У березні 2004 р. Верховною Радою був прийнятий новий закон «Про вибори народних депутатів», що передбачає пропорційну систему виборів до Верховної Ради. Змішана система, якою користувались у парламентських виборчих компаніях 1998 і 2002 рр. дозволила представникам угорської меншини (відповідно М. Ковачу та І. Гайдошу) стати народними депутатами України, перемігши в 72 мажоритарному окрузі. До 2004 р. угорська національна меншина була представлена у Верховній Раді України, принаймі одним депутатом, котрі, загалом, незалежно від політорієнтації були лобістами угорського населення. Нова редакція закону «Про вибори народних депутатів» (із змінами і доповненями від 7 липня 2005 р.) дозволяє отримати депутатський мандат лише кандидатам, які включені у виборчі списки партій та блоків, що зберуть не менше трьох відсотків голосів виборців. Таким чином, законодавство фактично позбавило можливості кандидатів у депутати від угорських партій бути представленими у Верховній Раді.

До парламентських виборів 2006 р. угорська національна меншина підійшла з двома угорськими політичними партіями. За результатами парламентських виборів 26 березня 2006 р. Закарпатська обласна організація Демократична партія угорців України та Закарпатська обласна організація «КМКС» Партія угорців України подолали 3 % рубіж та отримали відповідно 4 та 5 мандатів у Закарпатській обласній раді.

Отже, загальні цифри такі: «КМКС» - Партія угорців України» отримала в області 49 депутатів райрад і 22 міськрад, «Демократична партія угорців України» відповідно - 36 і 9. За виборами в Україні пильно стежила і Угорщина. Вже 30 березня 2006 р. речник Міністерства закордонних справ Угорщини В. Полгар заявив: «Угорський уряд висловлює сподівання, що в результаті виборів у місцеві органи влади, що проходили водночас із парламентськими, угорці Закарпаття отримають належне представництво, що забезпечить їх активну участь у місцевому політичному житті й сприятиме розвитку угорсько-українських зв'язків у прикордонних регіонах» [5, с. 5].

За результатами виборів міських голів, у Берегові мером міста став І. Гайдош (голова партії «Демократична партія угорців України»).

16 квітня 2006 р. політичні сили, які отримали перемогу на виборах до обласної ради підписали угоду про створення коаліції. До коаліції увійшли обидві партії угорців: Блок «Наша Україна» (30 депутатів), 12 депутатів від БЮТ (фундатори партії «Батьківщина» на Закарпатті), Соціалістична партія України (4 депутати), Партія угорців України (5 депутатів), Демократична партія угорців України (4 депутати) та Партія регіонів (15 депутатів). Проте не слід очікувати примирення від входження угорських партій до єдиної коаліції, скоріш за все цей крок був вимушений, і зроблений лише з метою формування більшості в Закарпатській обласній Раді.

На першій сесії Закарпатської обласної ради V скликання, що відбулась 18 квітня 2006 р. було обрано голів комісій. КМКС і Демократична партія угорців - отримали по одному представнику голів комісій: з питань транскордонного спів-робітництва - Елемир Кевсегі (Демократична партія угорців), з питань освіти, науки, культури, духовності, молодіжної політики, фізкультури та спорту, національних меншин та інформаційної політики - Ілдіко Орос (Партія угорців України - КМКС).

Таким чином, угорська національна меншина в Закарпатті гідно представлена в місцевих органах влади в місцях компактного проживання угорців. Вибори також показали, що КМКС має вищий рейтинг серед угорців, ніж Демократична партія угорців України. Вищий рейтинг КМКС обумовлений тим, що Товариство угорської культури Закарпаття, на основі якого було створено Партію угорців України, утворено ще в 1989 році, довший час представлене в суспільно- політичному житті Закарпаття і користується більшою довірою угорського населення. М. Ковач, голова Партії угорців України, є прихильником ідей регіоналізму, передусім децентралізації владних повноважень та реформи фінансових відносин центру та регіонів. Саме така позиція є близькою для більшості угорського населення, адже вона дає надію на збільшення можливостей для реалізації національно-культурних прав угорської меншини.

По-друге, Демократичну партію угорців очолює І. Гайдош, якому угорці довіряють менше, ніж лідеру КМКС М. Ковачу. І. Гайдош тривалий час був членом СДПУ(о), яка скомпрометувала себе як на рівні області, так і на загальнонаціональному рівні. До того ж йому приписують організацію завезення з Угорщини шкідливих промислових відходів на територію Закарпаття і саме в місця компактного проживання угорців краю [10, с. 6].

Як показали вибори 2006 р. угорська національна меншина досягла високого рівня самоорганізації, створивши власні національні політичні партії. Політична діяльність угорського населення вказує на високу організованість та активність меншини, здатність виражати та захищати інтереси спільноти, що дає підстави говорити про сформований угорський електорат в Україні.

Та поряд з цим, очевидним є те, що в Україні не сформувався єдиний громадянський національно-політичний рух угорців. Політичні лідери «КМКС - партія угорців України» та «Демократичної спілки угорців України» конкурують між собою і автономізувалися один від одного. Основні колізії, пов'язані з особистими амбіціями, мають місце переважно при розподілі різного роду допомоги, що надходить з-за кордону [8, с. 26]. Голова ТУКЗ М. Ковач