УДК 32:008+321
УДК 32:008+321.7
Сорока С. В.
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ У ПОСТТОТАЛІТАРНИХ КРАЇНАХ
У статті аналізуються особливості та відмінності політичних культур у посттоталітарних країнах. Відзначається вплив на сучасну політичну культуру цих країн таких факторів, як наявність елементів тоталітарних та авторитарних культур, особливості національної культури, вплив інших культур та характер суспільно-політичної та економічної ситуації у державі. Автор прослідковує залежність типу політичного режиму та особливостей його функціонування від характеру посттоталітарної політичної культури у державах.
Ключові слова: політична культура, політичний режим, посттоталітарні країни, особливості, держава, Радянський Союз, демократія, участь, громадяни.
В статье анализируются особенности и отличия политических культур в посттоталитарных странах. Отмечается влияние на современную политическую культуру этих стран таких факторов, как наличие элементов тоталитарных и авторитарных культур, особенности национальной культуры, влияние других культур и характер общественно-политической и экономической ситуации в государстве. Автор отслеживает зависимость типа политического режима и особенностей его функционирования от характера посттоталитарной политической культуры в государствах.
Ключевые слова: политическая культура, политический режим, посттоталитарные страны, особенности, государство, Советский Союз, демократия, участие, граждане.
In article features and differences of political cultures in the posttotalitarian countries are analyzed. Influence on modern political cultures of such factors as presence of elements of totalitarian and authoritative cultures, national culture, influence of other cultures and character of a political and economic situation in the state is marked. The author traces dependence such as a political mode and its functioning from character of posttotalitarian political culture in the states.
Key words: political culture, political regime, posttotalitarian countries, peculiarities, state, Soviet Union, democracy, participation, citizens.
Політичний режим у державі залежить не лише від співвідношення політичних сил у суспільстві, політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, стосунків між державною владою та суспільством, а й значною мірою від стану політичної культури як загальнонаціонального лідера та правлячої еліти, так і населення в цілому. Характерний для суспільства тип політичної культури сприяє утвердженню певного політичного режиму, підтримує стабільне його функціонування. Режим, який суперечить усталеним нормам і цінностям політичної культури населення, не може ефективно функціонувати та здійснювати політичну владу в даному суспільстві.
Розглядаючи стан наукової розробки проблеми впливу політичної культури на формування та функціонування політичного режиму, слід відзначити, що вона є недостатньо розробле- ною. Деякі її аспекти досліджуються в контексті вивчення політичної культури суспільства (Д. Гудименко, Дж. Хан, В. Веденєєв, М. Бирюков, В. Сергєєв, С. Широбоков), характеру політичних режимів перехідних суспільств (О. Романюк, Д. Растоу, В. Карбалевич, В. Полохало), ціннісних орієнтацій суспільства (В. Лапкін, В. Пантін, К. Башкірова) та інших наукових проблем [1]. Особливістю політологічних досліджень пов'язаних з політичною культурою та політичними режимами є те, що вони переважно торкаються теми формування політичної культури під впливом існуючого політичного режиму, політичної системи та суспільно-політичних відносин, аніж навпаки.
Політичну культуру можна визначити як частину загальнонаціональної культури країни, що відбиває рівень політичної свідомості, політичні цінності, створені у процесі історичного розвитку, традиційні прихильності в політичній сфері життя суспільства, що представляють основу для прийняття або неприйняття у суспільній думці тих або інших політичних концепцій, політичних рішень влади, а також поведінку суб'єктів політичного процесу та їх ставлення до елементів політичної системи, до політичного процесу в цілому. Зважаючи на той факт, що політична культура є найбільш консервативним елементом політичної системи, то в процесі трансформації політичного режиму вона змінюється значно повільніше за інші її складові, такі як політичні відносини та політична організація суспільства. Це пов'язано з тим, що в разі зміни домінуючої у суспільстві культури порушуються політичні цінності та уявлення, що глибоко вкоренилися в суспільстві. Саме це відставання політичної культури позначається на характері функціонування політичних режимів країн, що трансформуються.
Сьогодні в постсоціалістичних країнах існують своєрідні перехідні стани, коли здійснюється руйнування одного типу політичної культури та становлення іншого. Основними рисами перехідного стану є: багатоманітність політичних орієнтацій без явного домінування хоча б однієї з них, серйозні коливання та зміни політичних уподобань, поширення в суспільстві виявів екстремізму з його схильністю до використання крайніх форм та засобів політичного впливу. На думку російського дослідника Е.Я. Баталова зміна політико-культурної парадигми має свої особливості у постсоціалістичних країнах, однак існують і деякі загальні закономірності. По-перше, тривалість процесу витиснення в національному масштабі однієї політичної культури іншою, що пов'язане з появою на політичній авансцені нових і поступовим відходом старих поколінь - зміною, що розтягується на десятиліття. По-друге, поетапність процесу. Перехід до іншої парадигми відбувається нібито методом нашарування нових і витисненням старих елементів. Протягом усього перехідного періоду політична культура соціуму носить змішаний характер: у рамках однієї національної спільності співіснують стара й нова культури, представлені різними політичними, територіальними й генераційними спільнотами. Цю культуру можна назвати «змішаною» ще й у тому розумінні, що у свідомості й поводженні індивідів і груп, так само як й у функціонуванні політичних інститутів, сполучаються часом суперечливі один одному, старі й нові культурні зразки. По-третє, нерівномірність процесу як у просторі, так і в часі. Це властиво насамперед країнам з федеративним устроєм і багатонаціональним населенням. У часі зміна культур інтенсифікується або стримується політичними потрясіннями,