Аналізуючи нинішні процеси, можна прогнозувати, що чисельність, структурованість, ідеологічна визначеність молодіжних організацій в Україні буде зростати. В останній час масово створюються правозахисні організації. Це стимулюється тим, що Україна підписала важливі міжнародні угоди щодо захисту прав людини, зокрема молоді. З розвитком приватного підприємництва та загостренням проблем безробіття збільшується кількість молодіжних організацій, що діють в економічній сфері.

На основі аналізу особливостей функціонування молодіжних організацій та використання ними форм і методів впливу можна виділити декілька типів:

молодіжні повністю деполітизовані організації, до складу яких входить молодь, що не має чітких ідейних орієнтацій і займає різні політичні позиції. Такі організації, як правило, рідко бувають тривалими;

молодіжні організації, які об'єднують молодих людей за єдиним ідейним спрямуванням;

високополітизовані молодіжні організації. Вони переважно досить стійкі, орієнтуються на конкретну (часто правлячу) партію. У багатьох країнах, особливо європейських, такі молодіжні організації функціонують як молодіжні секції або фракції. За допомогою таких організацій партії готують для себе кадрове поповнення, організовують вибори, референдуми, проводять масові акції;

молодіжні організації, які не орієнтуються на будь-які «дорослі формування» - політичні партії, об'єднання, рухи і фракції. Вони займають свої окремі позиції і називаються молодіжними партіями.

молодіжні організації, які не мають ідейно-політичної основи і займаються лише вирішенням соціально-економічних, культурно - художніх, побутових проблем молоді. Такий тип організацій найбільш розповсюджений.

Чисельні дослідження підтверджують тенденцію зростання зацікавленості української молоді політичним життям в Україні і в світі. Політична участь молоді під час президентської кампанії - 2004 проявилася в електоральній активності, а також у протестній поведінці. Саме у цей період юридично оформилося багато молодіжних організацій, таких як «Пора», «Чиста Україна» і Молодіжна партія України, а також у цей час можна було спостерігати територіальну консолідацію молоді різних областей України. У зазначений вище період апатичність більшої частини громадян України, і молоді в тому числі, змінилася інтересом до політики і прагненням брати участь у політичних процесах, виникли нові молодіжні лідери, відійшли на другий план проблеми економічного характеру. Одні виступали проти державної корупції, інші - проти фальсифікації результатів голосування, треті захищали «свого» кандидата.

Однією з найважливіших особливостей зростання політичної активності української молоді на сучасному етапі є підвищення інтересу до політики, збільшення участі молоді в політичному житті своєї країни. За даними соціологічних досліджень у 2005 році інтерес до політики у молоді досить високий. Зокрема, 53 % молодих людей - цікавляться нею, 17 % - дуже цікавляться і 17 % - зовсім не цікавляться Також слід відзначити, що, незважаючи на підвищення інтересу до політики у молодіжному середовищі, 35 % молоді переконані, що політика - це брудна справа,

% - не хотіли б займатися політикою, оскільки вважають її безперспективною, 44 % зазначають, що з часу здобуття Україною незалежності говорити про оновлення влади і суттєву зміну кадрів у органах влади не доводиться [8].

Молодь поступово активізує боротьбу за свої права. Найбільш дієвими методами зміни свого становища молодь вважає створення молодіжних об'єднань і партій. Близько 40 % молоді надає перевагу тим політикам, котрі гарантують високооплачувану працю, безкоштовну освіту та медичне обслуговування, 20 % респондентів вказують, що вони виступають за тих політиків, котрі підтримують молодь. Отже, загалом близько 60 % опитаних висловлюються за проведення соціально орієнтованої молодіжної політики [9].

Недостатнє представництво молоді в органах влади та управління не дає їй змоги реально впливати на прийняття державних рішень, брати участь у їх реалізації. Разом із тим молодий вік сам по собі не може бути перепусткою на високі посади і виправданням за можливі прорахунки. З метою визначення можливої частки представництва молоді в майбутньому парламенті було проаналізовано списки кандидатів від блоків та партій, що йдуть на вибори та наявність у цих списках молодих людей віком до 35 років. Варто зазначити, що за підрахунками експертів чисельність молоді віком від 21-35 років у прохідній частині виборчих списків партій і блоків у 2006 році складає: НСНУ - 8 осіб, БЮТ -

осіб, Партія регіонів України - 22 особи, СПУ - 0 осіб, Народний блок Литвина - 1 особа, КПУ - 0 осіб. На словах же представники політичних партій та блоків (НС «Наша Україна», Християнсько- Демократичний Союз, партія «Віче», Партія регіонів України, Народний блок Литвина, Блок Юлії Тимошенко, Всеукраїнська партія Народної Довіри, партія «Реформи і Порядок») у своїх виступах постійно зазначали, що політика їх партій спрямована на омолодження партійного складу, залучення нових членів, у тому числі й молоді, представництво інтересів молоді в їх партіях забезпечено на достатньому рівні, в тому числі й у партійних списках. Також було наголошено на тому, що не достатньо включити молодь у виборчі списки, необхідно підготувати її до політичної діяльності, «... молода людина повинна пройти підготовку спочатку в районних, міських, обласних радах. Ми повинні бути впевнені в молодих людях, що ми їх пропонуємо» [10].

Для політичних партій та молодіжних об'єднань характерний активний пошук політичних партнерів. На сьогодні в Україні вже відпрацьований механізм створення «припартійних» молодіжних структур, що за своїми статутними документами орієнтуються на ідеологічні засади «дорослих» партій. Такі молодіжні об'єднання, як «Українська соціал-демократична молодь», «Народно-демократична ліга молоді», «Молодий рух», «Асоціація молодих реформаторів», «Молоді демократи», «Союз аграрної