Зростання еміграційних процесів у світі і в Україні, зокрема, поставили перед громадянами питання щодо покращення свого матеріального становища за рахунок еміграції до інших країн. Цікаво, що серед жителів Миколаєва міграційні наміри виражені дуже сильно: виїхати на постійне проживання до однієї з країн ЄС бажали б 20,5% миколаївців, ще 33,0% — тимчасово попрацювати. Проте ці наміри слабо конкретизуються, значна частина тих миколаївців, хто має намір виїхати назавжди або тимчасово, не назвали конкретної країни, виділяється лише Німеччина, куди 7,0% хотіли б виїхати на постійне проживання і ще 11,0% - попрацювати.

Показник політичної невизначеності громадян складає 56,0%. Ця тенденція пояснює негативне ставлення до дій влади та високий ступінь недовіри, що втілюється у виявленні миколаївцями високого рівня протестного потенціалу. Повністю або, скоріше, згодні з тим, що люди мають право чинити опір рішенням державної влади, якщо вони утискають їхні інтереси, - 85,0% опитаних. Проте особисто взяти участь у подібних акціях висловили готовність значно менше - 54,0% (18,5% - "однозначно, так" і 33,3% - "скоріше, так").

Серед можливих кандидатів на президентських виборах найбільшу перевагу миколаївці схильні віддати П.Симоненку (10,0%), В.Медведчуку (10,0%), що пояснюється популярністю серед миколаївців соціал- демократичної течії - 21,5%, В.Ющенку (8,5%) та Н.Вітренко (5,0%).

Порівняно з 2003 роком 2005-й охарактеризувався наступними змінами в політико-ідеологічних пріоритетах громадян.

Простежити політичний вибір дає змогу дослідження Центру "Наваль-експерт" (табл. 1) від 19 березня 2006 року.

Таким чином, можна проаналізувати, що політичний вибір населення залежатиме насамперед, від підвищення рівня недовіри владі, її неспроможності здійснити обіцяні соціально-економічні перетворення (Партія Президента Блок "Наша Україна" в середньому 8,0% голосів населення).

Орієнтація на дружбу з Росією, що історично склалася на території регіону (необов'язково інтеграцію), недовіра до НАТО, а також політичний міф - про порушення культурних і мовних прав російськомовного населення України (загострення мовного питання постало під час виборів 2004 року) сприяли підтримці миколаївцями партій опозиційного спрямування. Провідна роль серед них відводиться Партії регіонів (43,7%), а також Блоку Н.Вітренко "Народна опозиція" ( 6,6%).

Цікавим фактом електоральної кампанії 2006 року стало повернення в країну тіньового капіталу. Вибори засвідчили наступну тенденцію. Чинниками, що визначили недавній приплив тіньових грошей до України, виявилися політичні причини та обставини. Звинувачення на адресу різних політичних партій з приводу тіньового фінансування їхніх кампаній, що періодично виникали в ході виборчої кампанії, дозволили виявити механізми вивозу (і ввозу) грошей із держави. Це спричинило наступну ситуацію в політичній активності громадян (табл. 2).

Отже, соціально-економічні та політичні пріоритети 2003, 2006 років на Миколаївщині визначалися за такими, притаманними південним регіонам орієнтаціями, як спілкування переважно російською мовою і теоретичне визнання рівноправ' я мов, орієнтація на співпрацю з Росією, недовіра до НАТО, підвищений інтерес до опозиційних сил, недовіра ринку та європейській моделі, підтримка державної економіки.

Вище наведений аналіз дає змогу стверджувати, що значний вплив на політичний вибір індивіда має, насамперед, його соціально- економічне становище. Тому в даному розділі

наводиться соціально-демографічна структура опитаних та аналізуються орієнтації тієї чи іншої групи населення (табл. 1) та рівень їхньої активності (табл. 2), які акумулюють результати опитування центру " Наваль-експерт", проведеного 19 березня 2006 року.

При аналізі результатів опитувань вибіркову сукупність було відредаговано таким чином, щоб вазі кожного району відповідала вага загальної чисельності дорослого населення міста.

Соціально-демографічна структура опитаних виглядає наступним чином:

за статтю: чоловіки - 46,0%, жінки - 54,0%;

за віком: від 18 до 29 років -23,0%, від 30 до 39 років - 19,0%, від 40 до 49 років - 19,0%, від 50 до 59 років - 15,0%;

за освітою: неповна середня освіта - 5,0%, середня і середня спеціальна освіта - 75,0%, вища і незакінчена вища освіта - 20,0%;

за соціальною приналежністю: робітники промислових підприємств -14,0%, інженерно-технічні працівники - 13,0%, працівники науки, культури, освіти, охорони здоров'я - 8,0%, держслужбовці, військовослужбові - 3,0%,робітники культури та побутового обслуговування - 9,0%, підприємці - 5,0%,керівники різних рівнів - 2,0%, студенти - 7,0%, пенсіонери - 26,0%, домогосподарки - 5,0%, безробітні - 5,0%, інші - 3,0%;

за національністю: українців - 80,0%, росіян - 18,0%, іншої національності - 2,0% .

Згідно з вищенаведеним, можна проаналізувати наступну ситуацію. Серед опитаних найбільшою активністю характеризуються за віковою ознакою доросле населення (в середньому 67,0%), що пояснюється "радянським" вихованням, і варто зазначити, що ідеологічно ця вікова група зорієнтована на неспроможність КПУ змінити політичну ситуацію (в середньому 3,0%), але 10,0% громадян похилого віку не втратили надію на реалізацію своїх можливостей КПУ; розвиток подій навколо смерті Г. Гонгадзе не дає змоги й Народному блоку В. Литвина підвищити результати (4,0%); приблизно така ж ситуація навколо партії Президента (5,0%); пріоритети доросле населення віддає Партії регіонів, що визначається, як уже зазначалося вище,

Література

Політологічний енциклопедичний словник за ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка . - К.: "Генеза", 2004. - С. 122.

Руссо Жан Жак. Об Общественном договоре, или Принципы политического права. Трактаты. - М., 1969. - С. 162.

Кухта Б. Основи політичної науки: Курс лекцій. Ч.3: Політична свідомість і культура / Б.Кухта,

регіональними особливостями політичної культури