вої революції в Україні, зміною політичних еліт у країні та їх відносин з медіа. Не тільки Фрідом Хауз (Freedom House) звертає увагу на позитивний вплив Помаранчевої революції та зміни політичних еліт на свободу медіа в Україні, але й інші міжнародні правозахисні організації. Так, Хьюман Райтц Вотч (HRW) наголосила на підвищенні рівня свободи медіа ще під час революції [24]. До того ж після інавгурації Президента Ющенка в 2005 р., ця організація наголосила на потребі надання пріоритету для прогресу в певних областях, у тому числі й «свободи медіа ... та прав людини» [25] у своєму листі українському Президенту. Загалом, словами А. Каратниць- кого [26], одним із головних завдань за президентства В. Ющенко буде медіареформа.

Важливо відзначити, що організація Хьюман Райтц Вотч (HRW) систематично у своїх доповідях наголошувала на тому, що в Україні немає свободи засобів масової інформації та заохочувала міжнародну спільноту до прийняття певних мір щодо цього. Так, у 2003 р. вона рекомендувала, щоб «міжнародні організації, такі як Рада Європи та ОБСЄ продовжували надавати допомогу українському уряду та контролювати його діяльність щодо забезпечення свободи слова» [27] в Україні. У тому ж році Хьюман Райтц Вотч (HRW) заявляла про те, що «Європейський Союз повинен поставити умову Україні продовжувати поглиблювати свої відносини з країною у разі очевидного прогресу українського уряду в гарантуванні свободи висловлювань» [28] в Україні. Крім того, організація запропонувала головні напрямки для забезпечення свободи медіа в Україні: запобігання та покарання офіційної медіа цензури, ліквідація довільних адміністративних та правових дій проти медіа, особливо телевізійних станцій, припинити насилля проти журналістів в Україні. Ці оцінки рівня свободи медіа Хьюман Райтц Вотч (HRW) можна порівняти з відповідними оцінками Фрідом Хауз (Freedom House) у той же 2003 р., який вперше з часу української незалежності надав українським медіа оцінку не «частково вільні», а «не вільні медіа». Таким чином, оцінки свободи засобів масової інформації в Україні порівняно схожі відповідно до різних міжнародних організацій та експертів, які наголошують на проблемі зі свободою медіа в Україні.

Підсумуємо.

За період дослідження виявлено, що загалом Україна не має репутації існування свободи мас медіа, в той час як свобода засобів масової інформації в Республіці Польща є одним із найбільших польських досягнень у постсоціалістичних перетвореннях країни. Так, у результаті узагальнення та порівняння статистичних даних міжнародної організації Фрідом Хауз (Freedom House) щодо свободи медіа в Україні та Республіці Польща з 1994 по 2005 рр., Польща визначається як країна, яка має «вільні медіа» кожного року оцінок Фрі- дом Хауз (Freedom House), більш того, рівень свободи медіа кожного року поступово покращувався. На противагу Польщі, українські медіа оцінюються як «частково вільні» за той самий проміжок часу (до того ж, кожного року оцінка свободи медіа погіршувалася в Україні до 2004 р.), після якого відбулося незначне покращення свободи засобів масової інформації в Україні. Потрі- бно зазначити, що й інші міжнародні та національні організації з прав людини, такі як: Хьюман Райтц Вотч (Human Rights Watch), Українська Гельсінська спілка з прав людини тощо, щорічні доповіді яких були проаналізовані, також наголошують на проблемі зі свободою мас медіа в Україні.

Важливо відзначити, що історія мас медіа у демократичних суспільствах Західної Європи та Північної Америки була історією боротьби за свої права та свободу преси, що спочатку та з найбільшим розмахом виникла у Великобританії, а пізніше швидко розповсюдилась на Північну Америку та, з меншим розмахом, на Європейський континент. Таким чином, приклад історичного становлення свободи медіа у Великобританії та інших країн Європи та Північної Америки показує ідентичні проблеми у країнах постсоціаліс- тичних перетворень Центральної та Східної Європи кінця ХХ століття, в тому числі в Україні та Республіці Польща, наприклад, боротьбу спочатку проти офіційної, а потім неофіційної цензури з боку керуючої політичної еліти. Звідси можна зробити висновок про те, що «за свободу слова та свободу медіа потрібно боротися знову і знову та постійно їх захищати» [29] у демократичних суспільствах, а особливо це стосується нових демократій Європи, адже зміна взаємовідносин влади та засобів масової інформації, а також становлення свободи медіа є довготривалим процесом, що вимагає подальшого ґрунтовного вивчення.

ЛІТЕРАТУРА

Barendt E. and Hitchens L. Media law. Cases and materials. - Great Britain: Pearson Education Limited, 2000. - P. 1.

Mankekar D.R. Whose freedom? Whose Order? A plea for a New international order by Third World. - India: Clarion Books, 1981. - P. 185.

Trionfi B. Freedom of the media in Central and Eastern Europe // Media and politics. Conference papers on the interplay of media and politics (Edited by Bajomi-Lazar P. and Hegedus I.). - Budapest: New Mandate Publishing House, 2001. - P. 94.

Kaminski I.C. Applying Western media law standards in East Central Europe // Reinventing media. Media policy reform in East- Central Europe (Edited by Sukosd M. and Bajomi-Lazar P.). - Budapest: Central European