УДК 32.019.51(438+477)

Палагнюк Ю.В.

СВОБОДА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА ТА УКРАЇНІ У РЕЗУЛЬТАТІ МЕДІАРЕФОРМ

У статті розглядається рівень свободи засобів масової інформації в Україні та Республіці Польща, як результат медіареформ, від початку постсоціалістичних перетворень у кінці 1980 - на початку 1990-х р., головним чином, на основі аналізу доповідей щодо цього питання міжнародних організацій з прав людини.

Ключові слова: Україна, держава, країна, засоби, медіареформи, Польща, погляд, дослідження.

В статье рассматривается уровень свободы средств массовой информации в Украине и Республике Польша, как результат медиареформ, от начала постсоциалистических превращений в конце 1980 - вначале 1990-х г., главным образом, на основе анализа докладов относительно этого вопроса международных организаций по правам человека.

Ключевые слова: Украина, государство, страна, средства, медиареформы, Польша, взгляд, исследование.

The level of media freedom in Poland and Ukraine as the result of the media reform from the beginning of the post-socialist transition in the late 1980s - early 1990s is analyzed in this article mainly on the base of reports on this issue of the international organizations in human rights.

Key words: Ukraine, state, country, means, mediareforms, Poland, view, research.

Однією з основ демократичної системи є вільні медіа, які позбавлені будь-яких ідеологічних або політичних обмежень. Саме тому демократичні трансформації так сильно потребують швидкої зміни медіа системи. В кінці 1980-х - на початку 1990-х рр. перед країнами Центральної та Східної Європи, у тому числі Україною та Республікою Польщею, у процесі постсоціалістичних трансформацій постало питання про забезпечення свободи медіа, що було можливе через запровадження медіареформ. Зараз, майже два десятиліття розвитку медіа в умовах трансформації та реформування медіа сфери, можна підвести певні висновки цих процесів з точки зору досягнення рівня свободи медіа у результаті медіареформ. Звідси, метою даної роботи є порівняння рівня свободи засобів масової інформації в Україні та Республіці Польща як результат медіареформ від початку постсоціалістичних перетворень, головним чином, на основі аналізу доповідей щодо цього питання міжнародних організацій з прав людини.

Свобода медіа (freedom of the media), відповідно до західних вчених Е. Баренда та Л. Хітчен- са, є «свободою доповідати та обговорювати питання громадського інтересу» [1]. На думку Д. Манкекара, свобода медіа не є «ні ексклюзивним інструментом влади для маніпулювання та промоції непопулярних політичних рішень, ні приватною власністю власників газет» [2]. Б. Трі- онфі вважає медіа свободу «фундаментально важливим елементом переходу до демократичного суспільства, яке засноване на повазі до закону» [3]. І. Камінські говорить про те, що «в той час, коли свобода висловлювань є серед таких прав, які повинні особливо гарантуватись у демократичному суспільстві, свобода медіа потребує особливої протекції. Без неї медіа не можуть відігравати роль громадського наглядача, показуючи факти та коментуючи події для того, щоб виявити зловживання влади» [4]. Для колишнього польського Президента Л. Валенси свобода медіа є «перш за все відповідальність» [5] засобів масової інформації.

Проблемам дотримання свободи слова та порушенням цього права у Польщі присвячені роботи польських вчених Я. Баскєвіча [6], Л. Шо- та [7], Е. Ціборської [8] та інших. Наприклад, Р. Бартошче, надаючи визначення поняттю сво- боди слова, зауважує, що «свобода слова не означає право відправника інформації до презентації своїх поглядів, але перш за все це право отримувача інформації на отримування інформації» [9]. Він розглядає поняття свободи слова в історичних політико-правових доктринах та, порівнюючи з практичною імплементацією цього поняття у сучасному демократичному суспільстві, підсумовує, що в своєму ідеальному уявленні свобода слова не існує на практиці. Однак, на його переконання, за умов сучасної демократії немає кращого способу контролю суспільства над владою, ніж через засоби масової інформації. Дослідник Л. Шот у своїй роботі зробив класифікацію понять, що відносяться до свободи медіа, проаналізував значення цензури та само цензури і наголосив на конфлікті свободи слова, преси й друку. З тим, щоб виявити причини різного рівня свободи медіа у країнах Європи, в тому числі постсоціалі- стичних країнах Центральної та Східної Європи, Я. Баскєвіч аналізує історію свободи слова та цензури в країнах Європи XVII-XIX століття. Є. Новіньська [10] особливу увагу приділяє теоретичним положенням «превенційної цензури» та її практичному існуванню в положеннях польського медіа права. І. Добош спеціалізується на аналізі правових основ функціонування друкованих медіа в Польщі до та після демократизації в країні. У статті «Польське правове поле щодо преси» [11] вона аналізує нові правові рамки діяльності преси в Польщі з початку трансформації і до 1995 р., зокрема юридичні обмеження свободи медіа, що, на її думку, відповідає концепції «формальної свободи преси» на європейському континенті.

В Україні тема свободи слова знаходить відображення у працях багатьох вітчизняних дослідників та журналістів: А. Биченко [12], І. Жданова та Ю. Якименко [13], І. Гавради [14] та інших. В. Шкляр [15] говорить про те, що свобода слова є одним з основних демократичних принципів у суспільстві; С. Демченко [16] наголошує на важливості відповідальної свободи слова, заснованій на принципах моралі, а також на різних аспектах, які заважають досягненню свободи слова в Україні. Дослідник І. Гаврада аналізує політичну цензуру щодо мас медіа в Україні та говорить про те,