі інтеграція тематики гендерного аналізу суспільного розвитку у навчальні програми підготовки соціологів, політологів, юристів, економістів, що вже здійснено у зарубіжних університетах, однак все ще залишається перспективою для вітчизняних.
Україна не може розвиватися відокремлено від світової політики. А основний зміст останньої - це політика творення суспільства гендерної рівності. Тому стратегія України кінця 90-х років, на відміну від попередніх десятиліть, характеризується подоланням традиційного ставлення до жінок, яке розглядало їх як об'єкт патерналістського впливу та захисту з боку держави. Засадничі основи гендерного розвитку в Україні закладені в Конституції України, насамперед в ст. 24. В ній ідеться про те, що громадяни, незалежно від статі, мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Та конституційні норми реально мають бути втілені лише тоді, коли вони розвиваються у всій системі законодавства та втілюються за допомогою відповідних інституційних механізмів.
Спираючись на реалії українського суспільства, ПРООН "Гендер у розвитку" з 1997 року сприяє впровадженню гендерної концепції в розробку стратегічних напрямків розвитку українського суспільства, долучаючись до формування його гендерної культури. Першим результатом проекту стало створення в Україні Гендерного бюро при Міністерстві сім'ї, жінок та молоді, яке і взяло на себе координацію всіх програм з жіночих проблем і сприяло підтримці нововідкритих науково-дослідних центрів з жіночих і гендерних студій. 8 вересня 1997 р. був затверджений Національний план дій на 1997-2000 рр. щодо поліпшення становища жінок і підвищення іх ролі у суспільстві, в якому на основі підсумкових положень IV Всесвітньої конференції зі становища жінок (Пекін, 1995) передбачалася розробка проекту "Декларації про загальні засади державної політики стосовно сім"ї і жінок", створення