УДК 321.01(477)

Личко Т.М.

АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Процес розробки цілісної концепції тієї моделі місцевого самоврядування та системи територіальної організації влади, що має бути отримана в результаті реформування, неминуче торкається проблеми потреби внесення змін у Конституцію України.

Ключові слова: місцеве самоврядування, розвиток, сучасність, аналіз, громадські слухання, демократія, податкова система, рада, повноваження.

Процесс разработки целостной концепции той модели местного самоуправления и системы территориальной организации власти, которая должна быть получена в результате реформирования, неминуемо касается проблемы потребности внесения изменений в Конституцию Украины.

Ключевые слова: местное самоуправление, развитие, современность, анализ, общественные слушания, демократия, налоговая система, полномочия.

Development of the complete concept of model of local self-management and system of the territorial organization of authority which should be received as a result of reforming, directly concerns problems of necessity of modification in the Constitution of Ukraine.

Key words: local government, development, the present, analysis, public hearings, democracy, tax system, authorities.

Запровадження місцевого самоврядування - характерна риса кожної держави, яка хоче стати демократичною і правовою, побудувати досконале громадянське суспільство, міцне підтримкою своїх громадян. Приєднання України до Європейської Хартії місцевого самоврядування є доказом намірів дотримуватись європейських принципів управління. Сучасний правовий фундамент такої суспільної трансформації закладений Конституцією України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», що заклали основу для проведення муніципальної реформи як складової частини широкомасштабної адміністративної реформи в Україні. Виникла можливість ефективного вирішення складних питань місцевого життя, надання територіальній громаді державних та громадських послуг необхідного рівня [1].

Процес розробки цілісної концепції тієї моделі місцевого самоврядування та системи територіальної організації влади, що має бути отримана в результаті реформування, неминуче торкається проблеми потреби внесення змін у Конституцію України. В її межах можна виділити два питання: перше - чи існує об'єктивна необхідність внесення змін у Конституцію України, чи сприятимуть внесені зміни вдосконаленню системи місцевої публічної влади, забезпеченню ефективності її функціонування; і друге - чи на часі такі зміни, чи доцільно їх вносити саме зараз. Для відповіді на ці запитання слід провести аналіз особливостей конституційно-правового регулювання та проблем функціонування системи публічної влади на місцях [6].

На сьогодні є всі підстави стверджувати, що створені правові умови для впровадження базових принципів місцевого самоврядування, таких як: народовладдя; законність; гласність; колегіальність; поєднання місцевих і державних інтересів; виборність; правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність; підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державна підтримка, гарантії та судовий захист прав місцевого самоврядування.

Проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні знайшли відображення як у Посланні Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 рр.», так і в спеціальній та періодичній літературі [2-5].

На громадських слуханнях Василь Кравченко звернув увагу присутніх на те, що ситуація 2000 р. набагато гірша і складніша, ніж 1990 р., коли приймався перший Закон України про місцеве самоврядування. Піднесення й ейфорія 1990 р. давно минули, а ми і зараз ще не вирішили, що і як робити. Україна повинна йти шляхом укрупнення територіальних громад, а це потребує відповідних змін у Конституції. І це - перша фінансово-економічна й організаційна проблема місцевого самоврядування. Взагалі можна зробити висновок, що країні потрібне принципово нове законодавство про місцеве самоврядування [5].

Згідно з першим законом 90-х років, присвяченим розвитку місцевої демократії, почалась ліквідація радянської моделі організації влади та перехід до місцевого самоврядуванням. Місцевим радам надано статус юридичної особи та представницьких органів державної влади. Законодавчо визначено виключні повноваження місцевих рад з можливістю їх демократичного перерозподілу в галузі господарського і соціально- культурного будівництва з урахуванням демографічних, територіальних, економічних умов і національних особливостей на місцях.

Значним досягненням можна вважати скасування підпорядкування рад та їхніх виконавчих комітетів по вертикалі, забезпечення фундаментальних засад самоврядування, таких як виборність, участь громадян, самостійність у вирішенні питань місцевого значення. Деякі фахівці вважають цей закон більш демократичним, оскільки голів обласних рад обирали прямим голосуванням, а ради всіх рівнів мали власні виконавчі комітети.

Ради стали суб'єктами комунальної власності з правом розпоряджання нею від імені населення відповідних територіальних одиниць, що сприяло становленню правової, організаційної та матеріально-фінансової автономії місцевих рад як органів місцевого самоврядування. Місцеві бюджети були вилучені з державного бюджету, чітко визначено перелік тих доходів, за рахунок яких мала формуватися доходна частина місцевих бюджетів, значно розширені права відповідних рад щодо їх затвердження та виконання на відміну від наступних законів про місцеве самоврядування. Місцеві ради були уповноважені встановлювати місцеві податки, збори, штрафи та їх розміри, оголошувати місцеві позики тощо [1].

До переваг закону слід віднести можливість визначати самостійно шляхом референдуму базовий рівень місцевого самоврядування у сільських районах. Тобто за взаємною згодою відповідних рад та з урахуванням інтересів населення адміністративно-територіальні одиниці, які мають спільний адміністративний центр, могли об'єднуватися в одну. Це один з найбільш простих шляхів вирішення проблеми оптимізації територіальних громад у сільській місцевості, принципи якого можна було б використати при оптимізації сучасного адміністративно-територіального поділу.

Було забезпечено верховенство ради як органу місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та за її дорученням усі функції місцевого