УДК [323.213:321.7](477.73)

ПРОБЛЕМА ГРОМАДЯНСЬКОСТІ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Взаємозалежність залученості громадян до прийняття політичних рішень та успішність гармонізації процесів демократичної трансформації в сучасній Україні у статті визначається аналізом однієї з причин політичної кризи 2007 року та визначенням рівня громадянськості і моделі особистісних тенденцій громадян м.Миколаєва. З позиції політико-культурного підходу до аналізу формування громадянськості вивчається узгодження політичних рішень через гармонізацію стосунків між громадянами і владою та формування на цій основі демократичної культури суспільства. Це має унеможливити виникнення кризових ситуацій та забезпечити успішність демократичної трансформації.

Interaction citizenships' involment in making political decisions and succes of the garmonical processes of the democratic rtansformation in modern Ukraine is defined by the analysis of one of the reasons of the constitutional crisis of 2007th and by the definition of the citizenships' level and their models of the personal tendencies in Nikolaev. As for the analysis of the citizenships' formation, from the politicaly cultural point of view it is necessary to have co-ordination of the political decisions within garmonisation of the relationships between citizenships and goverment and formation on this basis democratical culture of the society. It wiil make

Успішність демократичної трансформації в сучасній Україні залежить від громадянськості, тобто готовності і здатності людини, громадянина до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов'язків [1].

Критеріями громадянськості особистості вважаються: співвідношення власної життєдіяльності з громадянськими цінностями буття, яке виявляється у їх підтвердженні словом і справами у власному способі життя; дійове ставлення до громадянських цінностей при впровадженні їх у життя в умовах труднощів, при можливості способу дій і при необхідності орієнтуватись на інших членів колективу; ставлення до вивчення історії країни, її традицій та державної мови; ступінь інтересу до суспільно-політичного, економічного та культурного життя країни; наявність бажання працювати заради країни і в її межах; ступінь співвідношення особистісно-значущих цілей з громадянськими; ступінь громадянської відповідальності; ступінь ідентифікації себе з іншими громадянами країни; характеристики дійового ставлення до своїх прав як громадянина країни і прав своєї громади; характеристики зв'язку між уявленнями про себе й уявленнями про свою країну. Важливими є також показники реалізації цих критеріїв, які відповідні високому, середньому й низькому рівням громадянськості, а також деструктивним, перехідним і раціональним моделям особистісних тенденцій.

Педагогічний і народознавчий аспекти громадянськості досліджували П.Р. Ігнатенко, В.Л. Поплужний, Н.І. Косарєва, Л.В. Крицька, психо лого-педагогічний - М.Й. Боришевський, О.В. Сухомлинська, І.В. Тисячник, К.І. Чорна, політико-психологічний - М.С. Іванов та інші. Але розуміння суті становлення громадянськості, аналіз процесу становлення громадянськості в умовах демократичної трансформації українського суспільства та в контексті самовдосконалення людини досліджено недостатньо. Недарма інститут громадянського виховання все ще не асоціюється з широкою державною практикою громадянської освіти, широким залученням громадян до обговорення напередодні прийняття важливих політичних рішень. Прикладом незалучення громадян до обговорення політичної реформи та негативних наслідків цього можна вважати політичну кризу 2007 року.

Порушення коаліційної дисципліни в березні 2007 року в українському парламенті спричинило до прийняття Президентом України рішення про дострокове припинення повноважень парламенту та проведення позачергових парламентських виборів. Це виявило значну різницю в підходах політичних партій, науковців, груп політичних еліт щодо меж та конкретних параметрів перерозподілу повноважень між Президентом, Кабінетом Міністрів та Верховною Радою України. Але по суті - це концентрація дискусії навколо курсу політичних реформ. Проголосована без статейного голосування політична реформа виявила наслідки відсутності попередньої предметної і глибоко аргументованої дискусії не лише депутатів, а й громадян. Саме в цьому випадку було відсутнє широке залучення громадян до обговорення напередодні прийняття такого важливого політичного рішення. Не варто забувати, що в країні з нестійкою традицією ставлення до права усталеність Основного Закону - це надзвичайно важлива політична й правова цінність. Тому зміни до Конституції України належить вносити дуже обережно й виважено.

Укріплення інституту громадянськості в Україні на сучасному етапі є чи не найактуальнішим завданням. Руссо першим пов'язав суть громадянськості із свободою, доброчесністю. "Батьківщина не може існувати без свободи, свобода без доброчесності, доброчесність без громадян. У вас усе буде, якщо ви виховаєте громадян, без цього у вас усі, починаючи від правителів Держави, будуть лише жалюгідними рабами" [2, c. 162]. Отже, кожна держава є міцною та стабільною залежно від повноти та розвинутості в ній статусу громадянства, відчуття загалу громадянськості й кожного зокрема, власної гідності, від бажання та здатності захищати ці права, готовності виконувати громадянські обов'язки, довіри до влади та її інститутів, участь у їхній роботі та й, зрештою, почуття гордості за належність до тієї чи іншої політичної спільноти [3].

Актуальність укріплення інституту громадянськості в Україні пояснюється тим, що багатопартійність дала можливість для вільного пошуку різними верствами суспільства представників своїх інтересів. Громадяни включаються в політичну боротьбу, оскільки вони дістали мож-ливість політичного вибору. Розвиток представницької демократії поступово переніс акцент із проблем масової участі громадян у політичних процесах на проблеми участі в політиці на особистісному рівні. На сучасному етапі індиві-дуальна участь у політиці перебуває в центрі уваги. Це пояснюється тим, що в молодій державі, де нещодавно відбулося одержавлення етносу, значно