УДК 32.001.18

Дерега В. В.

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

Стаття присвячена аналізу теоретико-методологічної сутності політичного прогнозування. Особлива увага приділена визначенню основних видів та особливостей політичного прогнозування в сучасних умовах перебігу політичних процесів.

Ключові слова: прогнозування, політичний процес, дослідження, політичний моніторинг, прогноз, управління, принцип, рішення, політичне життя.

Стаття посвящена анализу теоретико-методологической сущности политического прогнозирования. Особенное внимание уделено определению основных видов и особенностей политического прогнозирования в современных условиях хода политических процессов.

Ключевые слова: прогнозирование, политический процесс, исследование, политический мониторинг, управление, принцип, решение, политическая жизнь.

The article deals with the analysis of theoretical and methodological essence of political prognostication. Much attention is given to the main aspects and the peculiarities of political prognostication in the modern conditions of political processes.

Key words: forecasting, political process, research, political monitoring, management, principle, decision, political life.

Роль прогнозування на сучасному етапі розвитку політичних процесів незмінно зростає у зв'язку з прискоренням науково-технічного прогресу, ускладненням задач управління, підвищенням темпів змін в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Набувають особливого значення прогностичні технології, які дозволяють заздалегідь визначити можливі варіанти розвитку подій у майбутньому і попередити будь-який політичний сценарій. Таким чином, аналіз сутності політичного прогнозування, виявлення його особливостей та методологічних проблем, є актуальною та політично значущою темою.

Необхідність політичного прогнозування обумовлена також тим, що складові політики мають динамічний характер, відрізняються постійними змінами та плинністю. Між тим як одним з параметрів стабільної політичної системи, досягти якої прагне будь-який суб'єкт управління, є її передбачуваність та керованість. Значною мірою це залежить від можливостей політичного прогнозування, яке базується на врахуванні відомих закономірностей та тенденцій суспільного розвитку і має вагомий потенціал впливу на політичні процеси, події та явища.

Метою даної роботи є політологічний аналіз теоретико-методологічної сутності та особливостей механізму політичного прогнозування в сучасних умовах перебігу політичних процесів.

При дослідженні теми автор спирався на роботи зарубіжних вчених, присвячених вивченню основних проблем соціального прогнозування та наукового передбачення. Це, передусім, праці І. Бестужева-Лади [1], О. Панаріна [2], А. Сергієва [3].

Сучасні українські вчені С. Телешун, А. Баронін [4] та В. Горбатенко [5] більш детально дослідили основи власне політичного прогнозування, розкрили форми та методи збору, аналізу та оцінки інформації, особливості побудови прогнозів і оцінки наслідків їх реалізації.

Науковий і практичний інтерес з означеної тематики викликають роботи науковців В. Бакуменка, Ю. Сурміна [6] та Ю. Кальниша [7], які звертались до проблем політичного прогнозування в процесі дослідження шляхів удосконалення прийняття державно-управлінських рішень та особливостей підготовки фахівців з політичної аналітики для потреб державного управління в Україні.

У цілому можна констатувати, що проблематика політичного прогнозування користується постійною увагою зарубіжних та вітчизняних вчених. Разом з тим, існує нагальна необхідність продовження досліджень політичного прогнозування, його теоретико-методологічного апарату, особливостей розвитку на сучасному етапі політичних процесів на міжнародному рівні та в Україні. У розвитку саме цих напрямів дослідницької діяльності автор бачить перспективність подальшого вдосконалення і збагачення дискурсу політичного прогнозування.

Термін «прогноз» отримав широке розповсюдження в 1960-х рр., коли почала формуватися теорія розробки прогнозів явищ, щодо яких можна здійснювати керування - прогностика. Саме в цей час практично в усіх країнах Західної Європи та США відбувається «прогностичний бум»: з'являються спеціальні наукові товариства, які об'єднують спеціалістів з прогнозування. Найважливіші з них - Корпорація РЕНД у США, Гудзонівський інститут, Інститут з проблем майбутнього, «Комісія 2000 року» при Американській академії мистецтв та наук, у Великобританії - «Комітет наступних 30 років» при Раді соціальних досліджень, у Франції - «Група 1985 року» при Раді Міністрів та Центр прогностичних досліджень, у Німеччині - Інститут економічних досліджень майбутнього імені Вікерта, в Італії - Інститут прикладних економічних досліджень тощо. Центри досліджень майбутнього створені також при урядах Швеції, Данії, Норвегії, Нідерландів, Швейцарії та інших країн. У 1973 р. була створена Всесвітня федерація досліджень майбутнього.

Прогноз (від грец. prognosis, pro - наперед, gnosis - пізнання) - це вірогідне науково обґрунтоване судження про перспективи, можливі стани того чи іншого явища в майбутньому. Прогноз є універсальним методом і водночас невід'ємною функцією будь-якої наукової дисципліни.

Можна погодитись із визначенням С. Телешуна та А. Бароніна, які під політичним прогнозом розуміють висновок про майбутній розвиток явища, який грунтується на знанні про закономірності суспільного розвитку і врахуванні інформації про минуле та нинішній стан конкретного політичного явища [4, с. 85].

Одним з основних законів, що обумовлює можливість самого існування прогнозування, є закон причинності, завдяки якому можна простежити причинно-наслідкові зв'язки в часі і просторі, зв' язок минулого, сьогодення і майбутнього. Знання причин явища дозволяє прогнозувати наслідок і якщо він небажаний - усувати його шляхом ліквідації причини.

Основна мета прогнозування в цілому - передбачення майбутнього з метою отримання знань для можливості впливати на перебіг подій. Метою саме політичного прогнозування є підвищення ефективності та результативності прийнятих політичних рішень, запобігання небажаному розвитку політичних процесів, планування державних управлінських рішень, передбачення доступних для огляду політичних ситуацій.

Об'єктом політичного прогнозування є в першу чергу політична система та політичний процес. Варто також зазначити, що цей тип прогнозування належить до інтегративних галузей знання, адже охоплює соціально значущі проблеми, які пов'язані з усіма сферами життєдіяльності суспільства.

Характерною рисою нашого часу стає