Наприклад, у Шумері, першій державі Ближнього Сходу, що виникла в ІУ тис. до нашої ери, широкого розповсюдження набуло використання скульптури, насамперед рельєфів (стел) та статуй з метою створення та закріплення позитивного стереотипу влади. Цей стереотип має виразне мілітаристське забарвлення: рельєфи, що збереглися, прославляють завоювання царів: «Стела Ур-Намму», «Стела Гудеа», «Стела На- рам-Сіна» та ін. характерним у цьому відношенні є рельєф на «Стелі Нарам-Сіна» (друга половина ХХІІІ ст. до н.е.).

Загальновідомим прикладом використання монументального мистецтва як засобу впливу на суспільну свідомість є єгипетські піраміди. (При цьому слід зазначити, що механізм впливу пірамід на свідомість нашого сучасника і на свідомість давнього єгиптянина суттєво різниться. У сучасній свідомості значення пірамід пов'язане насамперед з розмірами будівлі (та з ії давністю): це уособлення сили та могутності Єгипту як держави. Давні єгиптяни сприймали піраміду крізь призму релігійних уявлень: це були не просто гробниці фараонів, а наочне свідчення їх без-смертя, оскільки згідно з давньоєгипетською релігією муміфікація була гарантією вічного життя [2, с. 58-60]).

Універсальність монументального та образотворчого мистецтва як засобів впливу обумовлювалася їх доступністю для всіх підданих незалежно від соціального та освітнього рівня освіти, причому доступністю як у фізичному, так і когнітив- ному плані. Декодування інформації відбувалося «автоматично», але важливо відзначити, що відбувалося воно за допомогою міфології. Система політичних символів була частиною міфоло-гічного дискурсу; і сам процес впровадження стереотипів, і їх смислове наповнення будуть незрозумілими поза релігійним аспектом суспільного життя.

Політичне і повсякденне життя перших рабовласницьких держав було просякнуте релігією. Міфологія часто замінювала офіційну ідеологію - наприклад, одним із засобів офіційної легітимації військових дій було пояснення чергового походу волею богів, а у Шумері боги первісно правили містами. Саме тоді зароджується концепція вла- ди, яка лежить в основі усіх позитивних стереотипів правителя/чинного уряду, і ґрунтується ця концепція на міфологічних уявленнях про світовий лад. Земний устрій виступає як аналог устрою небесного, ієрархія є абсолютно тотожною: так само як верховний бог керує нижчими богами/духами і вберігає світ (лад) від хаосу, так само правитель керує своїми підданими і вберігає державу (лад) від хаосу - соціальних, а часом і природних

Таким чином, ми бачимо, як уже зазначалося вище, що домінуючими каналами впровадження стереотипів були візуальні; якщо ж говорити про вербальний канал донесення інформації, то це було у переважній більшості усне слово (якщо мова йде про маси). На масовому рівні писемна форма використовувалася мало.

Усна передача інформації відбувалася через офіційне оприлюднення тексту або через неформальні канали масової комунікації - плітки, чутки, легенди, катаклізмів. Виявом цього паралелізму є ототожнення правителя з богом, сакралізація його особи.

Якщо взяти стандартний політичний стереотип Стародавнього світу: «Н - великий правитель», то технологію його конструювання можна реконструювати відповідно до комунікаційних каналів та шляхів поширення інформації наступним чином:

оповіді тощо, які виступали не менш ефективним джерелом поширення стереотипів, ніж офіційні канали. З одного боку, за умов низької загальної культури неписьменного населення це був потужний канал розповсюдження інформації. З іншого, принципова анонімність дозволяла маскувати джерело інформації (як і тепер) і створювала ілюзію об'єктивності. У цей спосіб підкріплювали офіційний біографічний міф володаря (і могли створювати опозиційний негативний стереотип).

Розвиток вербальних комунікаційних каналів прямо пов' язаний з розвитком цивілізації: у давньогрецьких державах-полісах та республіканському Римі маси перестають бути пасивним об' єктом впливу зі сторони влади, і зміна типу політичної культури тягне за собою зміну провідних інформаційних каналів. Влада втрачає сакральний характер, щодо її носіїв стає можливим легальне створення негативних стереотипів: висміювання політика стає такою ж буденною частиною політичного процесу, як і вихвалення. Антична пропаганда активно використовує вже наявні стереотипи для створення нових, причому міфологія виступає як робочий матеріал для створення стереотипів. Високий рівень політичної активності, боротьба різних партій та соціальних груп безперервно породжувала нові короткотривалі стереотипи, що змінювали один одного. Загалом система стереотипів політичного дискурсу афінської демократії складалася з:

негативних та позитивних стереотипів політиків (обумовлених масовою участю громадян у політичному житті через механізм народних зборів та виборів);

стереотипів держав-полісів;

етнічних стереотипів, що мали зовнішньополітичну спрямованість, наприклад, етнічний стереотип персів;

короткотривалих політичних стереотипів, обумовлених реаліями політичної боротьби.

Стереотипи, спрямовані на закріплення сак- ральності влади (божественне походження правителя і т.д.) в умовах афінської демократії та республіканського Риму були відсутні. Це перша відмінність від держав Ближнього Сходу; друга - активне використання вербальних довготривалих інформаційних продуктів та театру. Література та театр були зобов' язані торкатися гострих соціальних питань та розглядати важливі соціальні проблеми; без цього творам відмовляли у приналежності до серйозного мистецтва.

Усні канали передачі вербальної політичної інформації в Елладі та республіканському Римі чимало дослідників розглядають як своєрідні пра- ЗМІ; зокрема, це стосується ораторського мистецтва та