На думку О. Корнієвського та В. Якушика нежиттєвими виявилися ті молодіжні формування, які були створені без належного опрацювання програми і визначення механізмів забезпечення життєдіяльності організації. Такі молодіжні структури «мали позасистемне походження, не- узгоджене з об'єктивною логікою розвитку суспільно-політичних процесів» [11].

Частина молоді, репрезентуючи наявні в молодіжному середовищі особливі інтереси, намагається об'єднатися у молодіжні партії задля досягнення визначених цілей. Нинішні молодіжні партії умовно можна віднести до «аутсайдерів» політичних процесів, тому що вони недостатньо представлені у владних інституціях. Однак їх присутність у суспільно-політичному житті дає можливість чіткіше артикулювати у політичній сфері проблеми молоді й намагатися їх вирішувати.

Важливу роль має школа активності, яку молоді люди отримують, беручи участь у діяльності громадських організацій і політичних партій. Демократична держава, за своєю суттю, зацікавлена мати не просто набір молодіжних організацій, а саме молодіжний плюралістичний рух, який репрезентував би інтереси всіх молодіжних соціальних груп.

Однак в Україні молодіжні об'єднання не змогли завоювати широкого визнання у молоді і не стали активними суб'єктами суспільних процесів у вирішенні молодіжних проблем. Досвід інших країн переконує, що активізація діяльності молодіжних організацій сприяє прискореному розвитку суспільства. Наприклад, у країнах Європи на початку 90-х років від 50 до 70 % молодих людей були залучені до різних видів організованої діяльності [12]. В Україні лише 2-3 % молоді формально перебували в молодіжних організаціях [13].

Актуальним залишається пошук нових, альтернативних механізмів безпосередньої суб'єкт- ності молоді у формуванні й реалізації молодіжної політики. Зокрема, йдеться про громадський контроль (незалежна експертиза, громадські слухання) з боку молодіжних об'єднань за діяльністю парламенту, уряду, органів місцевого самоврядування з тих питань, які стосуються повсякденних інтересів молодих людей.

Утвердження української правової держави, розвиток громадянського суспільства нерозривно пов' язані зі становленням місцевої демократії, яка повною мірою може реалізуватися лише зі становленням місцевого самоврядування, розвитком громадської ініціативи на місцевому рівні.

Повноцінний розвиток місцевого самоврядування неможливий без широкого залучення громадян, у тому числі й молодого покоління, до процесів формування стратегії розвитку місцевих громад, участі їх у формуванні та роботі органів місцевого самоврядування, становленні інституцій громадянського суспільства на місцевому рівні.

Розглянувши досвід запровадження механізмів участі молоді у муніципальному та регіональному житті України, необхідно видиліти такі аспекти. По-перше, робота молоді в органах місцевого самоврядування, а саме в представницьких (місцевих радах) та виконавчих структурах. Реальному збільшенню такого представництва сприяє розвиток програм молодіжних громадських організацій щодо підготовки молодих кандидатів для участі у місцевих виборах. По-друге, дієвим інструментом впливу молодих громадян на розвиток своєї громади є їх участь у діяльності ін- статутів громадянського суспільства на місцевому рівні, зокрема громадських та профспілкових організацій, місцевих осередків політичних партій тощо. На регіональному та місцевому рівнях у кожній області України діє близько десятка громадських об'єднань, які реально опікуються проблемами молоді й достатньо ефективно залучають молодь до їх розв' язання, зокрема, на місцевому рівні. Очевидно, що така кількість реально діючих громадських об' єднань молоді замала. Щодо участі молоді у діяльності політичних партій на місцевому рівні, то можна констатувати, що в умовах нерозвиненості української партійної системи, коли кількість громадян, які перебувають у партійних лавах, становить всього декілька відсотків, чисельність та вплив молоді на місцевий розвиток через участь у діяльності партій є незначними. По-третє, важливим виміром ступеня участі молоді у житті місцевих громад є рівень її електоральної активності, зокрема участь у голосуванні під час проведення місцевих виборів, участь в організації виборів та офіційному спостереженні. Щодо участі молоді в організації місцевих виборів, тобто в роботі дільничних та територіальних виборчих комісій, а також офіційному спостереженні, то кількість молодих людей, які беруть участь у цих процесах, залишається доволі незначною. По-четверте, ще одним аспектом є досвід співпраці молоді з органами місцевого самоврядування та участь молоді у виробленні рішень на місцевому рівні, які прямо або опосередковано стосуються молоді.

За останні п'ять років в Україні поширився розвиток молодіжних структур як на рівні регіонів - молодіжних парламентів, молодіжних адміністрацій областей, районів, так і на рівні міст, селищ - молодіжних рад, молодіжних муніципалітетів.

Прикладом діяльності подібної молодіжної структури на рівні міста є Миколаївський молодіжний муніципалітет, який було створено у жовтні 2000 р. як спілку молодіжних організацій, до якої увійшли представники 23-х молодіжних НДО, студентських профспілок та органів студентського самоврядування.

Завданнями молодіжного муніципалітету зокрема є: забезпечення впливу молодих громадян на ухвалення рішень усіма органами державної влади та місцевого самоврядування, привернення уваги до важливості активної участі молоді в політичному житті України; сприяння виконанню молодіжної політики в м. Миколаєві; лобію- вання інтересів та захист прав молоді під час ухвалення нормативних актів органами державної влади та місцевого самоврядування.

При Муніципалітеті задля поширення інформації про діяльність молодіжних громадських організацій, студентських та шкільних колективів створено проект «Молодіжна інформаційна агенція», за допомогою якого матеріали розміщуються в місцевих ЗМІ - пресі, на радіо, ТБ та в мережі Інтернет [14].

Отже, підсумовуючи, варто зазначити, що спільними рисами всіх вищезгаданих механізмів