прогнозування є не тільки засобом визначення майбутніх явищ та подій, але й важливим інструментом управління політичними процесами, масовою свідомістю та поведінкою. Прогноз у політиці не тільки «передбачає» певну політичну подію, але й стає фактором її настання або відвертання. Вивчення проблем політичного прогнозування дозволяє підняти рівень достовірності прогнозів і, отже, підвищити керованість політичної системи.
По-третє, дослідження політичного прогнозування мають перспективу подальшого продовження і розвитку. Перед науковцями стоїть безліч питань, які потребують нових підходів вирішення. Серед них можна виокремити такі, як розробка теоретико-методологічних принципів складення прогнозів, вплив прогнозування на політичні процеси та інститути, масову свідомість, роль прогнозування в прийнятті політичних та державно-управлінських рішень і багато інших проблем, від вирішення яких залежить побудова ефективної стратегії і тактики політичного управління.
ЛІТЕРАТУРА
Рабочая книга по прогнозированию / Редкол.: И.В. Бестужев-Лада (отв. ред.). - М.: Мысль, 1982. - 430 с.
Панарин А. Глобальное политическое прогнозирование. - М.: Алгоритм, 2000. - 348 с.
Сергиев А.В. Предвидение в политике. - М.: Политиздат, 1974. - 135 с.
Телешун С.О., Баронін А.С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. - К.: Паливода, 2001. - 112 с.
Горбатенко В. Принципи, методи і основні етапи політичного прогнозування // Людина і політика. - 2003. - № 5. - С. 46-55.
Бакуменко В., Сурмін Ю. Методологічні «наголоси» прийняття сучасних управлінських рішень // Вісник НАДУ. - 2003. - № 3. - С. 14-23.
Кальниш Ю. Особливості підготовки фахівців з політичної аналітики для потреб державного управління в сучасній Україні // Вісник державної служби. - 2006. - № 3. - С. 47-51.
Матвієнко В.Я. Прогностика. - К.: Українські пропілеї, 2000. - 484 с.