Згаданий вище Дж. Цаллер вважає, що вплив еліт на формування політичної свідомості людей обмежується дією низки факторів, так званих «політичних схильностей», під якими треба розуміти «стабільні особистісні риси, які регулюють прийняття або неприйняття одержуваних індивідом політичних відомостей» [16, с. 63]. Під «стабільними особистісними рисами» Дж. Цаллер мислить «різні інтереси громадян, їх цінності (політичні - В.Р.) та досвід» [там само], які можуть значно впливати на їх схильність приймати або ж, навпаки, відкидати ту чи іншу політичну інформацію. У цілому Дж. Цаллер підкреслює, що опосередковуючу ланку - «політичні схильності» - слід трактувати у когнітивному плані, оскільки це поняття відображає деякі психологічні та ментальні процеси, що мають індивідуальний характер, і саме вони є тими факторами, від яких залежить, яка частина інформації, що поширюється політичними елітами, буде сприйнята і критично осмислена окремою людиною.

Відомий німецький соціолог К. Манхейм висловив думку про те, що соціалізуючий вплив на людину справляють не тільки традиційні інститути соціалізації (сім'я, система освіти, ЗМІ тощо), але й «повсякденна онтологія» ринкової економіки, яка є набагато могутнішою, ніж колишні ідеологічні та моральні фактори. Закони ринкової економіки є більш ефективним засобом «виховання» людини і адаптації її до певного соціуму, ніж традиційна «влада» у вигляді панування та дисциплінування, оскільки тут починає діяти «освічений егоїзм індивідів» [20, с. 114-121, 124]. Зрозуміло, визнання ринкової економіки визначальним фактором соціалізації людини буде явним перебільшенням і з цим не можна погодитися, але у той же час не можна не визнати, що «повсякденна онтологія», про яку говорить К. Манхейм, разом з іншими елементами соціального середовища (друзі, сусіди, родичи та інші учасники соціальних мереж) справляє суттєвий вплив на формування політичних поглядів людей, являючи собою змінну величину між сприйняттям політичної інформації, яку поширюють ЗМІ, з одного боку, і вираженням їх (людей) політичних уподобань - з іншого.

Отже, у процесі політичної соціалізації індивіди безпосередньо через канали ЗМІ та опосередковано через соціальні мережі і «повсякденну онтологію» ринкової економіки, а також через ментальні та психологічні фактори («політичні схильності» за термінологією Дж. Цаллера), отримують політичну інформацію, яка потім оформлюється у вигляді комплексу політичних уявлень, установок, знань, цінностей індивідів. Звичайно, процес переробки та «оформлення» цієї інформації є більш складним та потребує подальшого, більш детального вивчення.

На останнє декілька слів про особливості сприйняття політичної інформації в епоху Постмодерна. Якщо в добу Модерна роль традиційних інститутів соціалізації, перш за все ЗМІ, у формуванні політичної культури була сама по собі досить зрозумілою, то сьогодні, в епоху Постмодерна, ситуація змінилася кардинально: споживання товарів та послуг стало по суті новою формою ідеології. Функції ідеології переходять від духовної, інтелектуальної практики до практики матеріальної. Задоволення «неприродних» (штучно створених корпораціями, рекламою в ЗМІ) потреб веде до формування політичної свідомості та поведінки, що сприяють соціальній інтеграції скоріш, ніж пропаганда яких-небудь соціально- політичних програм [21, с. 13]. Відбувається зсув у розумінні ролі інститутів соціалізації. На перший план висуваються нові форми організації споживання товарів та послуг.

Ось як аналізує гіпермаркет в якості інституту соціалізації Ж. Бодрийяр у книзі «Симулякри і симуляція» (1981). Люди йдуть у гіпермаркет не тільки й не стільки за покупками товарів. Речі-товари вже не є більше знаками, смисл яких можна дешифрувати та використати. Вони тепер - тести, які екзаменують людей, і останні зобов'язані відповідати на них, але відповідь міститься у питанні. У процесі купівлі това- рів-тестів здійснюється насправді відтворення соціального життя як певної кількості структур мислення та поведінки. Знаходячись у приміщенні гіпермаркету і пересуваючись зовні випадково від однієї групи товарів до іншої, люди насправді вже зорієнтовані внутрішньо, вони утягнені у заздалегідь завданий і запрограмований потік. Гіпермаркет несхожий на традиційні інститути соціалізації. Він є моделлю усіх майбутніх форм контрольованої соціалізації: тут, на обмеженому просторі, гіпермаркет «вбирає» у себе і замикає на собі розкидані раніше по всіх сферах соціуму функції праці, харчування, гігієни, відпочинку, пересування, інформації і культури. У добу Постмодерну, запевняє Ж. Бодрийяр, коли старі форми соціального життя розпадаються, і цінності Модерну вже не в силі мотивувати, стимулювати та інтегрувати людей у великі спільноти, гіпер- маркет стає простором - часом «операціональної симуляції соціального життя» [22, с. 75-76].

У роботі Ж. Бодрийяра сформульована думка про кінець ідеології чи точніше про «переформатування» ідеології: споживання товарів стало новою формою ідеології, а остання стала втрачати функцію духовної діяльності з виробництва духовних цінностей. Але ця теза через її полемічну загостреність є дуже уразливою для критики. На нашу думку, сьогодні ще рано говорити про кінець ідеологій або їх зникнення. Дійсно, не зважаючи на змішування різних ідеологій, останні не зникли повністю і в інформаційних програмах ЗМІ продовжують використовувати політичні стереотипи партій, які проповідують різні ідеологічні цінності (наприклад, такими є вирази типу «червоно-коричневі», «демократи», «бандерівці», «бандити»). У той же час, як відзначають дослідники, продукція сучасної політичної думки тільки зовні схожа на ідеологію, оскільки вона вже не дає людині хоча би доктри- нально обмежену, але раціональну картину світу, не формує її світогляд, тому ця продукція скоріше за все нагадує міф [24, с. 80]. Ціннісні ідеології