Аналізуючи вплив ЗМІ на формування політичної культури населення пострадянських країн, виділимо декілька моментів. По-перше, сприйняття політичної інформації індивідами відбувається головним чином через інформаційні програми телебачення та радіо. Інформаційний масив складається з наступних компонентів: опису політичних подій, логічних аргументів, аналогій, філософських метафор та асоціацій, історичних порівнянь, ідей та уявлень різних політичних сил, а також політичних стереотипів і такого феномена духовного життя суспільства, як громадська думка. По-друге, сьогодні у країнах СНД, як відзначають аналітики, ЗМІ заполітизовані, оскільки виконують не властиві їх природі політичні функції. Замість того, щоб виражати інтереси усіх верств населення, вони перетворились по суті в інструмент обслуговування політичних еліт та кланів власників, не об'єднаних в одну партію великого капіталу [2, с. 88-89]. По-третє, виходячи з економічного зиску (прибутки від реклами) і групових інтересів, ЗМІ виконують соціальне замовлення влади: слухняно поширюють серед населення погляди, які відображають, перш за все, інтереси владної еліти. Наприклад, політолог Дж. Цаллер висвітлює питання політичного інформування населення. ЗМІ поширюють серед населення інформацію про політичні події у вигідному для еліти освітленні: «... громадськість схильна розглядати події саме з їх (еліт - В.Р.) точки зору...» [16, с. 43].

Вплив політичних еліт на формування політичної свідомості індивідів посилюється ще через низку причин: по-перше, підконтрольні елі- там ЗМІ здатні одночасно охоплювати величезну аудиторію; по-друге, інформація, яка поширюється серед населення, ніколи не представляє повністю усі події, що відбуваються у світі. Інформація - «високовибірний та стереотипізова- ний образ того, що відбувається» [16, с. 40]. ЗМІ, керуючи інформаційними потоками, активно «препарують» політичну реальність, за розсудом еліт висвітлюють одні її боки та ховають у тінь інші. Населенню ж необхідно стисле, просте та стереотипізоване зображення новин. ЗМІ створюють стереотипи сприйняття новин чи точки зору (frames of references); по-третє, населення навряд чи бажало би бути широко інформованим про світ, його інтереси по-обивательські вузькі та не виходять за межі безпосереднього досвіду. Так, за даними американського дослідника Д. Грабер, ставлення людей до програм новин суперечливе: з одного боку, вони «часто виражали невдоволення занадто спрощеним викладенням подій у телевізійних новинах», з іншого - громадяни не бажали детального висвітлення проблем у спеціальних програмах новин або статтях у газетах. Д. Грабер робить висновок, що більшість людей не читає занадто докладні версії освітлення подій у газетах чи журналах. «Новини з масою специфічних фактів . характеризувалися як нудні . та надмірно деталізовані» [17].

Сприйняття політичної інформації здійснюється і опосередкованим шляхом. Перш за все слід відзначити, що осмислення політичної інформації людьми (відповідно формування політичних уявлень та переваг-установок, які визначають у подальшому їх реальну політичну поведінку) залежить не стільки від формальної належності людини до певної соціальної групи, а скільки від характеру міжособистісних відносин і комунікацій (соціальних мереж), що складаються навколо неї. Соціальна мережа являє собою «сукупність горизонтальних зв'язків між індивідами, які підтримуються неформалізованим (і в принципі таким, що не формалізується) способом» [18, с. 85]. Наявність соціальних мереж покращує інформаційний обмін між людьми. Соціальні мережі окремої людини створюються в процесі її соціалізації. Для входження у мережу необхідно, щоб політичні установки та уявлення конкретного індивіда були схожими з установками та уявленнями інших представників мережі. Через психологічні та ментальні особливості індивідів, які входять у мережі, останні (мережі) є унікальними за своїм складом, тобто одна мережа не схожа на іншу.

Політологи Р. Хакфельд і Дж. Спрага підкреслюють неабияку роль найближчого соціального оточення в осмисленні індивідом політичних подій, не заперечуючи, звісно, ролі ЗМІ як головного джерела політичного інформування населення у сучасному світі. Саме найближче соціальне середовище (родичі, друзі, знайомі, сусіди) у кінцевому підсумку сприяють формуванню політичних поглядів людини, саме наявність такого соціального оточення надає особливого змісту політичним подіям, про які інформують ЗМІ [8, с. 121]. Індивід, увійшовши у деяку соціальну мережу, спілкується з іншими її учасниками, обмінюється враженнями з приводу тих чи інших політичних подій, і у підсумку, його політичні знання являють собою, з одного боку, результат «його особистого наміру, особистого знання та індивідуального смаку, а з іншого - тих можливостей та обмежень,